Розділ 1643 — Небажана еволюція

«Куди вони йдуть?» — хвилювалася Терезант.

Вона постійно кидалася вперед, потім опановувала себе та трохи відступала, відчайдушно бажаючи втрутитися та захистити чалів, але знаючи, що вони не оцінять її втручання.

«Все гаразд», — сказала Флоренс, намагаючись заспокоїти сестру. «Вони в цілковитій безпеці, шлях розчищено. Вони здаються цілком щасливими. Чого тут хвилюватися?»

Вона не брехала. Доглядачі зробили ретельну підготовку, і Колонія була лише рада відповісти на їхні побажання. Куди б не вирішили піти маленькі равлики, шлях вперед був вільним і безперешкодним, а невелику колону дитинчат з усіх боків захищала армія добровольців.

«Але куди вони йдуть? І чому? Мені не подобається не знати, вони можуть наражати себе на небезпеку».

«Яку шкоду вони можуть знайти у фортеці?» — цілком резонно зауважила Флоренс. — «Стримувати їх було б більшою проблемою, ніж відпустити. Ти ж знаєш, наскільки вони вперті».

Равлики справді виглядали цілком щасливими, ковзаючи групою, їхні довгі вуса майоріли на вітрі. Хоча вони ніколи раніше не бували у фортеці, вони, здавалося, точно знали, де хочуть бути, ніби керовані якимось невидимим сигналом. Замість того, щоб хвилюватися, Флоренс дуже хотіла побачити, що саме так привернуло увагу маленьких чалів. Вона чула, що вони були дивовижними, могутніми істотами. Що ж вони планували зробити?

~~~

Здавалося, що напади Ентоні почали стихати, і він знову почав зосереджуватися на внутрішній боротьбі з інфекцією, але величезної шкоди вже було завдано.

Тріада добре усвідомлювала небезпеку. Тиск тяжко тиснув на їхні розуми, поки вони продовжували просуватися вперед, радячись з велетенською мурахою, коли це було необхідно, але намагаючись якомога менше його відволікати. Маючи настільки величезну кількість еволюційної енергії, виникла спокуса просто почати витрачатися, купувати дорогі покращення та перековувати з найкращих доступних матеріалів, але їхні навчені інстинкти не дозволяли їм бути настільки марнотратними. Вони зроблять найкращий вибір, який зможуть, працюючи в межах своїх можливостей та витрачаючи їх ефективно. Ентоні не заслуговував на менше.

Увага зосередилася на поєднанні. З усіх речей, які ця еволюція дала Ентоні, це, мабуть, було найкращим. Поєднання масиву органів, які він придбав, щоб зробити свою кислоту більш життєздатною зброєю, в більш грізне ціле було одне, але в поєднанні з властивостями мани Теораззна це стало б справді смертельним.

Новий Комплекс Плавлених Кислот скинув би придбані мутації, але втрачена енергія не була втрачена, а радше витрачена на покращення базової продуктивності всього, що міститься всередині. Включивши інфекцію, тріада була рада бачити, що залоза перейняла силу поширення та стійкість скверни Теораззна. Підкреслені тим, що колись було залозою концентрації, ці властивості були ще більше посилені. Кислота, що вистрілюється з цієї залози, була б справді смертельною, навіть без її модифікації.

Щоб завершити набір, тріада обрала новий матеріал, який добре підходив для цієї мети. Вони перевищили бюджет, передбачений поєднанням, але не надто. Ентоні погодився б, що зрештою воно того варте.

Кінцевий продукт: Комплекс плавлених кислот (Уламок делетерію). Навіть уламки делетерію були непомірно дорогими, але в цьому випадку вони були того варті. Матеріал був винятковим для виробництва кислот і токсинів.

Не вперше тріаду вразило, наскільки цінним міг би бути труп Ентоні для продажу. Якби хтось усвідомив, наскільки цінним був його панцир, на нього могли б полювати, навіть якби він залишився в Колонії. Вони точно не збиралися афішувати цей факт, і сподівалися, що ніхто більше про це не дізнається.

Зрештою, для завершення еволюції потрібно було провести подальше перекування, що зробило його ще ціннішим призом.

М'язи Ентоні, що складалися зі звичайних органічних волокон і клітин, більше не витримували навантаження, необхідного для виконання його надзвичайно потужних навичок. Переробка його мускулатури, якщо вже на те пішло, давно назрівала. Жоден монстр не міг сподіватися досягти вершини сили з настільки базовими компонентами.

Тріада наважилася мріяти та перевірила ціну на плоть, наповнену світом, але здригнулася. Справді, вона була настільки дорогою, що вони не наважилися її обрати, навіть якщо вона була неймовірно потужною. З його ногами, які ще потрібно було перекувати, і, можливо, з мозком, вони не могли дозволити собі витратити бюджет на щось подібне. Втрата першої еволюції ще більше боліла у них на серці, але вони втішали себе. Те, що це був винятковий матеріал, не означало, що плоть, наповнена світом, була хорошим вибором саме для Ентоні.

Зрештою, у ній не було синергії з рештою його тіла.

Хоча вони не до кінця розуміли силу гравітації, вона пронизувала все тіло Ентоні. Сповнена рішучості знайти щось, що спрацює, тріада прорилася через список, шукаючи те, що, на їхню думку, мало б відповідати правильним ключовим словам та синергії. Зрештою, вони знайшли матеріал, який відповідав їхній меті.

Нейтронне волокно. Стиснуті в серці зірки, розтягнуті на межі горизонту подій, ці волокна здатні витримувати фундаментальні сили природи.

Знову ж таки, не до кінця розуміючи сенсу, тріада була задоволена ціною та обрала цей матеріал. Поки вони займалися цим, вони зробили його сухожилля змінними. Без серйозних мутацій він ніяк не зміг би зберегти свої нові м'язи прикріпленими до панцира.

Вони поспішно звернули свою увагу на його ноги.

Ноги були цікавою частиною тіла для монстра мурашиного типу. Вони поєднували елементи багатьох інших сегментів тіла, проте залишалися окремою класифікацією. Вони були покриті тим самим панциром, що й решта тіла, використовували ті ж м'язи, і все ж внутрішня структура, кігті, п'ять окремих суглобів, волоски-гребінці — все це поєднувалося, утворюючи щось, що Система розпізнавала як окреме.

Оскільки його тіло збільшувалося в розмірах, а загальна маса продовжувала зростати, Ентоні потребував серйозного покращення сили ніг.

Тріада знову заглибилася у список матеріалів, шукаючи щось, що могло б витримати величезне навантаження, яке на них буде покладено, водночас відповідаючи загальній ідеї та бюджету Ентоні.

Зрештою, вони зупинилися на одному кандидаті.

Уламки гравітону. Викуваний в умовах гіпергравітації, цей матеріал здатний витримувати величезний тиск, але водночас дивним чином стійкий до сил тяжіння.

Еволюція надала Ентоні кілька унікальних органів, і тріада взяла на себе завдання дослідити їх та помістити в тіло. Колодязь Вічного Потоку більше нагадував кільце, ніж колодязь, порожній всередині. Чим більше вони його досліджували, тим більше усвідомлювали, наскільки потужною може бути така річ. Нескінченне джерело енергії, воно діяло окремо від ядра і, з мутаціями, було здатне виробляти велику кількість енергії. Єдине, чого справді бракувало Ентоні, це джерела нескінченної мани, оскільки його фізична сила, здоров'я та втома могли бути поповнені Вестибюлем.

Єдиним недоліком був тип виробленої мани. Зі зіпсованою енергією було б надзвичайно важко працювати, важко її було б важко зламати, важко було б використати для будь-якої мети, окрім того типу токсичних заклинань, які адаптували самі Крати.

Вони неохоче помістили цей орган в центр його грудної клітки, ближче до ядра, а нове Інфекційне Ядро помістили в центр кільця. Без цього нового ядра він не зміг би вижити у своєму новому виді, оскільки решта його тіла не була призначена для витрибування таких енергій.

Виконавши це завдання, вони перейшли до останніх кроків.