Розділ 1647 — Глибоко в центрі світу

Що ж, я вже був на цій поїздці раніше. Крутився, ніби падаю в каналізацію, а потім занурювався так глибоко, що можу лише уявити, що приземлився прямо посеред Пангери, прямо в її ядро.

Звичайно, я не маю можливості це підтвердити, я просто безтілесна свідомість, яка бере участь у цій поїздці. До речі, як це взагалі працює? Хто такий Гендальф, що може просто вирвати мій розум з мого тіла щоразу, коли я еволюціоную? Не те щоб я проти, насправді. Наші розмови дещо повчальні. Що ж, це не правда, але мені подобається знайомитися з новими людьми, навіть якщо вони не відповідають на жодне з моїх запитань.

Мушу сказати, цього разу я дуже радий бути поза своїм тілом. Стримувати кляте прокляття Теораззна — не найкраще задоволення, і після мого жахливого вибуху свербіжки, що викликало у мене сором, воно поширилося ще більше.

Я так старався приховати свою таємницю від Колонії, але тепер вона викрита на загальний огляд! Я такий роздратований!!

Насправді, якщо я отримаю відповідь на будь-яке питання, мені потрібно знати, чому я єдиний, хто страждає від цього клятого свербіння! Це несправедливо, чорт забирай! Ґендальф мусить розкрити мені цю таємницю, навіть якщо це останнє, що я зроблю!

[Я мушу розкрити… що саме?]

Ґендальфе! Ти не можеш так підкрадатися до мене! Я просто безтілесний розум, я не можу знати, що ти йдеш!

[Ти наполегливо називаєш мене цим ім'ям.]

Ти ж не скажеш мені свого справжнього імені, правильно?

[Ні, не скажу.]

Отже Гендальф.

[Добре. На що ти тепер скаржишся?]

Свербіж! Проклятий свербіж! Щоразу, коли я мутую, свербить неймовірно! Я думав, що це має сенс, адже мої клітини змінюються чи щось таке, але ніхто інший через це не проходить! Навіть інші перевтілені люди! Як це справедливо?

[Що ж… Підземелля не зовсім створене з ідеалом справедливості на думці.]

Зачекай. Ти його спроектував? Усе Підземелля?

[Ні.]

Та годі, я можу за хвилину померти, ти маєш дати мені хоча б одну відповідь!

[О, я не вірю, що ти помреш, інакше я б не викликав тебе сюди. Мені нецікаво розмовляти з тими, у кого немає найближчого майбутнього.]

Що ж, можливо, ти цього не знаєш, але мене заразила токсична рідина Теораззна. Виглядає недобре. Принаймні, коли я пішов, так точно не було, і я не можу уявити, що стало краще.

[Думаю, що ти будеш здивований, коли прокинешся. Деякі образи, здається, є генетичними. Навіть я не уявляв, що щось подібне можливо. Я добре можу уявити собі лють цієї надокучливої морської зірки, коли вона дізнається про те, що сталося. Як чудово.]

Ґендальф хихикає собі під ніс, але я залишаюся спантеличеним.

Морська зірка?

[Теораззн. Якби я описав тобі цю істоту, вона була б чимось середнім між крабом і морською зіркою.]

О… дивно. Я був певен, що це слимак.

[Що ж… він також щось на зразок слимака.]

Це… це мені не дуже зрозуміло. Як, чорт забирай, я можу це уявити?! У будь-якому разі, все це не має значення. Твої загадкові розмови про образи тощо для мене нічого не знають. Свербіж! Я вимагаю відповідей!

[Цього разу ти мене особливо дратуєш.]

У мене був поганий день.

[Враховуючи життя, яке ти прожив, це мав бути неабиякий поганий день.]

Чесно… так. Навіть для мене цей був поганим.

[Лише поганим? Це більше схоже на тебе. Дуже добре. Я подивлюся. Дай мені хвилинку.]

Я не можу описати, як це — коли твій розум/душу піднімають, перевертають догори дриґом і трясуть, але саме це зі мною відбувається в цей момент. Це надзвичайно дивний досвід. Чесно кажучи, я рекомендую. Якщо хтось ще з Колонії прибуде сюди, я передам їм попросити про це.

[Вони сюди не приходять. Дуже мало хто приходить.]

Я думав, що ти розмовляєш з усіма, або принаймні з такими як я? З усіма переродженими людьми?

[Я розмовляю, але з більшістю з них лише один раз. Перш ніж вони досягнуть наступної еволюції, вони або повністю божеволіють, або стають нецікавими. Ти ж, навпаки, продовжуєш мене дивувати.]

Що ж… це добре, мабуть.

[Щодо твоєї… проблеми. Я справді ніколи раніше такого не бачив. Ти не повинен бути здатним відчувати зміни, що відбуваються на клітинному рівні. Ніхто не відчуває. Організм не відчуває цього, коли створюються нові клітини, то як ти можеш відчувати ці зміни?]

Я не знаю! Хіба ти не збирався мені сказати? Це ти мудрий чарівник з бровами неймовірної виразності! Між нами двома очевидно, хто знає відповіді.

[Я не… неважливо. Це… цікаво. Я можу лише уявити, що твоя душа якимось чином глибше вбудована у твоє нове тіло, ніж це зазвичай можливо. Ти… впевнений, що не був мурахою у своєму попередньому житті?]

Ти ж чудово знаєш, що я був людиною! У мене були руки! У мене було дві ноги! Що, мабуть, невелика кількість ніг, але все ж дві!

[Я це знаю], — розмірковує Ґендальф. [Цікаво. Навіть звичайні монстри не настільки повністю інтегровані зі своїми тілами. Цікаво, як таке могло статися?]

Отже… ти можеш це виправити?

[Ти хочеш, щоб я це зробив?]

Що ж, я ж не втрачу жодної конкурентної переваги, правильно? Я маю на увазі, це ж не єдина причина, чому я досі живий, правильно?

[Якщо вже на те пішло, то я вважаю це недоліком, як довів твій останній період мутації.]

Чудово! Тоді виправляй! Я буду радий його позбутися.

…

…

…

Ти не збираєшся це виправляти, га?

[Ні.]

ЧОМУ?!

[Тому що це цікаво.]