Розділ 1648 — Шляхи чарівника

Мені здається, що я тебе ненавиджу.

[О, я вже звик до того, що мене ненавидять. Я б навіть сказав, що це честь, що ти мене ненавидиш. Ти людина, яка не ненавиділа свою родину, як би погано вони до неї не ставилися.]

Ти ніколи цього не відпустиш, га? Моє життя не було таким вже й визначним. Так, у мене були важкі часи. Але у кого їх не було?

[Ти-]

Я знаю, як я помер! Боже мій. З тобою щоразу те саме.

[Можливо, нам варто змінити тему розмови. Мені цікаво подивитися, як складеться твоя еволюція. Процес до цього моменту був… захопливим.]

Ти це так називаєш? Я сам не був його фанатом. Я б набагато краще мав можливість самостійно вибирати свою еволюцію, ніж бути загнаним у кут дурним древнім.

[Я розумію твою точку зору, але не думаю, що ти цілком усвідомлюєш, яка можливість тобі випала. Мана Теораззна досить унікальна і набагато потужніша, і монстр твого рівня зазвичай навіть не міг би коли-небудь мріяти про неї. Її включення у твоє тіло матиме наслідки, про які ти навіть не здогадувався.]

Навіть якщо це правда… я відмовляюся дякувати цьому слимаку… крабу… рибі.

[У будь-якому разі, виливай стільки зневаги на древнього, скільки забажаєш. Я заохочую це.]

Якщо Ґендальф каже мені, що все складеться краще, ніж я думаю, то, можливо, на цю еволюцію все ж є надія? Коли Голгарі описували мені Підняття Колонії, я мало не відкусив собі вусики від розпачу. Це звучало так добре! Я б точно його обрав.

[Так, те, що твої помічники керували твоєю еволюцією, також було хорошим вибором. Вони набагато краще в цьому розбираються, ніж ти сам.]

Як грубо! Я зайшов так далеко, хіба ні? Очевидно, я роблю щось правильно.

[Частково те, що робить тебе таким цікавим для спостереження, це те, як ти продовжував виживати, здавалося б, не витрачаючи жодного часу чи роздумів про те, як ти міг би найкраще себе вдосконалити. Цей підхід… досить унікальний серед монстрів, які досягли такого рівня сили, як ти.]

У мене таке відчуття, що мене одночасно хвалять і ображають. Я думав! Багато думав!

[Справді?]

Що ж… ні. Але я прислухався до порад!

[На щастя для тебе, ці поради були хорошими. Вони добре попрацювали над усуненням багатьох недоліків у твоєму базовому дизайні. Думаю, ти одразу відчуєш різницю, коли прокинешся.]

Якщо я скажу Граніну та іншим, що їхні методи схвалені Ґендальфом, чи зробить це їх щасливими? Не думаю, що вони матимуть уявлення, про що я говорю. Він може бути голосом Системи, але я насправді не розмовляю з Системою, якщо це має сенс. У будь-якому разі, Гендальф, з яким я розмовляю, доклав зусиль, щоб зазначити, що він не є самою Системою.

Чи можливо ти хочеш уточнити, хто ти, для різноманітності?

[Не хочу.]

Як я і очікував. Клянусь, ти не можеш бути щасливим, якщо не тримаєш якихось секретів, захованих у бороді. Невже ти не розумієш, як звільняєшся, коли ділишся своїм тягарем?

[Ти справді думаєш, що це мене переконає? Я вже казав раніше. Якщо хочеш дізнатися більше, заглибся в Підземелля. Єдине місце, де можна пізнати всю істину, — це центр цього світу.]

У мене ж немає вибору, правильно? Поклик потягне мене туди, подобається мені це чи ні.

[Ти кажеш, що не спустився б без поклику? Мені складно в це повірити.]

Хіба я не можу просто вийти на пенсію та полоскотати личинок? Це неймовірно розслаблюючий та корисний спосіб провести час, обіцяю. Личинки також милі, що не шкодить.

[Я не спокушений.]

Ти багато втрачаєш. Я насправді не думаю, що пішов би туди, навіть якби мене не змусили. Якби всередині мене не було поклику, я б, мабуть, все одно там опинився, не тому, що хотів, а тому, що мені потрібно було б переконатися, що мою сім'ю не знищать ці дурні древні. Єдиний спосіб зробити це — бути сильнішим за них, правильно?

[Це, безумовно, найпростіший спосіб.]

Якби мені довелося здогадатися, я б сказав, що Колонія врешті-решт досягне точки, коли їм більше не буде потрібен мій захист. До того часу я маю переконатися, що з ними нічого не станеться. Якщо це означає вирушити туди, то саме це й означає.

[У тебе не завжди був такий рівень рішучості.]

Що ж, гадаю, я потрохи змінююся. Не можу ж я очікувати, що проживу таке життя і вийду звідти без жодних змін, правильно?

[Мабуть, що ні. Тепер я відчуваю, що наш спільний час добігає кінця. З нетерпінням чекаю нашої наступної зустрічі, якщо ти виживеш до того моменту. Ти не єдиний, хто прямує глибше, і конкуренція в цьому циклі виглядає запеклою. Бажаю тобі всього найкращого.]

Конкуренція? За що? Неважливо, я знаю, що ти мені не скажеш. Приємно було поговорити з тобою, Ґендальфе. Гадаю, мине трохи часу, перш ніж я знову отримаю можливість поговорити з тобою. Хоча, якби ти міг виключити будь-які опції для моєї наступної еволюції, які перетворюють мене на безтілесний рій, енергію чи щось інше, я був би вдячний. Марна трата часу.

[Вони надзвичайно потужні.]

Кого це хвилює?! Я хочу тіло!

Ах, моя свідомість згасає. Що ж, повертається, мабуть, точніший термін. Назад до тіла, назад до еволюції. Час трохи подрімати, а потім знову діяти. Я буду радий залишити весь п'ятий шар позаду. Час для нової пригоди.

[Цей сон може бути некоротким,] — ледь чутно до мене доноситься голос Ґендальфа. [Те, що з тобою відбувається, зовсім не нормально.]

Зачекай… що зі мною відбувається? Ґендальфе? Що, чорт забирай, відбувається?!

Але відповіді немає. Як би я не пручався, моя свідомість витісняється в темряву, і там я і залишаюся.