Розділ 1662 — Вона поширилася, наче вірус, частина 9

Багато хто сперечався про точне значення імені Йолеша Вічно Вмираючого. Чи є цей древній якоюсь формою нежиті? Чи це хвастощі стверджувати, що Йолеш насправді не може померти? Чи має це ім’я зовсім інше значення?

Серед шанувальників Йолеша немає єдиної думки, але є кілька поширених поглядів, найпоширеніший з яких полягає в тому, що аура нежиті, що оточує древнього, підживлюється його власною життєвою силою. У цьому сенсі Йолеш завжди помирає, спалюючи власне життя, щоб зберегти свою силу.

Чи означає це, що древньому судилося померти, чи він зможе замінити втрачене, ми можемо лише здогадуватися.

Відомо лише те, де Йолеш з'явився під час Розриву. Долина Вічного Туману й донині є домівкою для нежиті. Скільки б разів їх не вбивали, як би ретельно не проводилися зачистки, вони все одно повертаються. Можливо, це приклад справжньої природи Йолеша.

- Уривок з книги «Колективна мудрість культів» Граніна Лазуса

Дипломати Колонії ніколи не уявляли, що їхня робота стане настільки простою. Народ вимагав, щоб команди покинули Мурашиний Дім і подорожували їхніми територіями. Запити про відвідування батьківщини тунельного м’яча різко зросли, і тисячі осіб висловлювали зацікавленість побачити, як у цю гру грають істоти, які її створили. Культурний обмін і прийняття між Колонією та Народом, що спочатку здавалися такими складними, проектом десятиліть, щотижня прискорювалися неймовірними темпами.

Братіан також підхопив вірус. Згідно з останніми повідомленнями, Конгломерат Островів Братіан оплачував роботу мурашиних тренерів та команд, і навіть виставляв чималу плату за найм команди різьбярів для демонстрації офіційних методів будівництва для своїх будівельників. Новина про цю гру поширювалася вздовж морських шляхів, змушуючи інші конгломерати звертатися до них, відчайдушно бажаючи не відставати від конкурентів.

Здавалося, що скрізь, куди йшла Колонія, якщо там був тунельний м’яч, їх зустрічали з розпростертими обіймами. Розмови були легкими, компроміси проходили гладко, угоди укладалися, підписувалися, скріплювалися та доставлялися ще до того, як чай міг охолонути.

Дипломант була надзвичайно задоволена. Те, що, як вони гадали, займе у них десять років, буде зроблено не раніше, ніж за дванадцять місяців. І все завдяки навчанню, за яким любили спостерігати фермери.

Стоячи, дивлячись через край літаючого корабля, що здіймався над мерехтливими сапфіровими водами четвертого шару, вона могла лише визнати, що її роль більше не полягає в тому, щоб представляти Колонію на міжнародних переговорах.

Ні, все змінилося.

Її роль полягала в тому, щоб поширити тунельний м’яч якомога далі та так швидко, як тільки може мураха. Якби місцеві жителі грали в цю гру, то вони б самі дісталися до Колонії. Мурахам потрібно було лише сидіти склавши руки та чекати, попиваючи чай та їдячи тістечка.

Це було просто. Вона найняла кораблі та відправила туди Народ, Братіанців, Голгарі, Ка'армодо, навіть кількох гілкастоподібних, які навчилися гри, служачи в батальйонах. Вони грали в показові ігри, навчали дітей та дорослих, організовували матчі між місцевими жителями. Протягом кількох тижнів вони викликали інтерес, залучили шанувальників до гри, і неминуче розмови перейшли до, можливо, створення належного поля для гри, та організації регулярних ігор.

У цей момент налітала Колонія. Вам потрібне поле? Ми побудуємо його безкоштовно. Хочете потренуватися? Хочете побачити гру команди мурах? Звичайно, ми із задоволенням спонсоруємо вашу найкращу команду для туру четвертим шаром, і ми робитимемо це щороку!

Через місяць чи два вона з'являлася разом зі своїми колегами-дипломатами. Як ви ставитеся до торгівлі? Чи хотіли б ви визнати Колонію незалежною, вільною нацією розумних істот?

Боюся, визнання нашого суверенітету та права на існування є умовою участі у Чемпіонаті Світу.

Чудово, що ви погоджуєтесь у цьому питанні. Давайте вип'ємо тост чи чашку гарного чаю з розсипним листям та булочками.

Це працювало, як один із чарівних годинників Срібного Міста, настільки ж передбачувано, як обертання шестерень та коливання маятника. Це був безпрецедентний рівень дипломатичного успіху. Згідно з повідомленнями від шпигунів у Церкві Шляху, у жерців паморочилися голови. Спроба об'єднати розумні раси проти мурах була майже неможливою, оскільки гра відчиняла двері ліворуч і праворуч.

Не те щоб вони не мали певного успіху. Зрештою, з ними доведеться розібратися, ймовірно, коли прокинеться Найстарший. А поки що Дипломант, використовуючи людський вираз, збиратиме сіно, поки світить сонце.

Однак, з усіх рас, королівств, вотчин, вільних міст та островів, на які вона поширила гру, була одна, яка викликала у неї певне занепокоєння. Репутація цього народу була такою, що вона задавалася питанням, чи зацікавляться вони взагалі тунельним м’ячем. На певному рівні вона майже більше хвилювалася, якщо вони справді зацікавляться.

З легким поштовхом літаючий корабель врізався в причал. Екіпаж стрибав, вигукуючи інструкції, кидаючи мотузки та прив'язуючи речі, і невдовзі настав час висадки. Разом зі своїми супроводжуючими Дипломант спустилася по трапу, поки її очі споглядали неймовірний краєвид з ширяючого в небі острова.

Звісно, вона запитала, чи місцеві жителі захопилися грою, але все, що почула у відповідь, це те, що їй доведеться «побачити це на власні очі».

Їй не знадобилося багато часу, щоб зрозуміти, що мав на увазі її агент.

«Гей? Гей?! Ти що, дурень?! М'яч був у полі!»

«Хочеш бійки, друже?! Бо я готовий! Я помираю від бажання!»

«Заткніться, дурні! Поверніться до гри своїми тупими головами!»

«Гей?»

«Гей!»

«...Добре».

Вибухнули оплески, а гра відновилася.

«Давай, молодець! Спіймай їх!»

«М'яч? М'ЯЧ!!!!»

«Суддя! Де клятий свисток?!»

«Гей! Я суддя, а не ти! Закрий свій клятий рот!»

«О? Хочеш бійки?»

«Гей?»

«Гейййй!»

Невдовзі два Магпеї, один з яких був в офіційній суддівській формі, боролися та билися в небі, доки гра під ними продовжувалася.

Дипломант повільно клацнула щелепами, не знаючи, чи їй варто радіти, чи бути у відчаї. Куди б вона не глянула на околиці цього маленького містечка, усюди грали в тунельний м’яч, билися через тунельний м’яч, або й те, й інше одночасно.

Магпеї були легендарними завдяки своєму запальному характеру, вражаючій фізичній силі, приголомшливій витривалості та відновлюваності, а також вічній любові до бійок один з одним.

Цілком можливо, що вони домінуватимуть у світі тунельного м’яча. Він був створений для них.