Розділ 1663 — Вона поширилася, наче вірус, частина 10

Далеко на захід від земель, на які претендують Голгарі, за затопленим океаном і за Палаючими Островами, лежить величезна територія, відома як Джунглі Сомнос.

Окрім культів, мало хто пам'ятає причину такої назви. Легіон, майже гарантовано, оскільки саме вони дали йому назву, і, можливо, племена Валіків, які досі там живуть.

Це місце, де з'явилася Лерревін. Згідно з легендою, воно було безплідним, коли вона виникла, але це було те, що вона більш ніж здатна виправити. Дерева, папороті, ліани та квіти цих джунглів зараз сплять, але вони пам'ятають свого господаря, навіть тисячі років потому, коли первісні рослини, створені древнім, померли та згнили.

Коли вона прокидається, джунглі оживають, бо вони є частиною неї, навіть зараз.

- Уривок з книги «Колективна мудрість культів» Граніна Лазуса

[Ти хочеш, щоб я… грав… з цим м’ячем.]

Рассан'теп з сумнівом подивився на кам'яну сферу, можливо, метр в діаметрі, яку мурахи закотили до його кімнати. Він сподівався отримати можливість знову побачити мураху Ентоні або хоча б поспілкуватися з Голгарі Граніном. Як товариш-культист, він прагнув побачити прогрес потенційного древнього, але це виявлялося складним завданням.

Він перемістив вагу тіла, від чого золоті прикраси, що прикрашали його лускаті кінцівки та спину, надзвичайно гарно задзвеніли. Ніхто, крім його Сет'цула, Аммон'сіла, не знав, що цей особливий дзвін мав означати збентеження та настороженість.

Як довірений, зв'язаний духом слуга, яким він і був, Аммон'сіл жодним чином не показав, що отримав повідомлення, але плавно ступив уперед.

[Рассан'теп — шанований старійшина серед Ка'армодо. Особі його гідності… не личить гратися в ігри в бруді.]

Мураха перед ними розуміюче кивнула. Було цікаво спостерігати, як ці монстри поступово починають переймати манери інших рас. Особливо ці… дипломатичні мурахи. Вони були здатні висловлювати емоції навіть найпростішими жестами так, як це могли зрозуміти Ка'армодо.

[Ми б не просили жодного Ка'армодо, не кажучи вже про старійшину, робити щось, що не гідне його. Інші Ка'армодо, включаючи деяких старійшин, брали участь раніше, коли деякі з них відвідували Колонію, або вирішили жити серед нас. Гра, яку ми пропонуємо, — це випробування навичок, рефлексів, стратегії, сили та витривалості.]

Рассан'теп ледь помітно струснувся, знову налаштувавши свої прикраси на повільний дзвін. Його вірний Сет'сула зрозумів, що він має на увазі.

[Можливо, було б ввічливо дозволити Рассан'тепу побачити гру особисто, перш ніж його попросять зробити вам цю послугу.]

Здобути прихильність Колонії було точно не так легко, як раніше, і вони дуже наполягали на цій... грі. Що сталося з того часу, як він востаннє зустрічався з ними в третьому шарі?

[Звісно, у нас неподалік відбувається демонстраційний матч. Хочете піти зі мною?]

Розмахуючи вусиками, мураха ніби ввічливо запропонувала їм «піти за нею». Коли Рассан'теп розправив руки та почав рухатися, мураха прийняла це за згоду та повернулася, щоб повести його.

Рассан'теп слідував за нею, швидко обмінюючись подумки зі своїми слугами. Ніхто з них раніше не чув про цю гру, що здавалося дивним, враховуючи те, як наполягала на цьому Колонія.

Сповнений рішучості не піддаватися маніпуляціям чи бути використаним, Ка'армодо вирішив бути обережним. Як старійшина, він прожив століттями і не дозволив деяким мурахам, які прожили лише кілька років, взяти над ним гору.

Проходячи крізь фортецю, вони нарешті дійшли до просторої кімнати, центр якої був заглиблений у землю. Дійсно, там вже йшла гра, і гравці були залучені в цей… тунельний м’яч, але щось шокуюче привернуло увагу Рассен'тепа.

Обидві команди мали однаковий склад: старійшина Ка'армодо та їхні помічники-Сет'сула. Подумати тільки, що вже були старійшини, які пожертвували своєю гідністю заради цього… видовища! Що їм запропонувала Колонія?

Їхній провідник повернувся до них обличчям.

[Ось. Запрошую вас до перегляду. Якщо у вас виникнуть будь-які запитання, я із задоволенням надам усі потрібні вам відповіді.]

З їхньої позиції було легко дивитися вниз і роздивлятися деталі гри. Рассан'теп обернувся, щоб подивитися через поручні, не зовсім задоволений побаченим.

Здавалося, що це було змагання в магії. Сет'сула, на яких стояв їхній пов'язаний з ними господар Ка'армодо, вели битву волі, кидаючи один на одного заклинання, водночас захищаючись щитами та зводячи бар'єри для захисту своєї власної сторони. Спочатку він подумав, чи не ігнорують обидві сторони м'яч повністю, але при ближчому розгляді він зрозумів, що насправді на ньому була вся увага обох команд.

Шквал заклинань був повністю розрахований на те, щоб спробувати відтіснити іншу команду від сфери. Одна команда намагалася просунутися вперед, прагнучи створити клин і прорватися у ворожі ряди, тоді як інша прагнула поглинути тиск і утримати лінію.

[Стиль гри, прийнятий вашим товаришем Ка'армодо, був для нас надзвичайно захопливим], — сказала їм мураха. [Ми, мурахи, граємо у більш фізичну гру, де атака, ривок та блокування є ключовими елементами нашої стратегії. З іншого боку, команди, сформовані з вашого народу, розглядають гру як повністю розумову вправу. Я особисто бачила кілька матчів, де жодна зі сторін фізично не торкалася м'яча.]

Що ж, звісно. Яка була потреба торкатися кулі? Ка'армодо пишалися своєю магічною перевагою. Переміщення її силою, вітром, каменем чи будь-яким із десятка інших видів мани було б достатньо.

Що Рассан'теп бачив, а мураха — ні, так це взаємодію між Ка'армодо та Сет'сула з обох сторін. Маніпуляції енергією, швидкий потік думок між ними, глибокий духовний зв'язок, який усі слуги поділяли зі своїми господарями, і навпаки. Обидві команди то наростали, то спадали, то відступали, а їхні розуми працювали в ідеальній гармонії, створюючи прекрасну пісню мани та волі.

Зрештою, стався прорив. Невелика слабкість у команді захисту створила прогалину, і нападники швидко кинулися в атаку. Кам'яний стовп виринув з-під землі, штовхаючи м'яч вперед, а зверху пронісся порив вітру, намагаючись відхилити м'яч під хитрим кутом і спрямувати його до того, що, як сказали Рассан'тепу, було зоною забиття голу, стіни ворожої команди.

Захисники, спокійні під тиском, швидко відступили, тоді як нападники наступали, зберігаючи свою тонко налаштовану духовну та розумову гармонію.

Далі відбувся обмін заклинаннями, одна сторона намагалася знищити м'яч, тоді як інша захищалася та намагалася просунути його ближче до стінки. Зрештою, команда захисту не змогла вчасно оговтатися, і нападникам вдалося просунути м'яч крізь їхній захист та забити гол.

Обидві сторони на мить зібралися з думками, потім вклонилися супротивникам і розійшлися по своїх сторонах. Гідна демонстрація, що добре пасувала Ка'армодо та їхнім слугам. Рассан'теп був радий, що вони принаймні не забули про гідність свого народу.

Протягом наступної години вони спостерігали за розвитком матчу. Аммон'сіл ставив запитання та ввічливо базікав з мурашиним провідником, але Рассан'теп залишався зосередженим на грі. Як би він про це не думав, він просто не міг зрозуміти, що його товариші-старійшини роблять там, унизу.

Коли гра нарешті закінчилася і одну з команд було оголошено переможцем, обидві команди ще раз вклонилися, цього разу глибше, на знак взаємної поваги.

[Що ви про це думаєте?] — запитала їхня провідниця, обережно очищаючи вусики.

[Я хочу поговорити з ними], — раптово оголосив Рассан'теп, змусивши Аммон'сіла на мить замовкнути та насупитися.

Зустрічі між Ка'армодо були формальними, домовленими справами. Така спонтанна зустріч, між трьома старійшинами, була, м'яко кажучи, рідкістю.

[Звичайно, що ви можете], — радісно оголосила мураха. [Я їм повідомлю.]

Підготовка не зайняла багато часу, і невдовзі Рассан'теп спустився на землю, оточений слугами, ретельно витриманими, щоб не осоромити його та себе перед рівними. Обмінявшись ритуальними привітаннями та люб'язностями, він нарешті зміг звернутися до інших Ка'армодо та поставити їм своє пекуче запитання.

[Чому ви займаєтесь цією діяльністю?] — запитав він. [Що мотивує вас брати участь? Зізнаюся, це не так… непристойно, як я спочатку подумав, коли почув про це, але я все ще не розумію, чому такі старійшини, як ви,… грають… у таку гру.]

Інші старійшини обмінялися короткими поглядами, перш ніж одна з них повернулася до нього, склавши руки на грудях.

[Я могла б дати кілька відповідей,] – заявила та, що назвала себе Холон'теп, – [але я дам ту, яка є для мене найбільш актуальною. Ця «гра» є чудовим випробуванням щоб краще вдосконалити союз між господарем і слугою. Наш зв'язок загартовується, коли ми застосовуємо жар, і поза битвою складно знайти достатній виклик. Беручи участь у цій грі, я виявляю, що мої Сет'сула і я можемо відточити та загострити наш зв'язок, викорінити слабкості, які приховані в кожному з нас, і вдосконалити себе.]

Інший Ка'армодо злегка кивнув, висловлюючи свою глибоку згоду.

Рассан'теп насупився.

Вони хотіли зміцнити свій зв'язок? Існували сотні способів зробити це, як це робили Ка'армодо з того часу, як вони вперше об'єдналися з Сет'сула. Хіба цей метод може бути кращим?

[Я не вважаю за необхідне вдаватися до подібного, щоб зміцнити зв’язок, який я поділяю зі своїми слугами], — сказав він трохи напружено.

[Ти не хочеш грати?] — запитала Холон'теп. Вона глянула на його Сет'сула, від чого Аммон'сіл випростався. [Я розумію чому.]

Око Рассан'тепа сіпнулося.

[Що ти маєш на увазі під цим зауваженням?] він запропонував їй пояснити.

Холон'теп зберігала абсолютно спокійний вираз обличчя та думки.

[Здається очевидним, що якби ми змагалися один з одним, ти б не вийшов переможцем.]

Вона казала, що він програє? Що він і його слуги програють?!

Він побачив червону тканину.

[Це,] заявив він, примружившись до непристойної міри, [це бойові слова.]

Холон'теп посміхнулася трохи занадто широкою посмішкою.

[Коли будемо грати?] — кинула вона йому виклик.