Розділ 1672 — Труси своїм зароблячем грошей, частина 2

Джаспер звик бачити тут мурах; зрештою, вони щодня були в Оновленні. Кілька разів вони навіть ставили йому запитання, що було досить вражаючим досвідом. Вони мали невгамовну цікавість до чаю та солодощів, таких як тістечка та печиво, і він відповідав, як міг. Зрештою, він не був пекарем, а власником і керівником невеликого кафе, в якому продавав різні напої, гарячі та холодні, а також закуски та бутерброди.

Це була проста справа, просте життя, і він був цілком задоволений ним після хаосу, який охопив його життя, коли почалися хвилі. Оновлення, на його думку, виправдовувало свою назву, і він ні за що на світі не проміняв би свою маленьку крамницю.

В цій мурасі було щось особливе. По-перше, вона була настільки маленька, ледве до його коліна, що змусило його подумати, що це, мабуть, мураха-немовля. Це викликало в нього обережність. Колонія надзвичайно захищала мурах, що й викликало в нього інше занепокоєння. Він не знав достатньо про мурах, щоб добре розрізняти різні види, але чув чутки про групу мурах-доголядачів, які водили мураху по місту, а це означало, що інші мурахи поблизу, мабуть, і є мурахами-немовлятами.

Доглядачі, як правило, не дуже взаємодіяли з іншими. Ієрархію в Колонії було легко зрозуміти всім. На самому верху були Королеви, яких мешканці Оновлення ніколи не бачили. Трохи нижче знаходився виводок, який ніколи не покидав безпечних місць своїх особливих кімнат. Трохи нижче знаходилися дитинчата, які фактично одразу після народження потрапляли до своїх мурашиних комірчин і не виходили, доки не еволюціонували, а трохи нижче — доглядачі.

Наявність цієї особливої комбінації мурах у його крамниці досить сильно нервувала Джаспера.

[Вона хоче побачити монети], — сказали йому через міст думок.

Збентежений, він розтулив пальці й простягнув руку, поклавши на долоню кілька монет. Йому довелося низько нахилитися, щоб пташеня могло їх оглянути, не піднімаючись на прилавок.

Підійшовши ближче, мураха оглянула монети спочатку очима, потім вусиками, роздивляючись і нюхаючи їх якнайкраще.

[Це всі види монет, які у тебе є?] — промовив голос у його голові.

Судячи з тону, той, хто розмовляв з ним за допомогою магії, був настільки ж спантеличений тим, що відбувалося, як і він сам.

[Ах, хвилинку,] відповів він.

Він зайшов за прилавок і відчинив свою скриньку, діставши по одній монеті кожного типу, яку мав у магазині.

Він розклав їх на землі за вартістю, вказуючи на кожну, пояснюючи їхню цінність, припускаючи, що його слова будуть передані допитливому дитинчаті.

Ми лише нещодавно відмовилися від бартерної економіки та почали карбувати власні монети. Це була ідея мера, і, мабуть, вже на часі. Деякі люди вже використовували монети звідки вони приїхали, ще до приїзду сюди, але їм запропонували справедливий обмін, як тільки нові надійшли в обіг.

[Найменш цінною тут є залізна.]

Він показав на маленьку червонувату монету із простим зображенням старої жінки.

[На цій монеті вони проштампували першого мера, визнаючи її внесок. Десять залізних монет утворюють мідяну монету, яка є ось цією. Здається, цю мураху звали Грант. Я знаю, що вони все пояснили, але вибачте, я не дуже добре пам'ятаю. П'ять мідяних монет утворюють мідний соверен. Десять мідяних монет утворюють срібний соверен, а п'ять срібних – срібний соверен. Вище цього є золоті та золоті соверени, але у мене їх немає.]

Маленька мураха ретельно оглянула кожну з них по черзі.

[Чому у тебе немає золотих?] — запитали його.

Джаспер засміявся і сором'язливо почухав щоку.

[Я не заробляю достатньо грошей, і, чесно кажучи, навіть якби вони у мене були, я б не тримав їх у магазині. Рівень злочинності в Оновленні неймовірно низький, але я б надто нервував, якби вони були тут.]

Маленька мураха ніби слухала, як перекладають відповідь, а потім кивнула.

[У неї є ще кілька запитань.]

Джаспер посміхнувся та знизав плечами.

[Звичайно.]

[Чому гроші?]

Він кліпнув очима.

[Е-е, перепрошую?]

[Вона хоче знати,] — сказав голос, здавалося, настільки ж спантеличений, як і він, — [чому ти використовуєш гроші].

Він знову кліпнув очима, а потім почухав потилицю.

[Ви взагалі користуєтеся грошима?] — запитав він, раптово зацікавившись. [Я маю на увазі, в Колонії.]

[Ні.]

[Як ви платите за речі?]

[Ми не робимо цього.]

[Як вам платять?]

[Ми не робимо цього.]

Що ж… якщо вам не потрібно було за речі платити, то логічно було б не отримувати гроші.

[А що, як хтось візьме більше, ніж усі інші?] — подумав він. [Бере більше, ніж справедливо?]

[Така егоїстична поведінка…] — подумки здавалося, що вона зовсім шокована, ніби ніколи про таке не думала, [це… не схоже на мурах.]

Як же він, заради Пангери, збирався пояснити поняття грошей? Це ж… це ж просто гроші!

І все ж маленьке дитинча дивилося на нього з очікуванням, тож він вирішив зробити все можливе.

Він почав з пояснення бартеру – обміну товарів і послуг на інші товари та послуги, а потім описав обмеження цієї системи. Якщо хтось заробляв на життя розведенням корів, він не міг би ходити з десятьма коровами в кишені, і він не міг би легко обміняти десяту частину корови на склянку борошна.

Потім він описав гроші як вираження вартості та як зручніший і раціональніший спосіб ведення торгівлі. Кожен міг носити з собою монети, і доки всі погоджувалися з їхньою вартістю, бізнес можна було вести швидко та легко.

Він також розповів про владу, яку це надавало тим, хто контролював грошову масу, у цьому випадку саме місто, оскільки саме вони їх карбували, та про проблеми з крадіжками. Не те щоб у Оновленні було багато крадіжок, але вкрасти золоту монету було набагато легше, ніж вкрасти те, що можна купити за золоту монету.

Маленьке дитинча слухало все це, вбирало в себе, майже нерухомо. Коли він закінчив, Джаспер міг лише покласти руки на стегна, відкинутися назад і подумати, чи є йому ще щось сказати. Зрештою, він знизав плечами.

[Боюся, що це все, що я про це знаю.]

Маленьке пташеня кивнуло. Потім повернулося і пішло.

[Вона каже «дякую».]

[Ох. Вона також дуже рада.]

І це була найдивніша розмова, у найдивніший день у всьому житті Джаспера.

Доки не сталося наступного дня.