Розділ 1673 — Труси своїм зароблячем грошей, частина 3

Коли Джаспер прокинувся, він не уявляв, що в цей день станеться щось надто особливе. Він жив сам у маленькому будинку на околиці міста, достатньо дешевому, щоб він міг купити його, коли ціни на землю ще були низькими. Як повноцінне місто, Оновлення існувало не так давно, але темпи його розвитку були вражаючими. Деякі будівлі в центрі міста вже зносили, оскільки вони були занадто малі, щоб вмістити зростаюче населення.

На щастя, його маленьку крамницю ніхто не планував зносити. Неподалік від площі, поруч із собором та адміністративними будівлями, у цьому районі було чимало людей, і, чесно кажучи, йому подобався його маленький куточок. Він не хотів робити перебудову, навіть якщо це було за рахунок міста.

Дотримуючись своєї звичайної ранкової рутини, Джаспер помився, поголився та одягнувся у свіжий, чистий одяг. Він схопив штани та сорочку, які носив учора, і кинув їх у лляну сумку. Послуги прання місіс Вортер стали для нього порятунком. У нього не було ні часу, ні бажання йти до річки та прати свій одяг, тому він був більш ніж радий заплатити за цю можливість, оскільки все, що йому потрібно було зробити, це залишити одежу дорогою на роботу.

Виконавши своє перше завдання дня, він придбав на ринку свіжі фрукти на сніданок, а потім перевірив, чи його постачальники виконали свої домовленості та доставили необхідні товари до його магазину. Деякі речі він придбав у самій Колонії, і, як завжди, їх доставили рано, чітко позначені та добре упаковані, аж до його задніх дверей.

День для власника магазину розпочинався рано, і він не хотів пропустити ранкову метушню, тому Джаспер взявся за підготовку до відкриття. Він позаносив різні упаковки, протер усі поверхні, виніс випічку та закуски з прохолодного магазину та знову виставив їх на вітрину.

Коли все було готове, він відчинив двері, повісив свою маленьку табличку «Ми відкриті!», а потім зняв віконниці.

«Відчуй Оновлення» відкрите для бізнесу!

З посмішкою на обличчі Джаспер зайшов всередину та переконався, що чайник нагрівається належним чином. Він долив воду до резервуара перед закриттям вчора, тож води мало бути вдосталь, проте іноді химерний зачарований механізм, відповідальний за доведення її до кипіння, не працював належним чином.

Поки він працював, наспівуючи щось собі під ніс, він поступово почав усвідомлювати, що у нього ще не було клієнтів.

Це було… трохи незвично. Він був відкритий лише десять хвилин, що було недовго, але зазвичай щонайменше п’ятеро людей заходили на свій звичайний ранковий чай з печивом дорогою на роботу.

Ніхто з них не з'явився? Жоден?

Збентежений, він знову визирнув у двері. Вулиці були трохи порожніми, і він чув гамір з площі. Там щось сьогодні відбувалося?

Цікавість розпалила його, — гукнув він.

«Франкліне! Можеш доглянути за моєю крамницею на десять хвилин?»

«Можу», — відповів старий бондар з сусіднього будинку, — «але тобі потрібно буде сьогодні вдень двадцять пильнувати за моїм!»

Йому завжди було потрібно «перемагати». Джаспер закотив очі.

«Домовились».

Він вийшов і пішов до площі, голоси з якої ставали дедалі гучнішими з наближенням. Коли він підійшов, було не складно помітити, що саме привернуло увагу всіх. Насправді, це неможливо було не помітити.

Посеред площі маленька мураха, що вилупилася попереднього дня, або принаймні він так припускав, встановило власний кіоск. По обидва боки від дерев'яної крамниці, в оточенні двох величезних солдатів, які комічно нависали над добре побудованою дерев'яною крамницею, сиділа маленька мураха в одному з тих незвичайних мурашиних крісел, чекаючи, поки підійдуть люди.

Помітивши ще одну мураху за кіоском, Джаспер мусив припустити, що це маг, інакше як вони мали розмовляти з будь-якими клієнтами?

Ще цікавіше було те, що він не міг побачити, що вони продають. На рівній поверхні кіоску нічого не було, нічого не було виставлено на вітрину, лише маленька мурашина терпляче чекала, клацаючи щелепами, та невелика табличка попереду.

Насупившись, він підійшов ближче, щоб прочитати її.

Там було написано: «Банк Колонії: Відділення Оновлення».

Що за?

Зібрався великий натовп, але поки що ніхто, здавалося, не бажав підійти до столу та поговорити з дитинчам, тому Джаспер вирішив підійти та запитати, що відбувається.

Зрештою, йому потрібно було повернутися до свого кафе за десять хвилин.

Коли він підійшов до столу, міст свідомості з’єднався, і він упізнав подумки голос мага, з яким розмовляв напередодні.

[Вітаємо у… Банку Колонії. Бажаєте зробити депозит?]

[Ви забули ім'я?]

[Так. Я не зовсім впевнена, що тут відбувається.]

Маленьке дитинча радісно клацнуло щелепами, а її вусики хвилювалися від захоплення, поки вона пильно дивилася на нього.

[Вона… хоче знати, чи зробите ви депозит.]

[А… що?]

[Ти даси їй грошей?]

Ще кілька щасливих клацань щелеп.

Джаспер посміхнувся, хоча й був досить спантеличений.

[На що я даю їй гроші? Це пожертва?]

[Вона каже… ні. Вона візьме твої гроші та за невелику плату зберігатиме їх у гнізді для безпеки. Вам більше ніколи не доведеться боятися, що ваше багатство хтось забере.]

Це була… його перший інстинкт підказував сказати «дурість», але… чим більше він про це думав… Зараз його заощадження були заховані в стіні його будинку. Звичайно, це непогане сховище, але він би збрехав, якби сказав, що почувається з ним в повній безпеці…

[Наскільки мала ця плата?] — підозріло запитав він.

[Одноразовий мідний соверен для відкриття вашого рахунку в банку, потім щорічна комісія за обслуговування у розмірі дев'яти мідних та дев'яти залізних.]

[Хіба це не майже одне срібло?]

[Майже, але ні, каже вона. Наголос на «ні».]

[Звичайно.]

Він подумав про це на мить, перш ніж зрозумів, що це спокушає його більше, ніж, мабуть, слід було б. Якщо його гроші зберігаються в Колонії, хто їх вкраде? Крадіжка була практично неможливою! Мурахи не збиралися їх брати, вони буквально навіть не користувалися грошима.

[Вона каже… ви також отримуватимете щомісячний платіж на основі суми, яку ви зберігаєте в банку. Вам буде повернуто… відсоток ваших заощаджень.]

Йому б за це платили?

[Скільки?]

[Два відсотки.]

Отже йому заплатять, але небагато.

[Зачекай,] сказав він, [цей платіж розраховується на основі того, скільки я вам даю, чи на основі того, скільки там є наприкінці місяця?]

[Кінець місяця.]

[Отже, платіж за другий місяць включатиме платіж за перший місяць?]

Маленька мураха потерла свої вусики один об інший.

[Тільки якщо ви залишите ці гроші в банку, — каже вона.]

Але це означало, що він отримуватиме додаткові гроші на основі додаткових грошей, які йому видали… Цього могло б навіть вистачити на сплату річного внеску, а це означало, що його гроші будуть у повній безпеці цілий рік, і це нічого йому не коштуватиме.

Тепер його справді спокушала ця ідея. Мав бути якийсь підступ.

[Як мені повернути свої гроші, якщо я хочу їх отримати?] — запитав він, примружившись.

Маленька мураха пригнулася і схопила своїми щелепами знизу велику книгу в шкіряній палітурці, поклала її на стільницю та розгорнула на першій сторінці.

[Вона вестиме облік усіх грошей, що зберігаються в банку, прямо тут, і кожен може прийти до цього кіоску та зняти свої монети, коли забажає.]

[Що робити, якщо мені потрібні всі мої монети одразу?]

[Їх зберігатимуть недалеко. Знадобиться приблизно година, щоб забрати все, якщо на кіоску не вистачить монет, щоб задовольнити ваше прохання.]

Джаспер ще мить подумав, потім розвернувся і побіг назад до свого будинку. Люди гукали його на ходу, питаючи, що відбувається, але він ігнорував їх. За якою-то стіною він сховав тоді ці кляті гроші?!