Розділ 1677 — Труси своїм зароблячем грошей, частина 8

[Переконання, ведення переговорів та емпатія. Ці навички об'єднаються на четвертому ранзі та стануть основою, на якій буде побудовано весь твій успіх. Нам також слід дослідити способи, як ти можеш стати кращим торговцем через еволюцію. Мусять бути органи та мутації, які допоможуть. Май на увазі, що ми не можемо переступити межу. Навички та подібне приймаються як частина бізнесу, але феромони, що контролюють розум, — ні.]

Маленька мураха серйозно кивнула.

[Доглядачі вже досліджують органи та еволюції, які мені допоможуть. Вони скоро будуть готові, і я зможу пройти свою першу еволюцію найближчими днями.]

[Ти взагалі ще еволюціонувала?] — запитала Енід, дивлячись на маленьку мураху.

[Ні.]

Дитинча було доволі крихітним створінням, лише до коліна дорослої людини. Занадто малим, щоб сприймати його серйозно. Вона потерла підборіддя. Можливо, це й добре? Здаватися нешкідливим — це один зі способів змусити інших послабити пильність, але це могло бути контрпродуктивно, коли ти намагаєшся отримати місце за столом переговорів.

[Давай спробуємо обмежити розмір, до якого ти можеш вирости], — сказала вона після деяких роздумів. [Не більше ніж вдвічі більшою, ніж твоя нинішня статура.]

Це зробило б її розміром з новонародженого поні, приблизно по пояс дорослої людини. Враховуючи, що мурахи набагато довші, ніж високі, це зробило б її масу близькою до людської жінки. Недостатньо великою, щоб бути загрозливою, і не настільки великою, щоб втратити роззброюючу властивість маленького розміру.

[А тепер уважно слухай, поки я розмовляю з цим власником крамниці. Ти працювала над своїм сприйняттям мови?]

[Так!] підтвердило дитинча.

[Добре.]

Співпраця «розум з розумом» була поширеною, але не улюбленою серед торговців. Перша мутація, яку отримало дитинча, налаштувала її вусики на звукові хвилі мови, що допомагало їй розрізняти, що говорять люди. Їй все ще потрібно було вивчити мову, щоб розрізняти слова, і це був безперервний процес.

Енід шкандибала до вітрини магазину, важко спираючись на свою тростину. Цілителі лікували її майже щодня, що дуже допомагало з болем, але старість була невиліковною. Проте все було добре, більшості на пенсії було гірше, ніж їй.

Витягнути дитинча з гнізда у світ, щоб воно практикувало свої навички та навчалося, було нелегко. Доглядачі вкрай неохоче випускали її з поля зору, але Енід наполягала, і вони зрештою дозволили це.

«Привіт, юначе», – сказала Енід, підходячи ближче, вдивляючись у свіжу рибу, що була представлена, ніби її зір був значно гіршим, ніж він був насправді. «Це сьогоднішній улов?»

«Ласкаво просимо, бабусю», — тепло сказав продавець. «Усе в цих трьох лотках щойно зібране з човнів сьогодні. Ці два лотки — це вчорашній улов, який зберігався в прохолодному місці протягом ночі. Ви шукаєте щось конкретне?»

Енід багатозначно подивилася на мураху, і та кивнула. Вона вже знала, що не вся риба свіжа, але торговець був чесним і відповів відверто.

«Яка знижка на стару рибу?» — спитала вона, трохи скрививши губу. «Може хоча б півціни?»

Вона зневажливо поставилася до товару та зробила попередню пропозицію, ледь помітно використовуючи свою майстерність. Якщо вона викладеться на повну, чоловік насторожиться, а вона цього не хотіла. У таких речах було своєрідне мистецтво, і Енід виявила, що скучила за цим.

«Бабусю, будь ласка, — посміхнувся продавець, — чому я маю платити стільки за свою дорогу комору, якщо продаю їх за півціни? Я навіть сьогодні вранці насипав їх свіжим льодом. Моя знижка - чверть».

«Чверть? — Енід здивовано розширила зіниці. — Тож якщо цей лящ — мідний соверен, то той — три мідних? — Вона підозріло примружила очі. — Ти намагаєшся скористатися мною, юначе?»

Вона підняла свою тростину й помахала нею в попереджувальному жесті, а продавець підняв обидві руки, сміючись.

«Звісно, що ні, бабусю, я просто намагаюся чесно заробити на життя. Знаєте що, якщо вам потрібен цей лящ», — він вибрав великий екземпляр і підняв його, щоб вона помилувалася, — «гадаю, можу віддати його за два мідяки на честь цієї щасливої зустрічі».

Енід тепло посміхнулася.

«Такий гарний молодий чоловік», – сказала вона, тягнучись до своєї сумочки.

Коли вона заплатила, крамар загорнув рибу у свіже листя, яке він засипав подрібненим льодом. Вони трохи поспілкувалися, Енід розпитувала про ринок, рибальські звичаї в цьому районі та бізнес загалом. Коли все закінчилося, вони потиснули один одному руки, перш ніж піти геть, а дитинча потягнулося за Енід, розмахуючи вусиками.

[Скільки з цього ти зрозуміла?]

[Більшу частина… здається.]

[І?]

[Тобі вдалося домовитися про зниження ціни.]

[Пфу. Це не було головним. Найголовніше було після продажу.]

[Коли… ви говорили про риболовлю?]

[Налагодження контактів, вивчення місцевої торгівлі, встановлення зв'язків], — сказала Енід, тикаючи маленьку мурашку в бік своєю палицею. [Протягом наступних кількох місяців ми змусимо тебе вести якомога більше таких розмов. Ти будеш говорити, говорити, говорити і говорити, доки не зможеш настільки ж легко завести розмову з жебраком чи королем. Коли ти звикнеш, ми почнемо здійснювати дрібні угоди, а потім перейдемо до більш значних справ. Розумієш?]

[Ти хочеш, щоб я використала цю штуку?]

[Звичайно! Оволодіння цією навичкою буде одним з твоїх найважливіших уроків. А ось цей хлопець продає фрукти. Ходімо купимо кілька яблук і подивимося, чого ти зможеш навчитися.]