Розділ 1683 — Очищений та освячений

Перш за все, що таке Чисте Ядро? Навіщо воно мені, і для чого воно взагалі потрібне?!

Гендальф?

[Чисте Ядро. Поглинає та очищає ману.]

Зачекай… і це все? Гендальфе, ти мусиш дати мені більше, ніж це!

…

…

Ні? Хай буде прокляте твоє срібне волосся та пишна борода, хай їх прокляне Аїд! Очищає ману? Як? Яку ману?! Я маю на увазі, якщо я повернуся у п'ятий шар, то… чи зможе він автоматично очистити мене від зараження? Це було б… надзвичайно корисно.

Також, оскільки це друге ядро, чи означає це, що я поглинаю більше мани, ніж раніше? Якщо так… гаразд, мабуть. Я не бачу в цьому жодних недоліків.

Я помічаю ще кілька речей. Мої очі тепер зроблені з Незаплямованого Кришталю, що б це не було. Доки цього достатньо щоб зупинити атаку, що проходить прямо крізь мій мозок, я не можу надто скаржитися. Також, якщо ці оці не розплавляться, коли я перейду до п’ятого шару, я буду вдячний. Розплавлені очі... це неприємно.

[Незаплямований Кришталь — рідкісний духовний матеріал. Тільки істина може проникнути крізь нього.]

Невже моє тіло стало ще ціннішим? Я справді починаю хвилюватися через цінник, який на мене прикріпили. Краще промовчати про це. Не знаю, що мається на увазі під «лише правда може проникнути крізь нього». Можливо, мені доведеться трохи з цим поекспериментувати.

Також мій зір знову повернувся до повністю жахливого стану, а всі мої мутації зникли. Скаржачись, я обираю мутації до +15, покращуючи якість моїх лінз.

Зачекай, що, чорт забирай, сталося з моєю залозою регенерації? Вона зникла?! Вона мені потрібна!

Хоча… що ж таке, заради всього святого, мережа доброчесного відлуння?

[Мережа доброчесного відлуння. Цей орган розриває цикл і перетворює шкоду на зцілення. Підживлюваний очищеною маною, він забезпечуватиме більше зцілення, чим більше атакують носія.]

Гаразд. Я нічого не знаю про розрив циклу, але це, по суті, постійне зцілення, на відміну від зцілення, яке я можу активувати? І воно живиться маною, яку вивергає чисте ядро?

Це здається… хорошим. Мені цікаво побачити, скільки зцілення я зможу отримати від цієї штуки, коли вона набере обертів. Гадаю, повинна бути якась межа.

Правильно?

Що тут ще відбувається? Здається, що поки я еволюціонував, справи точно прийняли дивний поворот. Мій діловий район, схоже, зазнав серйозних змін. Тепер це, схоже, цілий комплекс. Усі мої різноманітні органи злилися в одного всемогутнього розподільника бізнесу та справедливості.

Мені це подобається!

А якщо серйозно, що це за штука?

[Вічнотекуча Криниця Живої Води: Цей орган є джерелом рідкої мани. Коли його забезпечують таємною енергією, він постійно вивільнятиме більше, ніж те, що в нього подається.]

ЩО?!

Отже, якщо я вливаю ману в цей орган, я просто… отримую більше назад? Це якийсь хак?! Я знав, що можна було створити більше мани з нічого, навіть Вівтар не може цього зробити!

І… зачекай секунду. Чи змінюватиметься рідка мана, яку я з нього отримую, залежно від типу, який я туди вкладаю? Чи можу я влити гравітаційну ману в цей орган і отримати чисту, концентровану рідку гравітацію з іншого боку? Можливо, мені спочатку доведеться його мутувати, але навіть так…

Це було б… божевіллям. Просто… справжнє божевілля. Як, чорт забирай, це взагалі може працювати?

Чим більше я на це дивлюся, тим більш неймовірним здається цей орган. Не можу уявити, скільки еволюційного бюджету було витрачено на цю штуку, але це, мабуть, було чимало енергії. Доведеться запитати Граніна та команду, коли я наступного разу їх побачу.

Мій статус все ще має купу інших змін. Рудиментарні ноги, частина мого мозку замінена, багато всього. Зміни базових характеристик також божевільні. Я тепер величезний, мабуть, відсотків на тридцять більший, ніж раніше? Що... складно визначити. Кулант покинула кімнату, тому я більше не можу порівнювати себе з нею.

О, та тінь он там — безіменна. Чудово. Якщо вона розвідник п'ятого рангу… тоді я… занадто великий. Мабуть, я десь дванадцять метрів заввишки і втричі довший. Коли я стану настільки великим, що мені потрібно буде починати остерігатися атомних ящірок?

Мені не варто жартувати з цього приводу, я починаю нервувати, це тепер реальна загроза.

[ГОСПОДАРЮ!]

[О, привіт, Крініс! Я не сплю. Як у тебе… справи?]

Я тільки-но прокинувся, я не хочу мати з цим справу.

[Крініс, будь ласка, вилізь з мого панцира?]

[Я… я не розумію, що ви маєте на увазі…]

[Я знаю, що ти там! Ти зробила вигляд, ніби пірнула у мою тінь, але ти прокралася всередину моєї грудної клітки в останню секунду! Забирайся геть!]

[Гаразд], — бурчить вона. За мить чиста темрява починає капати з мого панцира та падати в мою тінь. Я чекаю і переконуюся, що нічого «випадково» не залишилося, перш ніж повернутися до Крихітки, у якого на плечі сидить Інвідія.

[Гей, хлопці!] Я тепло їх вітаю. [Вибачте, що так довго спав. Сподіваюся, у вас все добре!]

Інвідія посміхається мені, що трохи бентежить, але я розумію, що він намагається підтримати мене. Крихітка просто згинається, а потім киває. Потім ще раз згинається.

Але… я помічаю, що відбувається щось дивне.

Звертаючи увагу на своє тіло, я усвідомлюю, що прохолодний потік цілющої рідини починає поширюватися по всьому моєму тілу. Замість того, щоб виходити з одного місця, вона, здається, розподіляється… мережевою системою… мабуть.

Як лід, вона ковзає по моїх венах і насичує мої м'язи, бадьорячи мої органи та освіжаючи мій розум. Це зручно, навіть приємно, але чому, чорт забирай, це відбувається?

Більше того, воно стає… дедалі сильнішим. Я оглядаюся по кімнаті, але нічого не відбувається. Тут я, Крихітка, Крініс та Інвідія, в порожній кімнаті, з безіменною, проте потік цілющої рідини стає все більшим і більшим.

[Невже… з вами відбувається щось дивне?] — питаю я інших.

[Є якась проблема, Майстре?] — запитує Крініс, припускаючи найгірше.

Рідина для регенерації тепер пронизує мене. Її купа, і вона просто продовжує надходити. Що ж… я не думаю, що вона може мені нашкодити, вона буквально зцілює пошкодження, але чому це взагалі відбувається?

Я поспішно відкриваю екран стану та знову читаю опис органу регенерації. Чим більше зцілення, тим більше на мене нападають. Чим більше на мене нападають. Тож мені не потрібно отримувати удар, а лише бути атакованим.

Отже… на мене, мабуть, зараз нападають. Це єдине пояснення.

Я дивлюся на Крихітку. Він все ще стоїть на місці, згинає м'язи, крутить плечами, але в його очах є якесь… легке мерехтіння, яке змушує мене задуматися. Зачекай, оскільки мої очі були замінені, це означає, що я втратив усі свої мутації, а це означає, що я більше не бачу його клятих кулаків-привидів!

[КРИХІТКА! Ти що, атакуєш мене своїми наміром?!] — вимагаю я.

Його кажанячі очі широко розплющуються, і він завмирає, як дитина, яку спіймали з рукою в баночці з печивом. Він повільно засовує руки за спину та хитає головою.

[Ні], — каже він.

[Тоді чому…] — повільно та чемно запитую я його: [моя цілюща залоза все ще божеволіє?! Припини це негайно ж!]