Розділ 1686 — Трансформація

Чим більше Гранін досліджував, тим менше він міг повірити, як все обернулося. Коли колишні Крати заспівали до Ентоні та очистили його, він не мав уявлення, який вплив це матиме на його органи, але боявся найгіршого.

Можливо, вони будуть змінені та зруйновані спотворенням мани, що надходить у них, зіткненням різних гармонійних одиниць, що перетворить дорогі еволюційні придбання на непотрібні шматки м'яса без жодної мети. Або, можливо, вони зможуть виконувати свою функцію, але будуть слабшими, ніж повинні бути, з втратою еволюційного потенціалу, що дорого коштуватиме Ентоні зараз і в майбутньому.

Вивчаючи Ентоні протягом його довгого сну, Гранін переконався, що принаймні всі нові компоненти добре сформовані в тілі Ентоні, без очевидних недоліків. Однак це були такі складні, високоякісні органи та матеріали, що він не мав уявлення, чи зможуть вони й надалі функціонувати належним чином.

[Отже, ти перевірив свій орган зцілення?] — запитав Гранін. [Як?]

оді справді велетенська мураха повернулася, щоб люто подивитися на Крихітку, який був зайнятий бійкою з тінню в стінці кімнати.

[Це його вина,] заявив Ентоні.

Гранін був спантеличений.

[Крихітка напав на тебе?] — спитав він.

[Що? Ні. Що ж… щось на кшталт? Скажемо «так».]

Гранін стиснув брову. Чому б все не могло бути простим? З цією мурахою ніколи не було просто.

[Чи можеш ти мені це пояснити? Тому що це взагалі не має сенсу.]

[Отже, Крихітка… захоплено б’є по всьому. Дуже захоплено. Він стріляє кулаками у все, що бачить. Камені, дерева, мурахи, себе кілька разів, коли він бачить своє відображення, їжу, воду, чашки з чаєм… все. Я не виняток.]

Як формувач, Гранін не був експертом у намірах, він був магом, а подібне було цариною воїнів, але він розумів загальну суть.

[Отже… Крихітка висловив намір вдарити тебе… і в результаті твій орган спрацював?]

[Це точно,] — пирхнув Ентоні. [У мене стільки регенераційної рідини протікало крізь мене, що я думав, що лопну! Це… це ж не можливо, правильно?]

[Не повинно бути,] — насупився Корун. [Надмірна рідина регенерації зазвичай реабсорбується м’язами, а потім збирається назад в органі, з якого вона походить.]

[Схоже, що ефект поширення оригінальної конструкції органу зовсім не постраждав,] зауважила Торрін. [Це дивно.]

Це справді так і було. Головною особливістю токсину древнього, і тим, що зробило його настільки смертельним, була його здатність споживати інші форми енергії та виробляти більше себе. Нова мережа регенерації Ентоні функціонувала за тим самим принципом, виробляючи експоненціально зростаючу кількість цілющої рідини, набираючи швидкість і силу, немов валун, що котиться з гори.

Вони всі очікували, що ця властивість буде втрачена під час очищення, але, схоже, що ні.

[А якою була втома після цього?] — спитав Гранін.

[Е-е… яка втома?] відповів Ентоні.

Гранін насупився. Він завжди хмурився поруч з цією клятою мурахою.

[Виробництво такої кількості цілющої рідини за настільки короткий проміжок часу мало б виснажити тебе. Наскільки ти втомився?]

Органи монстрів були буквально магічними речами, але вони все одно складалися з клітин, яким потрібна була енергія.

[Гранін? Алло? Я впевнений, що я вже пояснював це тобі раніше, я не втомлююся.]

Гранін обернувся, щоб подивитися на Торрін та Коруна, які обидва подивилися на нього у відповідь, піднявши брови.

[Ти… зовсім не втомився?]

[Гранін, мене оточують… два мільйони мурах. Крихітка міг би цілий день кидати в мене кулаки з наміру, і я б не втомився.]

Формувач повільно кивнув, стримуючи себе.

[Що ж… я вважаю, що цей новий орган регенерації буде працювати… належним чином.]

Це був один зі способів сформулювати це. Серед культистів, мабуть, назвали б його повністю зламаним. Корун і Торрін, безумовно, теж це усвідомлювали. Вони кілька разів перезирнулися, злегка розплющивши очі, не кліпаючи. На щастя, жоден з них нічого не сказав.

Якби Ентоні зрозумів, що це означає, він міг би захопитися. Краще б він сам пізнав межі своєї сили.

[А як щодо Криниці Зараження? На що вона перетворилася?] — запитав Гранін, ведучи розмову далі.

[Ах, це. Мабуть, тепер вона випльовує рідку ману? Досить зручно.]

[Воно… що воно робить?]

[Гадаю, ця… штука, робить ту річ з поширенням, про яку ти говорив? Вона поглинає ману, а потім… створює більше. Якщо я вводжу ману, вона випльовує рідку ману. Я ще не перевіряв, бо подумав, що мені варто розібратися, як правильно ходити, перш ніж… ну, знаєш… створювати рідку арканну силу.]

Гранін різко кивнув.

[Здається розумним], — сказав він, трохи задушивши думки.

Рідка мана? Наскільки потужним був цей ефект поширення? І з такою маною, доступною всередині нього… цей орган ще навіть не мутував. Чи міг би він створити з нього свій власний особливий сорт мани?

Якщо так… наслідки можуть бути справді дуже й дуже небезпечними.

У Граніна стиснуло живіть від хвилювання, він підстрибував і перекочувався, поки Ентоні продовжував скаржитися на те й се. Незважаючи на все, що сталося, він вийшов з цієї еволюції цілком благополучно. Насправді, він був навіть кращим, ніж просто благополучним. Замість того, щоб збити його з ніг і зруйнувати його майбутнє, Теоразн міг дати Ентоні несподіваний поштовх.

[І це дивне ядро…] продовжив Ентоні.

[Кого хвилює ядро?] Гранін засміявся, все ще думаючи про все інше.

Ентоні подивився на нього, трохи ображений.

[Що ж… я подумав, що воно було крутим.]

[Ах… вибач за це,] – кашлянув формувач. [Я був… неуважний. Будь ласка, продовжуй.]

[Я просто подумав, що воно дозволить мені блукати п'ятим шаром набагато довше, ніж я міг раніше.]

[Гадаю, це… добре?]

[Точно не для Кратів], — похмуро сказала мураха, клацаючи своїми величезними щелепами.