Розділ 1689 — Слова Ради

З розширенням Колонії Рада не могла брати участь у вирішенні кожного питання, а залежність від неї у прийнятті рішень зробила б Колонію повільною та нечутливою.

Інші мережі виникли органічно, щоб компенсувати цей дефіцит, і вони тісно співпрацювали з такими організаціями, як Антміністрація, щоб забезпечити прозорість і документальність процесу прийняття рішень, а також його основу на достовірній та фактичній інформації.

Таким чином, роль радників змінилася. Від них більше не очікувалося «керування» всією своєю кастою, оскільки подібне було неможливим. Натомість вони бралися за проекти, керуючись власним прикладом, та шукали проблемні області, які потребували вирішення, забезпечуючи якомога більш безперебійне функціонування Колонії.

Шановані та з належною повагою всюди, куди б вони не йшли, перші учні Найстаршого завжди були потужною силою в родині, діючи відповідно до мудрості, яка була їм передана.

- Уривок з особистих нотаток Історіанта.

Сміючись туди-сюди, насолоджуючись біомасою та кількома чашками чаю, ми з Радою чудово проводимо час, спілкуючись. Усі вони вітають мене з тим, що я пройшов через мій шлях еволюції, що досить мило з їхнього боку, і я дякую їм усім за їхню наполегливу працю заради родини.

Лише після спогадів та погроз відшмагати їх, вони нарешті погоджуються та починають розповідати мені, що відбувалося в Колонії.

«Солант щосили просувається в тунелях», — каже Слоун. «Відколи ви заснули, Найстарший, пройшло вже дві хвилі, і вона використала їх так само, як і раніше, накопичивши величезні запаси рідкої мани для очищення сердець. Вдруге Крати все ще не усвідомлювали, що відбувається, і було захоплено три серця. Минулого разу вони усвідомили небезпеку і боролися щосили, щоб запобігти їй».

Хмм. Звучить цілком правильно. Після першого вторгнення не залишилося жодного вцілілого Крата, тому вони спочатку не зрозуміли б стратегії Соланта. Однак, очевидно, вони все ж її розгадали.

«Скільки сердець вона захопила після останньої хвилі?» — питаю я.

Я хвилююся, що їх не було.

«Одинадцять», — каже мені Слоун. «Вона, мабуть, була розчарована, але мушу визнати, що вона блискуче виконала свої тактичні та стратегічні завдання. Перехитрити Кратів аж ніяк не просто».

Одинадцять? Боже мій. Якщо ми продовжимо розширюватися, цікаво, через скільки території нам потрібно пройти, щоб прокласти шлях до шостого шару... Якщо нам це вдасться, весь світ зверне на це увагу. Що ж, наших досягнень наразі вже достатньо, але створення та утримання безпечного шляху назавжди змінить Пангеру.

«Вражає», — кажу я. «Тож усе йде добре?»

Решта Ради здригається.

«Я не впевнена, що я б так сказала...» — вагається Тунгстант.

«Вторгнення до п’ятого шару поглинає все, що може виробити Колонія», — прямо каже мені Берк. «Переважна більшість випускників потрапляє туди, наші метали, біомаса, необхідна для підтримки такої кількості мурах, це ставить під загрозу інші сфери життя родини».

«Ох. Це недобре».

Вони розслабляються, коли чують це від мене, і я можу лише уявити, наскільки їм було складно. Сказати Солант, що вона не може отримати те, що хоче, поставило б під загрозу вторгнення, але дозволити їй отримати те, що вона хотіла, спричинило проблеми всюди деінде. Я розумію, чому вони неохоче приймають таке рішення.

«Що ж, я впевнений, що зможу вирішити цю проблему», – кажу я їм.

«Як?» — запитує Віктор. «Ви збираєтеся обмежити постачання до п’ятого шару?»

«Що? Ні. Я піду туди і виграю війну. Як тільки ми завоюємо це місце, нам не потрібно буде про це хвилюватися, правильно ж?»

Або завоювати хоча б його частину. З ослабленням Кратів, я впевнений, що в четвертому шарі є інші імперії, які із задоволенням відібрали б свою частку у слимаків.

«Крім того, — кажу я, повертаючись до Терезант та Флоренс, — хіба у нас немає цих надпотужних равликів-очисників на нашому боці? Вони допомагають вторгненню?»

«Абсолютно ні!» — палко заявляє Терезант, поки Флоренс намагається її заспокоїти. «Це ж просто діти, Найстарший! Діти!»

Здається… вона дуже цим захоплена. Я очікую пояснення від Флоренс.

«Солант вже деякий час просить їх допомогти вуферам», — вибачливо каже вона. «Терезант… і я!» — швидко заявляє вона, коли сестра дивиться на неї. «Ми вдвох не хочемо випускати чалів. Вони не монстри, тому їхній цикл зростання набагато довший за наш. Незважаючи на незвичайну мудрість та інтелект для таких молодих істот, вони не готові до жахів п’ятого шару».

«Я не впевнений у цьому», — кажу я. «Якщо вони можуть виспівати з мене отруту Теораззна, то вони точно можуть виспівати її з тунелю. Можливо, я сам заскочу і подивлюся на них».

Наражати дітей на небезпеку — це не те, що я хочу робити, але якщо вони можуть допомогти боротися з п'ятим шаром у відносній безпеці, я готовий хоча б розглянути варіанти. Терезант вкрай незадоволена і продовжує дивитися на мене злим поглядом, але я можу з цим жити.

«Що ще важливіше, я хочу запитати ще про дещо».

Мої сни дуже туманні, я не пам'ятаю багато з того, що бачив, коли еволюціонував, але один з них повернувся до мене досить чітко.

«Кулант казала щось про проблеми на кордоні в четвертому шарі?» — питаю я, клацаючи щелепами. «Щось про наших сусідів і Церкву Шляху? Я справді хочу почути більше».

Все інше може почекати. Це мій перший пріоритет.