Розділ 1694 — Угоди

[Де воно?] — запитала Кайрон.

Солант подивилася на неї, тихо клацаючи щелепами.

[Воно? Ви можете мати на увазі будь-який з мільйона різних об'єктів, командире. Звідки мені знати, який саме ви маєте на увазі?]

Офіцер Легіону була впевнена, що мураха чудово розуміла, що вона мала на увазі.

[Монстр,] — різко сказала вона. — Я знаю, що він покинув камеру еволюції, а ви нас не попередили. Ми не так домовлялися.]

Маленька мураха протягнула свій вусик крізь ліктьові суглоби.

[Не кажи мені, що я можу мати на увазі будь-якого з мільйонів монстрів], — сказала Кайрон, [ти знаєш, про що я говорю].

[Я знаю, про кого ви говорите,] — відповіла Солант. [Найстарший — це не об'єкт, вони — істота, особа. Ви повинні називати їх такими.]

[Легіон не визнає і не визнаватиме монстрів особами], — відповіла Кайрон.

Це була не перша і не п'ята їхня така суперечка. Кайрон відмовлялася поступатися, а Солант не припиняла порушувати цю тему, тож вони були приречені повторювати її знову і знову.

[Найстарший прокинувся кілька днів тому і одужує в колі своєї родини.]

[Нас мали повідомити, коли вони вийдуть з кімнати, хіба ви не пам’ятаєте своєї власної домовленості?] — запитала Кайрон.

[Я, власне, якраз йшла повідомити вас. Як ви думаєте, чому я тут, так близько до ваших казарм?]

Ігри. Завжди більше ігор. Кайрон пильно глянула на мураху перед собою, але Солант просто дивилася у відповідь, холоднокровна та спокійна, як завжди. Генерал чудово усвідомлювала, що послати бігунця було б швидше. З якоїсь причини Солант затримувала їх. Куди ж саме прямує ця клята мураха?

[Ви небезпечно близько наближаєтеся до порушення умов угоди.]

[Але насправді не порушуючи їх], — зазначила Солант. [Найстарший нещодавно покинув свою кімнату, і я тут повідомляю вам про це. Ви вже обрали свого зв'язкового? Я подбаю про те, щоб їх якомога швидше доставили до Найстаршого.]

Склавши руки на стегна, Кайрон обмірковувала, що робити далі. Не вперше їй хотілося мати під рукою щось, що можна було б вдарити. Протягом шести місяців її Легіону наказували сидіти склавши руки та чекати, що було колосальним марнуванням ресурсів, поки світ починав тріскатися під тиском повторюваних хвиль. Для солдата бездіяльність була просто частиною роботи. Дев'яносто п'ять відсотків нудьги, п'ять відсотків повного жаху, що викачує адреналін. Вона до цього звикла. Але нудьга ставала набагато нестерпнішою, коли не було жодних дій, щоб її розвіяти!

Відстежувати настільки потужного монстра, як мураха, було необхідно, а знищувати його — ще краще, вона це знала, просто ніколи не уявляла, що її змусять так довго перебувати в бездіяльності.

Коли ця клята істота нарешті прокинулася, вона була щаслива. Принаймні щось нарешті мало статися! Проте підступний генерал одразу ж дозволила істоті вислизнути з сітки та втекти кудись, без нагляду Легіону.

[Де воно?] — запитала Кайрон, все ще обмірковуючи свої подальші дії.

[Найстарший? У четвертому шарі,] спокійно відповіла Солант.

[В четвертому!?]

[Так.]

Міфічний монстр восьмого рангу в четвертому шарі? Це було б для нього незручно. Не кажучи вже про те, що поклик тягне його душу. Чому ж ця істота піднялася на четвертий шар?

Еволюція в п'ятому шарі була таємною махінацією для клятої мурахи. Окрім Кратів та легіонерів у гнізді, ніхто не міг відчути еволюції, що відбувалася, і жоден з цих двох не мав змоги щось із цим вдіяти.

Звісно, Кайрон повідомила своє начальство, але навіть якби Легіон поширив ці знання, мисливці на монстрів не збиралися заглиблюватися в п'ятий шар, щоб спробувати отримати приз.

Прихований від очей Провидців Підземелля усього світу, мураха зумів майже в повній таємності піднятися до восьмого рангу. Тепер воно знову бігало по четвертому шарі.

Чому?

Нещодавно в її звітах щось було… що саме?

[Командир? Ваш зв'язковий?] — запитала Солант.

[Помовчи хвилинку. Я думаю.]

[Ти досить груба.]

Стежити за подіями в Колонії було майже неможливо. Вони були розкидані по настільки великій території, і їх тепер було так багато, що щодня відбувалися десятки подій. Зважаючи на працьовитість монстрів, здавалося, що темпи також не зменшувалися. Однак фортеця тут, у п'ятому шарі, залишалася центром майже всіх їхніх зусиль, а новини поширювалися через не-мурах, які працювали разом з комахами.

Новини, які легіонери непомітно збирали та передавали їй.

Звіти з четвертого шару здебільшого були дивними. Щось з іграми з м’ячем? Дивні бізнес-практики та податки… ні, нічого подібного. Напруженість… дослідники.

Все повернулося до неї в одну мить.

Зелена Гора!

[Я обрала свого зв'язкового,] — різко сказав Кайрон.

[Хто це?]

[Я. Де монстр?]

[Про якого…]

[Я сама його знайду!] — заревіла командир, розвернувшись і йдучи геть.

Їй потрібні були її обладунки, і вони потрібні були їй негайно.

Солант спостерігала, як бігла командир, вражена швидкістю, з якою могла рухатися жінка-людина. Її угода з Легіоном означала, що вони могли постійно підтримувати зв'язок з Найстаршим, хоча він був зайвим, поки той спав. Вона не очікувала, що командир обере саму себе, і, ймовірно, наполягатиме на тому, щоб взяти з собою кількох своїх офіцерів, що дозволило б обійти межі укладеної ними угоди, не порушуючи її.

Однак, чи зможе жменька легіонерів впоратися з Найстаршим? Солант сумнівалася в цьому.

Вона дуже в цьому сумнівалася.

Що ж, прийшов час повертатися до управління найбільшою війною в історії п'ятого шару. Невже ці люди справді думали, що їй немає чим зайнятися?