Розділ 1706 — Торгівля людьми

Ще одні переговори з цими мурахами. Вони були невблаганними, Аліса мусила про них це визнати. Дипломати, ніби монстри, які мають дипломатів, не були абсолютно абсурдною ідеєю, щодня надсилали повідомлення через своїх Братіанських торгових контактів, незважаючи на те, що щоразу отримували відмову. Зелена Гора, з деяким небажанням, відхилила їхню ціну, і на цьому все.

Полювання на монстрів було правом кожного дослідника по всій Пангері, і правляча рада Гори не мала наміру продавати це право за будь-яку ціну.

Однак тепер у них, очевидно, була ще одна пропозиція, і Братіани здійняли галас. Знову ж таки, Аліса Еррі, головний переговірник Зеленої Гори, була змушена сісти на нейтральне судно та терпіти присутність монстра без жодної реальної мети. Поки вона сідала на показний корабель і спускалася під палубу, вона ліниво розмірковувала, яку ж пропозицію монстри запропонують цього разу.

Можливо, вони хотіли збільшити свою пропозицію? Настільки вражаюча сума, безперечно, розорить мурах, і, можливо, варто було б погодитися на неї, просто щоб вони заплатили за це. Саме так міркували деякі з більш... матеріально стурбованих членів ради, але зрештою вони були в меншості.

Після того, як Алісу провели до кімнати, де мали відбуватися переговори, вона трохи здивувалася, побачивши, що там не було жодної мурахи, яка б чекала на неї. Трохи роздратована, вона сіла, запитально піднявши брову до Братіанського переговірника, яка її привела, але виявила, що жінки немає.

Що це було, якась пастка?

«Ха-ха, жодної пастки, запевняю вас».

Голос, що пролунав з дверей, коли вони відчинилися, був... дивним. Трохи плоским, трохи дерев'яним, але все ж таки якимось чином випромінював індивідуальність.

«Будь-які дипломатичні переговори повинні проводитися за наявності авторитетного свідка», — різко сказала Аліса. Вона обернулася, але здригнулася, побачивши, що до кімнати зайшла мураха.

«Звичайно, все так і залишається», — сказав голос, коли мураха клацнула щелепами, — «але ми тут не для дипломатичних переговорів. Ми тут для чогось набагато цікавішого».

Не поспішаючи, мураха обійшла стіл і зайняла своє місце з іншого боку, зсунувшись на мурашине крісло, що стояло там, і знявши з голови елегантний капелюх. Оглянувши та відполірувавши непомітний недолік, капелюх був обережно покладений на стіл, перш ніж Аліса встигла взяти себе в руки.

Що це була за істота? Мураха, що вміла говорити? Такий дивний одяг і манери, а також окуляри?

«Алісо Еррі, головний переговірник Зеленої Гори, як приємно познайомитися», — випалила мураха, починаючи витягувати документи та папери з сумки, що стояла осторонь. «Мушу сказати, ваш послужний список вражає. Дуже вражає. Жоден Еррі ніколи не служив у раді і не обіймав значної посади, але ви проклали шлях наполегливою працею та талантом. Я поважаю це. Можливо, ми навіть могли б сказати, що у вас є трохи мурашиної природи. Хм?»

Мурахи не могли підморгнути. Це було біологічно неможливо. І все ж.

«Звичайно, я жартую. Я не хочу, щоб ви образилися, я знаю, як Гора ставиться до мого виду».

Мураха залізла у свою сумку і витягла блискучий срібний футляр, який вона відкрила, відкривши п'ять згорнутих сигар. Пропонуючи футляр на стіл, мураха сказала: «Ви курите? Я підхопила цю звичку, і мушу сказати, що в цьому запаху є щось таке... спокусливе. Це як занурити свої вусики в землю та вогонь. Бажаєте одну?»

«Щ-що? Ні!» Аліса похитала головою, намагаючись розвіяти дивну магію, яку істота сплела за короткий проміжок часу. Вона рішуче ляснула рукою по столу.

«Якщо ми тут не для дипломатичних переговорів, тоді я піду».

«Що ж, немає причин поспішати», – засміялася мураха, витягуючи сигару та закриваючи футляр. Мураха сховала її, перш ніж покласти обрану сигару в щелепи та клацнути кігтями, щоб підпалити кінчик. «Як я вже казала, тут є дещо набагато цікавіше для обговорення: бізнес».

У тому, як монстр вимовив це слово, було щось таке, що пронизало Алісу мурашками по спині. Вона відмовлялася показати своє занепокоєння.

«Я не зацікавлена. Тобто, Зелена Гора не зацікавлена в жодних ділових угодах з вами».

«За звичайних обставин я б повністю погодилася з вами. Але в цьому випадку ми абсолютно можемо дійти згоди. Бачите, бізнес завжди можливий, коли хтось має щось, що хоче хтось інший, і готовий розлучитися з цим за правильну ціну».

Маленька мураха потягнула сигарою, а її очі заблищали.

«Зараз у мене є щось, що ви хочете, і я дуже готова розлучитися з цим… за правильну ціну. Бачите? Угода більш ніж можлива».

Це було абсурдно, і Аліса відчувала неабияку спокусу негайно вийти. Вона ніколи не зможе сказати, що саме тримало її в цій кімнаті.

«І що у тебе є такого, що нам може знадобитися?» — посміхнулася вона, схрестивши руки на грудях.

«Я чула, що кілька дослідників зникли в тунелях. Понад п'ятдесят, за останніми підрахунками».

«Ну і що?»

Дослідники постійно зникали. Довгі кампанії в Підземелля були пов'язані з ризиками та небезпеками. Деякі поверталися, переживши бурхливу пригоду, на тижні пізніше запланованого терміну, а інші взагалі ніколи не поверталися.

«Ми хотіли дізнатися, чи хочете ви їх назад».

За мить повітря навколо мурахи змінилося. Воно більше не було веселим. Воно більше не було життєрадісним і жартівливим. Вона сиділа нерухомо, з одним кігтем на сигарі, поки тонкі смуги диму звивались навколо її вусиків.

«Ви… що?» — запитала Аліса, зберігаючи спокій.

«Ми хотіли знати… — повільно сказала мураха, витрушуючи попіл у піднос на столі, — …чи хочете ви, щоб ваші люди повернулися».

Як головний переговірник від Зеленої Гори, Аліса Еррі не була легковажною. Її думки стрімко рухалися, поки вона намагалася зрозуміти наслідки того, що тут відбувалося.

«Ти кажеш, що ви їх захопили? Що вони живі?»

«Дуже живі, поки що. Понад п'ятдесят дослідників просто блукають тунелями всередині нашої території, бідні заблукалі маленькі ягнятка. Ми підібрали їх з ввічливості і подумали, що природно запитати, чи хочете ви їх назад».

«Ви віддасте їх нам?» — спробувала уточнити Еліс.

«Звичайно, що віддамо, як тільки ви заплатите нашу ціну».

Одна кінцівка прослизнула під пальто монстра і витягла маленький аркуш паперу, який та поклала на стіл і протягнула по поверхні. Неохоче Аліса простягнула руку, підняла його і прочитала вміст. Її зіниці розширилися.

«Ви хочете за них стільки? Ви збожеволіли?»

«Звичайно, що ні», — майже промурчала мураха. «Ми хочемо стільки за кожного з них».

Монстр взяв свою сигару та затушив її об піднос, перш ніж підвестися зі свого місця.

«Звісно, ви зараз не погодитесь. Гаразд. Я прийду знову, коли у нас буде сто ваших дослідників. Ціна, звісно, зросте. Потім я повернуся, коли у нас буде двісті. Боюся, що тоді знову можна очікувати досить різкого зростання цін».

«Ви думаєте, що наші люди просто дозволять себе захопити?» — запитала Аліса, приховуючи занепокоєння, яке вона відчувала. Щось змінилося внизу в тунелях, але що? Що там відбувалося? Хіба мурахи не збилися у своє гніздо, тулячись від страху?

«У ваших людей немає вибору», — відповіла мураха. «Весь цей час ви думали, що ми ховаємося для власного захисту, і в певному сенсі так і було. Насправді ми боялися того, що станеться з вами, якщо одна з ваших команд досягне успіху. Час для цього страху минув. Ми більше не ті, кому потрібно боятися».

Потім чари повернулися, настільки сильні, ніби світло в кімнаті стало яскравішим.

«Алісо Еррі. Приємно познайомитися, це справжня честь. Я б із задоволенням потиснула тобі руку, але... скажімо так, я б не хотіла створювати тобі незручності».

Вони не могли підморгнути. Не могли!

«З нетерпінням чекаю на зустріч з тобою знову незабаром. Будь ласка, зв'яжіться з нами через наших спільних друзів, якщо хочете поговорити. Я вся ваша будь-коли».

Після цього їй вказали на двері.