Розділ 172 — Ядро, для чого воно корисне?

Коли я починаю підходити до колекції ядер у руках Крихітки, я помічаю, що щось посилає блискуч ий відблиск на стін и кімнати . Що це в біса? Це виглядає так, наче міні-дискотечна куля опустилася в кімнату!

Я повертаю голову, щоб побачити, чи є щось підвішене на даху, перш ніж згадати, що мені більше не потрібно повертати голову, щоб дивитися вгору. Тільки тоді я розумію, що відображення насправді йде від мене! Точніше з мого панцира. Що , в біса , відбувається!

При ближчому огляді мого зазвичай гладкого та блискучого діамантового панцира я помічаю, що після мо єї останн ьої мутації щось змінилося. Коли я обирав загартований діамантовий панцир, я не очікував такого ефекту.

Маленькі блискучі крапки на моєму панцирі розширилися, трохи виростаючи над поверхнею панцира. Кожна окрема точка зросла лише трохи , але сукупний ефект значний. По суті, тепер я маю невелике діамантове покриття по всьому мо єму панциру! Що ж , я виглядаю неймовірно, але наскільки високою стане вартість мого скелета, якщо я продовжу йти цим шляхом?!

Якщо я продовжу зміцнювати діамантовий панцир у майбутньому, чи буду я врешті-решт повністю вкритий діамантом, блискучою кришталевою мурашкою?!

....

Це звучить чудово...

Я можу закінчити тим, що мисливці на монстрів з усього світу при й дуть, щоб вбити мене і підняти мій надзвичайно цінний діловий район назад на поверхню, але я буду до біса добре виглядати, поки вони це роблять !

Досить, я можу потурбуватися про це іншим разом, а зараз мені потрібно зосередитися на процесі еволюції . Поки Жвава стрибає по кімнаті, наводячи шум , а мої вихованці терпляче чекають, я починаю зосереджувати свій розум і активувати свої інженерні навички, по одн ому ядр у за раз. Вичерпавши свою волю на одному ядрі, я відпочиваю п’ять хвилин, перш ніж перейти до наступного. Насправді , це одне з найбільш виснажливих розумових навантажень, які я можу уявити.

Як Софос здатні працювати на одному ядрі тижнями поспіль, я не знаю, я ледве витрим ую більше десяти хвилин на одному, перш ніж моя розумова енергія згасає. Поки я це роблю, я обов’язково намагаюся зосередитися на відпрацюванні більш тонких змін, а не на грубому нав’язуванні більших змін у статистиці. В зяти ногу звідси та перемістити її туди, зробивши рот ширшим, я змінюю загальні зміни фізичної форми монстрів, а не просто статистику.

Таке редагування потребує ще більше розумової енергії, але я повинен мати досвід у цій сфері, щоб мій грандіозний проект став реальністю.

Перш ніж розпочати процес редагування, я переконався, що не використовую жодних потенційно цікавих чи потужних ядер. Мені б не хотілося перетворити потенційно перспективного вихованця на сміття після того, як я добавив йому на голову додаткову пару ніг.

Через кілька годин я створив невелику купу ядер, готових до споживання! Я роблю коротку перерву, оскільки наступна частина ще складніша .

Розслабся , Ентоні, просто насолоджуйся вітерцем і зосередься! Хто робітник? ТИ робітник!

ДОБРЕ ! Давай зробимо це.

Після згинання та розтягування мого мура шиного тіла справді дивними та загадковими способами я достатньо психічно налаштований на майбутній виклик.

Підійшовши до двох маленьких ядер на підлозі з максимальною серйозністю, я стукаю по кожному одним вусиком, а потім притискаю їх один до одного як фізично, так і подумки.

ХРРРРРРНННННННГ!

Наче я притиска ю разом дв а камені, ядра відмовляються зрушити з місця. Щоб зробити неможливе можливим, потрібна домінуюча сила волі, і я напружуюся кожною каплею свого буття !

Давай те , маленьк і дурні ! З’єднуйтесь !

Поступово два ядра починають розмиватися, змішуючи свої енергії диким і хаотичним чином. М ожливість контролювати результат цього злиття для мене все ще є мрією у мрії, тому звичайне успішне об’єднання ядер – це найкраще, що я можу наразі зробити.

Тримайся , Ентоні! Ти має ш силу!

Я міцно стискаю щелепу, натискаючи розумом на ядра, доки злиття нарешті не заверш уєть ся.

ХУХ !

Божечки ! Це складно !

....

Добре, це од не !

....

ДІДЬКО !

Відпочивши, я повертаюся до злиття, поки нарешті не отримую сповіщення.

[Виявлено сумісне особливе ядро, ви хочете поглинути чи відновити монстра?]

Нарешті! Я лежу наче розчавлена купа мурахи на підлозі, але ядро нарешті закінчено!

«Жвав а !» дзвоню.

« Привіт-привіт! » В ідповідає вона, енергійно підстрибуючи в пол і мого зору.

Вештатися, поки я відпрацьовую свої навички, для маленької мурашки надзвичайно нудно, тому вона скрізь нишпорить і буквально бігає по стінах. Найбільше страждає Крініс, бо маленький робітник штовхає її, катає навколо кімнати та змушує м’ячик заліз а ти їй на спину, перш ніж вони вируша ю ть шукати пригод.

Здається, що вона дуже рада, що її покликали.

Незважаючи на втому, мене охоплює почуття егоїстичної радості. Так, будь щаслив ою , поки можеш, маленьк а працівн иця , тому що після цього ти станеш достатньо велик ою , щоб більше не їздити на мен і безкоштовно, і достатньо сильн ою , щоб боротися за власну їжу.

Мої дні волі повернуться!

Муахахаххааааа!

« Ти вже досяг ну л а максимального рівня, правильно ?»

«Так!»

« І твоє ядро наповнене , правильно ?»

«Так!»

«Чудово! Поглинувши це ядро, ти буде ш готов а еволюціонувати в особливо могутн ю мурах у !»

Маленьк а праців ниця практично вібрує від ентузіазму. «Справді?!» вона вигукує .

«Абсолютно! Єдина проблема в тому, що буде неймовірно боляче !» я застерігаю .

....

«Гаразд!» вона відповідає з трохи зменшеним ентузіазмом , але н асправді немає нічого, що може надовго його стримати .

Підійшовши ближче, вона тягнеться до ядра і починає процес поглинання. Подібно до того, як було з Крихітк ою , у міру того, як процес продовжується , вона починає реагувати , коли потужна енергія ядра вливається в її тіло, зміцнюючи її власне ядро та наповнюючи його могутніми енергіями, що додають соку до її еволюці ї .

Я м айже під свідомо простягаю вусик , щоб погладити страждаючу маленьку працівницю та погладити її по голові, намагаючись заспокоїти. Можливо, вона це помічає, а може просто починає краще справлятися з цим відчуттям, але вона помітно розслабляється під моїм доглядом.

...

Я справді не хочу, щоб вони страждали, ясно !? Але це для їх блага ! Завдяки більш потужній еволюції вони зможуть подолати свою долю та прокласти власний шлях у житті.

...

Як гордий батько, це найкраще, що я можу для них зробити!!!

Нарешті процес завершено, і Жвава падає в розслабленні .

«Тепер ти можеш еволюціонувати », — ніжно кажу я.

Вона киває, виснажена, і відповзає до кутка кімнати, де, здається, засинає.

Мені буде цікаво спостерігати за її еволюцією, як их змін вона зазнає?

Крихітка дивиться, як вона йде, з дивним виразом обличчя.

Правильно, друже, ти наступний!