Розділ 1718 — Виметені дочиста

Зелена Гора водночас і більш, і менш вражаюча, ніж я очікував. Я маю на увазі те, що ці місця важко не вважати вражаючими, враховуючи те, що вони побудовані на схилах гір, настільки високих, що вони буквально підтримують дах шару.

У поєднанні з навколишньою маною четвертого шару, наповненою життям, світлом і водою, споглядання майже будь-чого створює приголомшливий краєвид.

З огляду на все це, місто на цій конкретній горі явно старе та добре розвинене, з високими стінами, гамірним портом та тисячами й тисячами домівок, що піднімаються схилом до верхів'я у хмарах. Чи це Срібне Місто? Аж ніяк, але воно явно процвітає.

Якщо не зважати на войовничість.

Якщо Срібне Місто було задумано як придатний для життя витвір мистецтва, то Зелена Гора виглядає так, ніби її було збудовано, щоб похмуро дивитися на світ. Незважаючи на назву, будівлі досить сірі та суворі. Якщо придивитися уважніше, здається, що багато споруд були побудовані для формування внутрішніх стін та оборонних позицій на випадок вторгнення в місто.

Не зовсім фортеця, але це явно місце з досить оборонним настроєм. Має сенс, враховуючи те, що однією з основних галузей промисловості тут є видобуток ядер. Досить близько до Материнського Дерева, щоб бачити її здалеку, місцеві жителі здобули репутацію людей, які негативно ставляться до всього, що пов'язано з монстрами. На жаль для них, Колонія випадково з'явилася та захопила гору по сусідству.

О, схоже, що вони мене помітили.

Мені знадобилося кілька днів, щоб пробратися крізь купу тунелів і дістатися аж до межі Зеленої Гори. Не бажаючи наштовхуватися на їхні стіни та форпости в Підземеллі, я вирішив прокласти тунель на поверхню, створивши кам'яну стежку по дорозі, щоб пробити поверхню озера та подивитися на місто на власні очі.

Я ледь чую, як зі стін дзвонять тривожні дзвони, і бачу фігури, що метушаться навколо, показують пальцями та кричать. Вони здаються енергійними. Їм, мабуть, вже нудно постійно блукати по стінах.

Що ж, якщо вже нападати, то через тунелі, а не над водою. Тим не менш, я махаю їм вусиками на знак привітання. Сподіваюся, вони можуть мене побачити.

О, схоже, що можуть, вони вже запускають у мене вогняні кулі.

Величезні вогняні кулі. У них, мабуть, на стінах встановлено якесь облогове обладнання, щоб виробляти стільки куль за настільки короткий проміжок часу. Замість того, щоб залишатися тут і вступати в війну за контроль мани з магами цілого міста, я дозволив собі провалитися назад у тунель, який я пробив, спустившись на сотні метрів вниз, перш ніж підхопити себе силою тяжіння задовго до того, як впаду на землю.

Зручний трюк. Чим більше я маніпулюю собою за допомогою гравітаційних колодязів, тим кориснішим я їх вважаю. Пошкодження від падіння? Ха! Не для мене.

Як тільки я спускаюся на землю, то бачу, що на мене чекають кілька безіменних, схованих у тіні.

Не пам'ятаю, щоб раніше я міг настільки добре їх бачити. Гадаю, вони стають необережними.

«Найстарший, ми спіймали всіх відсталих дослідників, яких змогли», — каже один із них, виходячи з темряви.

«Дякую за допомогу. Я не хотів так довго відривати вас від ваших звичайних обов’язків. Сподіваюся, не надто багато осіб почали пропускати відпочинок».

«Їх багато», — відповідає безіменна, клацаючи щелепами, ніби розчарована поведінкою дітей без нагляду. «Камери будуть переповнені протягом наступних кількох днів».

Серйозно? Ха. Я ніколи не планував, що мурахи будуть так шалено слідкувати за дотриманням графіку щоденного відпочинку, але мене досить дратує, що мої родичі вирішили так шалено втекти, щойно їх спустили з нагляду. Майте трохи самовладання, чорт забирай!

«Я позичу вам Крініс, щоб вона допомогла», — кажу я безіменній. «Схоже, що мої родичі недостатньо бояться темряви».

Це їм покаже.

Безіменна виконує переді мною восьмикратне колінопреклоніння, що є рідкісною честю, враховуючи те, що я не належу до їхнього ордену.

«З самою тінню на допомогу, ми наздоженемо їх в рекордно короткі терміни».

[Ти з цим згодна, Крініс?]

[Поки ви не зайдете надто далеко…]

[Зі мною все буде добре.]

[Тоді зі мною теж все буде гаразд.]

Зрештою, нам вдалося спіймати приблизно половину дослідників, які були в тунелях, десь близько тисячі двісті осіб. Очевидно, Мерчант зараз знову веде переговори щодо продажу. Цікаво, чи Рада Зеленої Гори нарешті стисне зуби та заплатить. За їхніх людей вимагають абсолютно королівський викуп, інвестиційні кошти в інтересах Мерчант. Мені цікаво буде подивитися, що вона придумає. Зрештою, Колонії потрібні ядра!

Але якщо вона врешті-решт програє всі гроші, то отримає хорошого прочухана! І мені байдуже, наскільки вона маленька!

«Що ж, тепер, коли вони сховалися за своїми стінами, час переходити до наступного етапу», – зітхаю я, розминаючи суглоби та очищаючи вусики.

А поки що ми повертаємося до гнізда і робимо невелику перерву. Мені б не завадило перевірити статус і, можливо, зробити кілька мутацій, перш ніж я вирушу далі, до того ж у мене ще є з чим поекспериментувати.

Я впевнений, що Зелена Гора буде кашляти кров’ю, коли вони розщедряться на всі ці гроші зграї монстрів, і кричатимуть своїм союзникам про несправедливість усього цього. Вони будуть розлючені, будуть готові до помсти.

Це добре. Саме такими я і хочу, щоб вони були.

Після другого раунду вони благатимуть нас залишити їх у спокої. Я вже втомився гратися з цими дурнями. Я хочу помститися слимакам внизу, а ці дослідники забрали у мене більш ніж достатньо часу.