Розділ 1719 — Угода

«Розумна інвестиція», — багатозначно кивнула Мерчант, від чого її окуляри виблискували в тьмяному світлі корабельної каюти. Вона зібрала документи зі столу в передні кінцівки, акуратно склала їх, перш ніж покласти в сумку. «Дослідники Зеленої Гори — сила, з якою варто рахуватися, хто міг би встановити ціну на таких виняткових і відданих слуг свого рідного міста?»

Важко було сказати це без сарказму, враховуючи той факт, що Колонія змела понад тисячу цих дослідників за лічені дні. Але Мерчант була собою і справляла враження щирої та радісної реакції за жителів Гори.

Для Аліси Еррі це було надзвичайно дратівливо.

Змусити Раду погодитися на лихварську ціну мурах було справжнім жахом. Ніхто не хотів дозволити мурахам просто утримувати мешканців Зеленої Гори на невизначений термін, це було б обуренням, яке люди ніколи б не потерпіли, але щоб змусити їх узгодити єдиний курс дій, знадобилася цілодобова робота найкращих переговірників.

«Це було близько до війни», — їдко сказала Аліса, беручи власні папери та ховаючи їх. «Лише в останню годину голоси схилилися на користь сплати вашого викупу».

«Війна?» — запитала Мерчант, ніби ніколи не розглядала такої можливості. Вона енергійно похитала головою. «Це абсолютно жахливо для бізнесу. Це коштуватиме дорожче, ніж та ціна, яку ви щойно заплатили, і ви все одно не повернете своїх людей! Ні, я рада, що ваша Рада ухвалила мудре рішення. Це хороший знак для майбутніх стосунків між нашими народами».

Аліса дуже в цьому сумнівалася. Рада була розлючена тим, що їй довелося виділити таку непомірну суму, спустошити бюджет і змусити їх обкладати людей податками, щоб покрити дефіцит. Тепер звичайний народ від підніжжя Зеленої Гори і аж до вершини ще більше повстав проти мурах, ніж раніше.

«Якщо твоєю метою було закріпити неприязнь мого народу до монстрів, то ти точно її досягнула», – сказала вона.

Мерчант засміялася.

«Звісно, що ні. Ми просто хотіли переконатися, що ви достатньо розумні, щоб заплатити. Це справді наймудріше рішення. Тепер, коли ми знову заберемо ваших людей, ми можемо бути впевнені, що ви зробите правильний вибір, щоб доставити їх додому без зайвого клопоту».

Аліса замовкла, а потім насупилася.

«Ви хочете знову забрати наших людей? Як ви пропонуєте їх отримати тепер, коли вони в безпеці в місті? Це… загроза вторгнення?»

«Вторгнення ? Звичайно, що ні! Не будь смішною. Це було б… так… це було б так лицемірно з нашого боку! Після того, як ми критикували ваш народ і змусили вас заплатити таку високу ціну за вторгнення на наші землі та погрози нашому народу…»

«Монстрам, а не народу».

«Подумати тільки, що ми прорвали б стіни вашого чудового міста і… і вихопили б ваших дослідників з їхніх ліжок? Це було б божевіллям. Звичайно, що у нас немає такого наміру».

«Тоді як ви могли б захопити наших дослідників вдруге?» — запитала Аліса, примруживши очі.

«Що ж, колись їм все ждоведеться звідси піти. Чи, може, вони назавжди сидітимуть у межах Зеленої Гори? Це навряд чи видається ймовірним, особливо враховуючи те, що ваша Рада очікує, що вони повернуть певний відсоток від викупу. Цим шукачам потрібно повертатися до роботи».

Алісі не було складно з'єднати крапки у цій ідеї.

«Отже, ви маєте намір зробити з нами те, що з вами зробили дослідники?» — різко запитала вона. «Тримати їх замкненими в Зеленій Горі, не дозволяючи їм виходити, не дозволяючи їм працювати, під страхом захоплення. Такі дії були б украй незаконними. Як суверенне місто, ми маємо право доступу до Підземелля».

«Звичайно, ви маєте повне право отримати доступ до Підземелля», — запевнила її Мерчант великодушним жестом. «Ми б ніколи не подумали перешкодити вам отримати доступ до Підземелля. Однак ваші шукачі не мають права на повернення з Підземелля, правильно?»

Таке питання, так невинно сформульоване, так спокійно поставлене, проте таке загрозливе. Аліса Еррі відчула, як по її спині пробіг холодок, хоча й приховала це. Наступні кілька місяців так чітко промайнули в її голові. Команди дослідників відправляються, деякі повертаються, але не всі, ця кількість з часом зростає, змушуючи решту боятися, залишатися в місті. Якщо врегулювання не буде досягнуто, то вони будуть змушені піти. Зрештою, мурахи не мали проблем із дослідниками, які працюють з інших міст.

Тільки з Зеленої Гори.

Без цих дослідників місто втратило б значну частину своїх доходів і торгівлі, а також міцну лінію оборони під час хвиль. Це не зруйнувало б Зелену Гору, але відкинуло б її на десятиліття назад.

Все через якихось дурних мурах.

«Ти справді думаєш, що зможеш це зробити?» — сказала Аліса Еррі, розлютившись. «Ти думаєш, що ми та наші союзники просто сидітимемо склавши руки й дозволятимемо цьому ставатися? Тут є дослідники зі Срібного Міста, з Острова Вей, з Фортеці Височини. Ви готові вступити в конфлікт з усіма ними?»

«Будь ласка, будь ласка, міс Еррі, не потрібно так напружуватися!» — засміялася Мерчант. «Конфлікт? Звичайно, що конфлікт нам не потрібен. Ми просто займаємося бізнесом. Мені подобається думати про це як про… довгострокову інвестицію. Чи знаєте ви, що мурахи можуть бути дуже терплячими істотами? Ми не спимо, принаймні не дуже багато. Ми впадаємо в заціпеніння, стан повної нерухомості, у якому ми уповільнюємо наші системи до абсолютного мінімуму, але ми залишаємося не у сні, в певному сенсі, ми просто… чекаємо. Я впевнена, що ваші союзники піднімуть шум, я впевнена, що вони прийдуть сюди та продемонструють силу.

«Але ми можемо бути терплячими. Ми можемо робити це десятиліттями. Нас набагато більше, ніж вас. Зрештою, Зелена Гора почне відчувати повну ціну своїх рішень».

Аліса дивилася на мураху, поки гнів кипів у її грудях. Як ці мурахи сміють навіть думати, що їм це зійде з рук? Вся Зелена Гора була шалено обурена тим, що сталося. Ще один поштовх, і вони можуть просто розпочати війну, незалежно від того, що скаже Рада. Крім того, вона знала дещо, чого не знала мураха. Церква відправила Судний Батальйон, і їм потрібна була ця велика мураха розрізаною на шматки. Можливо, Зелена Гора захоче допомогти їм у їхніх пошуках.

Водночас, Мерчант знала дещо, чого не знала Аліса. Колонія, а точніше, Найстарший, мали терпіння. Анітрохи. Це питання вирішиться швидко. Напрочуд швидко.

Безіменні не любили пропускати свій відпочинок.