Розділ 1723 — Завершення мутацій

Я змінюю ще кілька незначних деталей за допомогою своїх мутацій. Тріада дала мені орган, який ефективно діє як конструкція мани розуму, забираючи енергію з мого ядра та перетворюючи її, щоб вона могла безпосередньо живитися моїми ментальними конструкціями. Це загальне підвищення ефективності порівняно з тим, якби мені довелося робити перетворення самостійно або використовувати цілу мана-залозу.

Збільшення ефективності, яке можна ще більше покращити за допомогою мутації, природно. Я підвищую орган до +15, по суті, змушуючи його виробляти ману розуму ефективніше на кожному кроці, а потім переходжу до своїх рудиментарних ніг.

Не складно зрозуміти, що мені потрібно від рудиментарних ніг. Мені потрібно, щоб вони швидше виросли, як тільки вони… активуються… мабуть. Потім, як тільки їх… активовано… мені потрібно, щоб наступна пара рудиментарних ніг була готова швидше.

Зрештою, мої ноги можуть вибухнути двічі поспіль. Замінити їх один раз – це добре, але це не повністю позбавляє мене вразливості від наявності ніг, набагато слабших за решту мене.

Тож я беру один з цих варіантів при +5, потім інший при +10 та об'єдную їх при +15. Сподіваюся, що це допоможе.

До речі, про мої ноги. Вони надто важливі, щоб бігати незмінними, навіть якщо їх перекували у якийсь вишуканий новий матеріал.

Уламки гравітону. Мої ноги не так сильно страждають від сили тяжіння, як мали б, що, по суті, означає, що моє тіло створює менше навантаження на мої ноги, ніж мало б. Окрім того, що це загалом набагато міцніший матеріал, це перевага, яка дуже допомагає, враховуючи мою досить кремезну вагову категорію.

Коли справа доходить до того, що я хочу зробити з мутаціями моїх ніг… що ж, зробити їх загалом міцнішими не завадить. Те, що у мене є резервна система у вигляді рудиментарних ніг, не означає, що я радий її використовувати. По-друге, зробити їх загалом міцнішими також не здається поганою ідеєю. Можливість переносити більшу вагу та трохи легше рухати своїм тілом здається загально корисним.

Цього достатньо, щоб досягти +15, де я їх залишу.

Гадаю, наразі досить мутувати, я не люблю робити занадто багато одразу, особливо зараз, поки я ще звикаю до своєї нової оправи.

Фіксуючи ці обрані речі, мене починає охоплювати знайоме відчуття повзучого свербіння. Воно наростає і наростає, аж поки я не можу не почати шалено махати кінцівками, сіпаючись на спині об землю.

ПРАПОРАТИ!

Ненавиджу це. Дурний Гендальф! Чому , чорт забирай, він не вирішив цю проблему? Паршивий бородатий шарлатан. Я справді єдина людина, якій доводиться терпіти цю нісенітницю? Навіть не людина! Єдиний монстр, якому доводиться це терпіти!

Обурливо!

Коли матиму шанс, я висловлю свою думку цьому Гендальфу. Ця несправедливість не може тривати!

Коли все закінчилося, я виходжу з кімнати, якою користувався, виглядаючи гідним і спокійним. Ніхто не знає про незручну ситуацію, яку я щойно був змушений витримати. Якщо подумати, мені потрібно змусити замовкнути тих, хто бачив, як я махав кінцівками минулого разу. Я впевнений, що вони не скажуть ні слова, якщо я їх чемно попрошу.

«Найстарший, ви вже закінчили мутувати?»

«Е-е. Так. Так, закінчив. Звідки ти знала, що я мутую?»

Слоун дивиться вниз і вбік.

«Це була просто щаслива здогадка».

«Я… розумію».

«Залишаючи це осторонь», — каже генерал, чистячи вусики, — «я подумала, що мені варто запитати у вас, чи залишаються ваші плани незмінними щодо наступного етапу. Гадаю, з нашого боку все готово».

«Добре. Ми отримали оплату за першу хвилю дослідників?»

«Так, Найстарший. Я досі здивована, що вони були готові заплатити».

«Єдине, що може бути гірше за боротьбу з монстрами, — це приниження від відкритої поразки монстрам. Якби ми замкнули їхніх людей і залишили їх собі, Зелена Гора могла б використати це як привід для посилення своєї агресії проти нас, але це зробило б їх міжнародною ганьбою. Ми дали їм відносно легкий вихід. Заплатіть більше, ніж їм хотілося б, і проблема зникне».

«Але чи будуть вони готові зробити це вдруге? Хіба вони не розлютяться ще більше та не вирішать, що краще підуть на війну, ніж знову будуть змушені платити?»

«Війна це дорого», — кажу я генералу. «Ми можемо піти на деякі великодушні поступки, щоб заспокоїти їхню гордість, але ми збираємося витягнути багато грошей з Зеленої Гори. Запевняю тебе, що після цього вони не будуть зацікавлені воювати з нами. Поки Мерчант знайде правильний баланс, у нас деякий час будуть дуже розгнівані, але стримані сусіди».

Слоун хитає головою.

«Я не знаю, що про це думати. Вона така… немурашина. Мене лякає її поведінка».

«Не обманюй себе», — попереджаю я її. «Мерчант — така ж мураха і член цієї родини, як і будь-хто інший. Єдина відмінність між нею та рештою нас полягає в тому, що вона розуміє деякі речі, яких ми не розуміємо».

«Ви… ви теж її не розумієте, Найстарший?» — здивовано каже Слоун.

«Не зовсім», — знизую я вусиками. «Повір мені, Мерчант багато зробить для цієї родини. Поки ми не будемо заважати, у неї не буде проблем».

Я протягую вусик через ліктьовий суглоб, насолоджуючись відчуттям чистоти. Ніщо не зрівняється з доглянутими вусиками.

«Тоді добре. Час йти і влаштовувати шоу. Це може стати неприємним, тож переконайтеся, що всі готові до запеклої боротьби».

«Я переконаюся в цьому, Найстарший».