Розділ 1725 — Пливучи вздовж тунелей

Я знову повернувся до тунелів. Заради розваги я використовую свою техніку підводного човна, хоча в цьому немає особливої потреби. Є щось приємне в тому, щоб плисти, підібравши ноги під панцир. Я майже можу уявити, як звук сонара лунає з моїх вусиків і відбивається від стін тунелю.

Чи мене також задовільняє те, як більшість монстрів не усвідомлюють мого наближення, а потім розвертаються та тікають, коли мене помітять?

Можливо. Хіба я справді можу сказати так чи інакше?

Однак цього разу я не залишаю гніздо сам. Зі мною два батальйони мурах та їхні допоміжні загони, що не пов'язані з комахами, включаючи десятки священників. Я стежу за тим, щоб бути на відстані від них…

Що ще важливіше, зі мною в дорозі тепер також Крихітка та Інвідія, а не лише Крініс.

Сподіваюся, що коли ми дійдемо до п'ятого, або, скоріше, шостого шару, я зможу почати прокачувати цих трьох, щоб вони також могли досягти восьмого рангу. Я ледве можу уявити, наскільки сильними вони будуть після повної міфічної еволюції.

Можливо, я став би першою людиною/монстром, у якого було б три міфічних вихованця восьмого рангу, що є гарною ідеєю. Нам потрібно бути принаймні настільки сильними, якщо ми хочемо процвітати в глибині. Я очікую, що п'ятий шар буде складнішим, ніж був минулого разу, коли я там був, але в моїй голові я вже з нетерпінням чекаю того, що чекає за його межами. Прихований світ, який майже ніхто на Пангері ніколи не бачив. Повна перемога над слимаками нарешті прорве стіну, яку вони утворювали століття за століттям.

Як тільки це станеться, світ стане іншим місцем, ніж був раніше.

[Отже…] — каже мені Крихітка. [… не… бити?]

[Ти можеш їх бити,] кажу я йому розчаровано, [але ти маєш постаратися нікого насправді не вбити.]

[Отже…] каже він, думки все ще крутяться в голові, [не бити… сильно?]

Я бачу, що він вважає цю ідею абсолютно абсурдною. Вдарити щось з меншою силою, ніж він здатний, мабуть, здається майже неповагою.

Як мені донести це до нього… так, щоб він міг зрозуміти? Мені знадобиться його допомога в майбутній битві, я в цьому майже впевнений, але я не можу дозволити йому знищувати маси людей, а потім очікувати якогось мирного вирішення. Ключ до моєї стратегії полягає в тому, щоб ми дратували та роздратовували наших опонентів, засмучували та бентежили їх, але не розлючували їх настільки, щоб їм було байдуже на непомірну ціну продовження конфлікту з нами.

Якщо ми завдамо занадто багато шкоди, створимо занадто багато проблем, тоді мешканці Зеленої Гори можуть вирішити помститися, чого б їм це не коштувало, і в такому разі ми будемо втягнуті в затяжну війну, яка значно послабить і нас, і їх.

Це не те, чого я хочу!

Я хочу, щоб Зелена Гора відсмикнула руку, як дитина, яка простягнула її занадто близько до вогню.

[Слухай, просто… уяви це як спаринг, розумієш?]

[... Спаринг?]

[Це… тренування. Ти збираєшся навчити їх твоєму особливому стилю мавпячого боксу. Тож ти можеш бити їх, але лише для того, щоб показати їм… як ти вправно вмієш бити по предметах. Якщо ти розчавиш їх усіх, вони не зможуть запам'ятати урок, який ти їм дав, розумієш?]

Крихітка замислюється над цим на якусь мить.

[Мавпячий бокс… добре,] нарешті каже він, киваючи собі під ніс.

[Саме так! І ти хочеш переконатися, що вони оцінять, наскільки він хороший, правильно?]

Він ще трохи подумав про це… а потім знову кивнув.

[Правильно.]

[Отже, хоча б цього разу мені потрібно, щоб ти трохи потренувався, трохи потренував їх. Просто… приспав їх, добре?]

Стрибаючи поруч зі мною, я бачу, що велика мавпа ще не зовсім згодна, але вона починає звикати до цієї ідеї.

[А як же я, Майстре?] — питає Крініс, гадаю, головним чином заради уваги.

[Ти?! Тобі краще поводитися чемно. Ти взагалі здатна боротися, не завдаючи невимовних жахів своїм ворогам?]

[Що ж… можливо, я могла б просто завдати трохи… незначних невимовних жахів?]

[Ні!]

Боже мій. Крініс, безперечно, налякала б їх, але море розчленованих тіл — це не те, що вони б пробачили. Скільки б шкоди від такого отримала Церква Шляху… ледве можу собі уявити.

[А як щодо твоєї магії прокляття?] — запитую я її замість цього. [Хіба ти давно над нею не працюєш?]

[Так], — весело каже Крініс. [Чи можна мені нею скористатися?]

[Звичайно. Абсолютно. Використовуй її замість того, щоб робити… те, що ти робиш зазвичай. Це буде набагато краще.]

Крініс замовкає, задоволена тим, що я сказав, і я відчуваю деяке полегшення. Одна лише думка про те, що вона могла б зробити з деякими людьми своїми щупальцями... нестерпна. Я ледве можу дивитися, як вона робить це з монстрами. Ні... трохи магії прокляття буде набагато краще.

Що ж… мені так здається.

Тепер, коли я про це думаю, я не дуже пам'ятаю, на що насправді здатна магія прокляття. Я відкидаю цю думку. Немає сенсу хвилюватися про це, гірше, ніж те, що вона робить зазвичай, бути не може.