Розділ 1742 — Знищення продажу

Мерчант сиділа, обтрушуючи уявний пил зі свого найкращого пальто — чорного атласу, витканого з захопливим і рідкісним різновидом золотистого шовку. Метелики, що плели його кокони, зустрічалися лише в невеликій ділянці першого шару. Вони були різновидом монстрів, ретельно вирощених кочівниками Туту, які завоювали цей регіон.

З ледь помітним натяком на вогняну ману, що утримувався в нитках, вони ніби світилися самі по собі, а те, як вони вловлювали світло, було просто вишуканим.

Звісно, вона роздобула трохи й передала найкращим вишивальницям Колонії, і вони її не підвели. Візерунок був не лише складним шедевром, який полонив око, але й розповідав історію чемпіонів, які були до неї, з панелями, присвяченими Жвавій, Блискучій та Солант.

Навпроти неї за столом сиділа досить незадоволена Еліс Еррі, головна переговорниця від Зеленої Гори та нинішня супротивниця Мерчант.

Звісно, міс Еррі була надто професійною, щоб показувати свої емоції на обличчі, але було не складно відчути, що вона відчуває. Гнів практично випромінювався від жінки, наче жар. Мерчант не потрібні були мутації, щоб відчувати ці емоції , їй потрібні були лише очі.

«Шкода, що нам доводиться знову зустрічатися за таких несприятливих обставин», — сказала Мерчант, сумно хитаючи головою. «Я щиро сподівалася, що наша остання зустріч призведе до негайного та тривалого миру між нашими народами».

«На той час ви вже розробили свій план викрадення наших громадян з ліжок, поки ті спали, тому я навряд чи схильна вам вірити».

Очі Еліс були жорсткими та палали люттю, чого й слід було очікувати. Зрештою, вони справді планували викрасти дельверів з їхніх ліжок ще з того моменту.

«Викрадення?» — сказала Мерчант, здивовано поклавши ногу собі на живіт. «Який гидкий термін. Мене запевнили, що дітей не викрали. Лише дослідників. А точніше дослідників, які діяли в тунелях за межами нашого гнізда… і хотіли вбити моїх родичів або навіть захопити їх на продаж».

(Перекладач: тут втрачена гра на слові kidnapping, яке має в корені слово дитина.)

Мерчант цокнула щелепами, сумно хитаючи головою.

«Такий жорстокий світ, у якому цивілізовані групи вчиняють подібні дії проти тих, хто цього не хоче. Яка ганьба».

Еліс підняла брову, дивлячись на мураху, що сиділа навпроти неї.

«Ви тепер стверджуєте, що ви цивілізовані?»

«Ви стверджуєте, що ми не цивілізовані?» — відповіла Мерчант. — «Якщо ми не цивілізовані, тоді позбав мене своїх моральних заперечень, оскільки ти ж не можеш очікувати від нас моральних дій. Якщо ж так, тоді припини вдавати, що ви зробили щось інше, окрім як схвалили захоплення та продаж розумних, незалежних істот на долю, гіршу за смерть. Я знаю, що ви, люди, любите мати тістечко і одночасно його з’їсти, але боюся, що цього разу вам доведеться обрати одне або інше».

Їй було незвично проводити таку межу на піску під час переговорів, але Мерчант виявила, що позиція Зеленої Гори справді починає їй набридати. Непослідовна, ні на чому не заснована і, здавалося б, без чітких цілей чи напрямку. Просто… погана для бізнесу.

«Чи має цей вибір якийсь вплив на результат цих переговорів?» — прямо заперечила пані Еррі. «Цивілізовані ви чи ні, ви викрали наших людей і тепер вимагаєте, щоб ми вам за них заплатили. Як ми можемо розглядати це як щось інакше, ніж провокацію до війни?»

Мерчант заспокійливо затягнулася сигарою та поправила монокль на правому оці.

«Не забуваймо про чотири тисячі солдатів, яких ми повернули вам після битви під Підземеллям. Чи справді це акт агресора, який прагне розпалити конфлікт?»

«Тоді чого ви хочете?» — наполягала представник Зеленої Гори. «Ви запевняли нас, що залишите наших людей у спокої, але не дотримали свого слова. Чому ми маємо довіряти вам цього разу?»

Вони обидва знали відповідь на це питання: у них не було вибору. Якщо Зелена Гора відмовиться рятувати дослідників, тоді їхня економіка буде спустошена. Дослідження було їхньою основною галуззю промисловості, і мурахи тримали його за горло.

«Минулого разу тобі не вдалося нічого письмово підтвердити», — привітно сказала Мерчант. «Цього разу жоден з нас не зробить такої базової помилки».

Сказавши це, вона нахилила ногу, витягла з кишені біля свого стільця складний сувій і простягнула його своїй супротивниці. Міс Еррі схопила документ і швидко його оглянула, все більше примружуючись чим далі вона читала.

Коли вона закінчила, то поставила його на стіл і пильно подивилася Мерчант прямо в її багатогранні очі.

«Це… цікаво», – сказала вона.

«Це буквально щедро, ось що це», — відповіла Мерчант зі сміхом. «Дозволь мені нагадати тобі, як це почалося. Ми попереджали вас. Ми благали вас. Ми пропонували вам ЗАПЛАТИТИ. Будь-що, аби ви припинили полювати на нас, але ви сказали «ні».»

«Тепер ми тут, в інший час і зовсім в іншому становищі. Якщо ви хочете, щоб це припинилося, тоді підпишіть і заплатіть нам. Як тільки ви це зробите, ми поважатимемо ваші кордони, ми не втручатимемося в роботу вашої промисловості чи вашої торгівлі. Насправді, ваші дослідники отримають можливість звертатися за контрактами до нашого власного форпосту дослідників — зрештою, у Підземеллі так багато багатоніжок. Мир і процвітання для всіх. Але лише після того, як ви заплатите».

М’язи на щелепах Еліс Еррі напружилися, лише на секунду, але Мерчант знала, що та стиснула зуби. Звісно, що ти розсердишся. Це ти почала все це, попри всі наші зусилля сприяти мирним стосункам.

«Навіщо взагалі змушувати нас платити? Ви вже довели свою точку зору. Навіть якщо Церква подвоїть свою щедрість, я не думаю, що хтось погодиться на їх пропозицію».

«Тому що це провина Зеленої Гори. Ви зробили серйозну помилку в судженнях, а це означає, що вам доведеться заплатити ціну».

Мерчант залізла в кишеню одягу й дістала маленький складений аркуш паперу. Вона поклала його на стіл, а потім просунула по столу.

«Ось цю ціну, якщо бути точними».

Коли Еліс здригнулася, побачивши число, але не підвищила голосу, Мерчант зрозуміла, що обрала правильну ціну з одинадцяти аркушів, які вона запхала в свої кишені.

Зроби їм боляче, але не надто. Зрештою, відтепер вони мали стати хорошими та дружніми сусідами.