Розділ 1763 — Центр міста

Що ж, ось, чотири аванпости Кратів знищено в рекордні терміни, якщо можна так сказати. Мій настрій легкий, як пір'їнка, коли я возз'єднуюся зі своїми вихованцями та вирушаю вниз у глибини. Після того, скільки я стільки страждав у п'ятому щарі, здатність розчавлювати та домінувати в цих хворих тунелях викликає пісню в моєму серці та метафоричну сльозу на очах.

Мої не розплавлені очі. Я справді не можу достатньо підкреслити, наскільки це неприємно, коли твої очі постійно тануть від кислотного повітря, поки ти намагаєшся їх вилікувати, щоб, знаєте, бачити. Не те, що мені доведеться переживати будь-коли знову! Діамантові очі - це перемога! Набагато кращі за діамантові руки!

Крініс знову чіпляється за мій панцир, поки я намагаюся не дати їй ковзнути всередину, а Крихітка та Інвідія захоплено розповідають мені про свої веселі пригоди, коли вони били та підривали різні речі. Інвідія, здебільшого, радий приділяти Крихітці всю увагу, але він наголошує, який він чудовий і цінний друг. Я помітив, що він дуже любить це наголошувати з часів своєї останньої еволюції.

Справедливості заради, він виявився чудовим другом практично для всіх, кого зустрічає. Бажаю йому одних лише успіхів у цьому!

Коли ми спускаємося, мене не може не вразити масштаб того, чого Колонія досягла за останні шість місяців. Територія, яку ми захопили, величезна. Враховуючи те, що ми тут лише нещодавно, інфраструктура, яку тут збудовано, просто божевільна. Тут довгі вертикальні тунелі, перетворені на масивні ліфти, що простягаються на десятки кілометрів. Були побудовані канали, що з'єднують кожну з головних мурашиних фортець, створюючи величезну мережу, яка потужно вирує щоразу, коли я наближаюся до неї. Складно уявити собі величезну кількість мани, яка протікає цими трубами, або навіть подумати про абсурдний об'єм мани, що міститься в самих фортецях.

Згадуючи часи, коли наша родина складалася лише з мене, королеви та кількох сотень дитинчат, здається божевіллям, що ми зайшли так далеко за настільки короткий проміжок часу. Навіть не сама конструкція вражає, а тунелі, в яких вона побудована.

Ці тунелі ще зовсім недавно були токсичною пусткою! Мабуть, найнесприятливіша місцевість у всьому Підземеллі! Дістатися сюди майже неможливо, жити тут – це мрія в мрії, а будувати тут масштабні проекти – це фантастична вигадка!

І все ж, ось ми тут. Гадаю, я пишаюся. Мої родичі такі неймовірні! Просто дивитися на те, чого вони можуть досягти без моєї допомоги, справді вселяє повагу. Приємно думати, що навіть якщо мене не буде поруч, з родиною все буде добре.

Це заспокоює. Це також трохи сумно, але здебільшого заспокоює.

Потрібні дні безперервної, безперервної подорожі, щоб досягти глибин території. Навіть використовуючи тунелі-ліфти, ми рухаємося на сотні кілометрів униз, і це просто потребує часу. Коли ми нарешті прибуваємо, я починаю думати, що телепортаційні ворота можуть бути непоганою інвестицією. Я розумію, чому їх не використовували: маги стурбовані фоновими перешкодами від зараження, і тим фактом, що якщо між входом і виходом буде втрачено територію, вони стануть надзвичайно небезпечними.

Коли останній ліфт нарешті зупиняється, я відчуваю полегшення. Я не звик до того, що мені доводиться так далеко йти, щоб потрапити на бійку. Я пам'ятаю, як битви відбувалися прямо біля мурашника! Загалом, більшу частину останніх двох тижнів я провів у бігах та очікуванні. Мені це не подобається!

У цьому ліфті зі мною подорожують тисячі мурах, більшість з яких належать до різних бойових каст. Нові війська прибувають для посилення лінії фронту. Разом з ними привозять купу матеріалів на величезних піддонах, готових до того, щоб їх завантажили на рейки та розвезли туди, куди потрібно.

Коли я вийшов з ліфта, мураха, відповідальна за нього, швидко мене знайшла.

«Найстарший, ласкаво просимо», — каже Брендант.

На шостому рангу солдат виросла до солідних розмірів, а її панцир та щелепи посилені завдяки мутації та додатковим допоміжним органам, що робить її грізною зброєю та захистом. Хоча, якщо я не помиляюся, схоже, що Брендант більше уваги та енергії приділяла нападу, ніж захисту.

Її голова трохи більша та ширша, ніж я міг би очікувати для мурахи її розміру, що свідчить про додаткові м'язи, які вона наростила в голові, щоб зміцнити свої щелепи. Крім того, схоже, що вона не лише перекувала свої щелепи в досить страшний та неймовірно гострий на вигляд матеріал, але й прикріпила якийсь зовнішній орган, який проходить по їхній довжині та з'єднується з її панциром під головою.

«Що в тебе, чорт забирай, на щелепах?» — запитую я з цікавістю.

«Це? Це ріжучий орган вибухового струменю. Коли я жую, він випускає струменевий струмінь води під високим тиском через отвори в моїх щелепах».

«Вода?»

«Ви б здивувалися, як добре вона може різати. У мене в грудній клітці є ще один орган, який генерує, стискає та зберігає воду. Щелепи ріжуть, а вода ріже знову, це добре працює».

Звучить… неймовірно круто. Ого.

«Гей, головне, що тобі це підходить. Що мені потрібно зробити?»

«Чого нам від вас не потрібно?» — відповіла Брендант.

«Все настільки погано?»

«Гірше».

Що ж, це не те, що я хочу почути. Брендант, ведучи мене, показує через нижні частини передового форпосту Колонії, прямо на кордоні нашої території. Як і очікувалося, там вирує діяльність. Тут цілі поверхи лікарень, присвячені детоксикації мурах з передової, а також станція за станцією вуферів, кожен з яких задоволено пихкає, споживаючи нескінченний потік зараженої мани та перетворюючи її на безпечну, очищену енергію.

Тільки в цій фортеці постійно перебувають на службі триста тисяч бойових військ, причому вдвічі більше осіб не перебувають на службі та готуються до ротації.

Це зараз центральний елемент усієї кампанії, і він зазнає невдачі.