Розділ 1770 — Тут зроблено багато роботи

Божечки, Крати тут, унизу, справді були зайняті. Після того, як я знищив бази вище, я отримав приблизне уявлення про їхню роботу та те, чого вони намагаються досягти, але те, що вони зробили там, нагорі, не має нічого спільного з тим, що вони робили в глибині. Кожен тунель, у який я заходжу, демонструє ознаки маніпуляцій Кратів. Вони трохи викрутили тут, трохи вирізали там, створили спвди, жолоби, повороти та петлі, які мають сукупний ефект перетворення звичайних тунелів Підземелля на щось, що служить їхній волі. Монстрів спрямовують до Колонії майже з механічною точністю, і відчуття та запах очищеної мани навмисно розсіюються повсюди, щоб спокусити їх.

Спроба спуститися глибше - це жах. Куди б я не повернувся, всюди величезні резервуари слизу, мільйони, ймовірно, мільярди літрів найпотужнішого, ферментованого слизу, який я коли-небудь бачив, просто стоять там, блокуючи мені шлях, наче озеро слизу. Я не збираюся спокушати долю та намагатися проплисти крізь нього, тому мені доведеться спробувати і знайти обхідний шлях та виснажити їх знизу, але всюди є перешкоди.

Моє розчарування зростає, поки я проводжу все більше часу, блукаючи навколо, нишпорячи та намагаючись з'ясувати, де, чорт забирай, ховаються Крати. Не допомагає й те, що весь цей час вони десь там, спостерігають за мною зі своїх маленьких схованок та підступних щілин. Я міг би витягнути їх і влаштувати їм справжнє вороже захоплення, але я не хочу показувати їм, що поки що відчуваю їх. Зрештою, я сподіваюся, що вони приведуть мене до своїх підступних, майстерно захованих святилищ. Як тільки я зруйную їхні безпечні притулки та змушу кратів відступити, я зможу взятися за ремонт тунелів, щоб Колонія могла почати заповнювати глибини очищеною маною. Вуфери наполегливо працювали нагорі, і, очевидно, сховище переповнене вщент. Як тільки вона буде випущена, ці тунелі потонуть у припливній хвилі очищення, знищивши всю роботу, яку Крати виконали для зміцнення цієї позиції, і дозволивши Колонії прокласти шлях прямо до наступних сердець.

Однак, до цієї славетної хвилі ще далеко, оскільки мені ще не вдалося знайти схованку Кратів, а також подолати всі перешкоди, які вони створили.

На щастя, мені вдається вступати в достатню кількість боїв, щоб підтримувати роботу моєї мережі регенерації, запобігаючи постійному отруєнню п'ятого шару, яке завдає мені тривалої шкоди. Без цього, навіть з Чистим Ядром, я б, можливо, не зміг залишатися в тунелях так довго.

Після чотирьох днів блукання, терпіння жахливих умов та постійного шпигунства та повзання Кратів, які стежили за мною, мій гнів ось-ось вибухне. Я лише за кілька хвилин від того, щоб випустити найбільшу гравітаційну бомбу в історії Пангери та знищити величезні ділянки тунелів, щоб побачити, чи щось зміниться хоч трохи позитивно.

Ні, я можу чинити опір, все гаразд. Немає потреби зараз вивільняти свою лють так руйнівно, я можу накопичити її, зберегти, як Колонія зберігає очищену ману, а потім, коли настане час, випустити її прямо на цих підлих слимаків, які поставили мене в це жахливе становище!

ГА!

Гаразд, спокійно. Давайте ще раз переглянемо ситуацію. У мене є карта тунелю, на якій записано кожен мій поворот. Я пройшов цю місцевість уздовж і впоперек, але будь-який шлях, який, здається, обходить величезні озера мулу внизу, здається, не існує! Звичайно, я міг би викопати свій власний, але тоді я ризикую, що мій власний тунель обвалиться і впаде в океан мулу, з якого я, можливо, не виберуся. Але це не має жодного сенсу! Крати рухаються вгору-вниз цією місцевістю, вони мусять бути там! Якби їхня територія була над озерами, я б її вже знайшов!

Там, унизу, у темряві, існує шлях! Я впевнений у цьому!

Я навіть подумав, що слимаки можуть плавати крізь самі озера, але зрештою відкинув цю ідею. Слимаки добре адаптовані до п'ятого шару, але навіть вони не змогли б там вижити, я впевнений у цьому. Однак навіть їхні маленькі підступні тунелі, здається, не з'єднані зі шляхом у глибину. Тут відбувається щось підозріле, і мені потрібно з'ясувати, що саме.

Вирішивши повернутися назад, я повертаюся до найближчого озера та ще раз кидаю погляд. Тунель переді мною зникає, відкривається отвір діаметром майже сто метрів, і я пірнаю прямо в нього, чіпляючись за скелю, перевертаючись догори дном і оглядаючись.

Кімната величезна, і лише за кілька десятків метрів нижче мене лежить кипляча, шипляча поверхня озера. Пара тут настільки сильна, що весь мій панцир починає свербіти, поки кислота роз'їдає його, але я добре навчений терпіти свербіж у цей момент.

Поки що я знайшов шість окремих озер, кожне з яких призначене для того, щоб направляти в них очищену ману Колонії, щоб поглинути енергію, не дозволяючи їй поширюватися навколишніми тунелями або проникати в глибини. Єдиний спосіб продовжити далі — це знайти шлях крізь них та осушити їх знизу. Дивлячись крізь густі хмари кислоти, я напружую свої, схожі на дорогоцінні камені, очі, намагаючись пробити завісу та побачити за межами цього фізичного світу. Або… я сподіваюся, що побачу щось інше, ніж те, що я бачив минулого разу, коли був тут.

Проте… нічого. Я очікував побачити величезне озеро, заповнене мулом, і-і-і саме на це я дивлюся. Пригнічений, я повертаюся, щоб піти, але в останню секунду щось привертає мою увагу. Що це, чорт забирай, було? Я різко повертаюся назад, але слабкий проблиск зникає. Я щось побачив… Я впевнений, що щось побачив. Зосередившись сильніше, я спрямовую всі свої відчуття на завданні: гравітацію, ману, нюх, зір, вібрації, все. Я у відчаї. У відчаї! Дай мені щось, Гендальфе! Проте, через кілька хвилин, я визначив лише те, що одна частина слизу здається трохи тоншою за решту. Що, мабуть, не є чимось особливим. Велика бульбашка газу роздувається піді мною і лопається, змушуючи мене поспішати, щоб не забруднитися слизом. Поверхня озера здригається, і на частку секунди я бачу шахту, що проходить прямо крізь центр мулу. А потім, за мить, вона зникає.

О? Ох? Ох-ох-ох?!