Розділ 1797 — Тамплієри ростуть

На моє запитання шестеро з них грають ногами і на мить виглядають трохи спантеличеними, переводячи погляд з одного на іншого, перш ніж нарешті Джерн піднімає руку.

[Джерне, я не вчитель, тобі не потрібно піднімати руку.]

Він трохи неохоче опускає її.

[Це просто відчувалося правильною кількістю поваги, Великий. Ти ж бог, зрештою.]

[Я також не бог.]

[Як скажеш], — каже він із сумнівом, і я згадую, що спроба переконати Джерна в чомусь — це зрештою марна справа. [Ми були досить зайняті боротьбою проти Кратів], — продовжує він. [Допомагаємо Колонії захищати фортеці, підтримуємо членів людського батальйону та священників.]

[Священників?] — кажу я збентежено. [Як ти їм допомагаєш?]

Ці ідіоти з вусиками — це біль у грудях, але вони дають досить чудові посилення, коли Колонія воює разом зі своїми союзниками. На жаль, ці посилення занадто хороші, щоб їх ігнорувати, інакше я б із задоволенням їх ігнорував.

Бертран відповідає, сором'язливо потираючи потилицю.

[Що ж, вони просять нас відвідати кілька служб, які вони проводять, сказати кілька слів тощо.]

[Я здебільшого просто стою], — каже Джерн.

Я не можу повірити своїм вухам.

[Вони використовують вас як реквізит на релігійних службах?! Я правильно чую?]

[Що ж... щось на кшталт того,] невпевнено відповідає Бертран. [Гадаю, їм подобається нас бачити, оскільки ми маємо з тобою якийсь зв'язок.]

[І що ти їм кажеш, Бертране? Якими мудрими словами можуть поділитися тамплієри?]

Він чухає потилицю.

[Здебільшого я просто кажу їм, щоб вони добре виспалися. Це ж не те, щоб ти залишив список заповідей чи щось подібне. Чи є щось, що ти хотів би, щоб ми сказали? Якісь директиви для твоїх послідовників?]

Троє молодих тамплієрів, Емілія, Трін та Еллісон, твердо кивають на згадку про регулярний сон, але завмирають і дивляться на мене трохи занадто пильно, коли він запитує, чи є в мене якісь інші заповіді.

[Ні! Не хочу знову порушувати цю тему, і я НЕ бог! Я надзвичайно крутий і вражаючий монстр. Я відмовляюся викладати офіційні життєві принципи купі розгублених віруючих. Хто знає, що б вони з ними зробили?]

Сказавши Колонії, що вони повинні переконатися, що сплять вісім годин на добу, я створив цілу історію. Чесно кажучи, поліція заціпеніння — головна причина, чому я намагаюся не надто часто вказувати Колонії, що робити. Хтозна, що станеться наступного разу, коли я відкрию свою велику феромонну залозу.

Дідько. Коли мені доводилося турбуватися лише про священників, це не було такою вже й великою проблемою, але тепер їх занадто багато. Їхні божевільні переконання лише поширюються. Якщо колись вони були обмежені тими, хто вижив у Оновленні, то тепер вони потрапили в міста-підземелля на території Колонії та розходяться все ширше й ширше. Хрестові походи не допомогли, це точно.

Тепер є купа людей, які приєдналися до цієї дивної релігії, заснованої на мурахах, до такої міри, що той ідіот Бейн отримав клас Пророка! Пха!

Ні, не хочу про це думати, давайте просто рухатися далі.

[Добре, отже, ти допомагав Колонії воювати тут, у п'ятому шарі,] кажу я, рішуче налаштований відмовитися від будь-яких розмов про священників, віру та про те, що я точно не бог. [Як справи?]

Аліс вперше заговорила. Вона, як завжди, із задоволенням поговорила про бій.

[Добре, Великий. Ми отримали багато рівнів і готові розвивати наші класи. Ми просто чекали, поки ви прокинетеся і прийдете до нас.]

Е-е... чому?

[Якась конкретна причина, чому ви чекали на мене?] запитую я збентежено. [Я був без свідомості шість місяців, а відколи прокинувся, бігаю всюди. Ви могли б розвинути свої класи ще давним-давно, я впевнений.]

Аліс вагається, і не хоче відповідати, але Джерн дуже радий замінити її.

[Ми чекали на тебе,] сказав він, ніби це все пояснювало. Хоча це нічого не пояснювало.

[Я розумію.] Чому?]

Велетень-юнак лише знизує плечами.

[Це здавалося правильним.]

Пфу. Це не повинно бути так складно.

[Звичайно. Чому ти так почувався?]

[Гадаю, якщо я відповім на це питання, ти розізлишся.]

Чорт забирай!

Що ж, я вже тут, тож краще покінчимо з цим. Давайте розвиватися... або... що там ви там робите.]

[Підвищення класу,] допомагає Бертран.

[Так, та штука.]

Я не впевнений, чого очікувати, чи вони просто заплющать очі на місці, чи почнуть розмахувати руками, взаємодіючи з меню чи щось таке, але я приголомшений, коли всі шестеро підійшли до мене, піднявши руки. Захищаючись, я роблю крок назад.

[Щ-що ви робите?]

Вони роблять паузу.

[Я якраз збирався покласти на тебе руку, поки робив підвищення класу,] каже мені Джерн.

[Чому?!]

Він не вагається.

[Не думаю, що ви хочете почути відповідь на це.]

[Що? Але... ДОБРЕ. Боже.]

Важко надто сердитися на Джерна, він просто каже, що б у нього не йшлося в голові. Він має рацію, я не хочу чути жодної їхньої нісенітниці. Якщо вони почуваються щасливішими, роблячи свою справу з рукою на одній з моїх ніг, нехай здуріють, мені байдуже.

Кожен із шести робить крок Вперед і церемоніально кладе руку на іншу мою ногу, що лише ще більше давдає мені незручності. Все гаразд, я можу це стерпіти.

[Скільки часу це займе?] — питаю я їх.

[Не так довго, — каже Бертрам із заплющеними очима. [Нам просто потрібно обрати новий клас із запропонованих варіантів.]

Добре. Що ж, тоді, мабуть, я просто стоятиму тут.

Намагаючись протистояти бажанню здригнутися на місці, я роблю все можливе, щоб залишатися нерухомим, що виявляється набагато складнішим, ніж я очікував. Це вже другий раз, коли ці хлопці розвивають клас, пов'язаний з тамплієрами, якщо не помиляюся. Спочатку вони були посвяченими тамплієрами чи щось подібне, тепер вони щось інше, можливо, просто тамплієри.

[Якісь цікаві пропозиції?] — питаю я, не в змозі мовчати.

[Тамплієр Непохитної Віри], — каже Джерн.

Звучить приблизно як і очікувалось...