Розділ 193 — Наступна хвиля

Мені потрібно трохи часу , щоб злісний свербіж зник нув . Координаційна кора головного мозку схожа на восьминога, що сидить між моїм підмозком і головним розумом, тому, коли вона мутує та змінюється, уся поверхня мого мозку починає свербіти. Це нестерпно!

Але нарешті все закінчилося!

Процес завершується, і мої вихованці дивно дивляться на мене. Ей ! Те, що ви можете сприймати відчуття мутації як ніщо, не означає, що я теж можу! Я чутливий!

...можливо.

У будь-якому випадку, продовжуйте копати!

Щоб нарешті з’єднати нову ділянку короткого шляху зі старим, знадобиться лише кілька годин наполегливої роботи, а тоді час подорожі від поверхні до болота буде лише година, якщо там не з’являться монстри або півтори години, якщо з’являться. Це грубий тунель, що зигзагами йде туди-сюди по досить крутому схилі, ледве достатнього розміру, щоб протиснутися Крихітці. Коли він знову еволюціонує, нам доведеться докласти багато зусиль , щоб розширити всі ці проходи для великого вухастого хлопця. Щоб відсвяткувати це визначне досягнення, я вирішив, що ми всі зберемо для себе бенкет, а потім ще один, який ми віднесемо до Королеви.

Я ставлю Крініс на чергування для оборони входу, щоб переконатися, що нічого не вислизне з простору, а потім Крихітка, Жвава і я починаємо блукати тунелями в пошуках біомаси. Крініс насправді не створена, щоб бути агресивним мисливцем, принаймні поки що, тому поставити її в положення, де вона зможе тонко розгорнути свої щупальця, наче павутину, щоб виявити зловмисників і хапати їх, це найкраще використання її талантів. Ми з Крихіткою більш ніж здатні впоратися з монстрами, що з’являються тут зі стін.

На жаль, ми не знаходимо багато таких . Оскільки цей таємничий тиск приваблює монстрів тікати в болотний простір одразу після появи, вони не можуть достатньо збільшити свою кількість і починати бійки один з одним у тунелях. Крім кількох відсталих і повільних типів рослин тут доволі мало істот.

[Майстер! Поверніться до мене, мені здається, що щось відбувається] Крініс раптом заговорила у моїй голові.

[Ми вже в дорозі, Крініс. Що відбувається?] Я маю на увазі... щось може статися, але звідки, чорт візьми, вона може знати? Навіть якби навколо неї відбувався феєрверк, вона б і гадки не мала.

[Я відчуваю вібрації в підлозі тунелю, і вони стають сильнішими. Я вважаю, що щось наближається], пояснює вона.

Ооооо. Насправді це має багато сенсу. Вона має досить чутливе відчуття дотику, і воно їй дуже потрібно, оскільки це єдине відчуття, яке вона має... Їй доведеться почекати до еволюції, перш ніж вона зможе скористатися деякими змінами, які я зробив до її ядра.

З Жвавою на моїй голові, і Крихіткою, що йде позаду, ми повертаємося на повній швидкості до входу в наш короткий тунель, де Крініс була поставлена на варту. Якраз вчасно.

Хоча Крініс не могла сказати нам , що спричиняло вібрацію, я чудово побачив, що відбувається. Інша орда монстрів вибігла з болотистого простору в тунель, на повній швидкості рухаючись в наш бік так швидко, як тільки їх звірячі кінцівки могли їх нести!

[«Це ще один натовп монстрів! Всі на місця! Готуйтеся до битви! Крініс, вмикай режим бенкету!»] Я несамовито кричу до своєї групи.

Орда вже майже біля нас, лише за кілька метрів, але Крініс не гає часу! Вона миттєво втягує тонкі чуттєві вусики, які виклала навколо , і перетворює свої щупальця на товсті, нищівні двигуни руйнування, якими вони нам зараз потрібні. Її основне тіло роздувається до повного розміру пляжного м’яча, відкриваючи її голодну пащу.

Крихітка настільки ж швидко готується до дії. У його випадку він просто проштовхується повз мене і кидається на натовп монстрів, радісно виючи! Він не говорить багато, але я відчуваю, що великий хлопець не насолоджувався почуттям настільки пригнічуючого тиску, що виходить з центру простору. Він не той тип монстрів, що любить ухилятися від бійки, він любить бігти вперед і бити пики, особливо сильним ворогам.

Відчуття небажання бігти вперед і кидати чомусь виклик стало новим дивним відчуттям для цієї зазвичай самогубної мавпи. Я вітаю цю зміну, особисто я вважаю, що не кидатися на якогось таємничого монстра-боса – це просто здоровий глузд, але Крихітка думає іншими категоріями .

Тепер у нього є шанс випустити своє розчарування на величезній орді ворогів, і він ним скористається!

Ще до того, як маса монстрів навіть досягнула Крініс, Крихітка вражає їх своєю грізною масою, відправляючи монстрів у політ, кидаючи їх у стіни та стелю.

[Крініс! Рухайся назустріч простору і починай діяти! Крихітка пробіг повз тебе, щоб битися, тож тобі потрібно рухатись вверх по тунелю!]

[О!.. Е-е.. Розумію, господарю!]

Почувши мої накази, Крініс використовує свої щупальця, щоб піти вперед, і незабаром ці хапальні кінцівки стикаються з краями орди, яка вже починає обвиватися навколо Крихітки та атакувати його вразливу спину. Ці монстри досить раптово опиняються закутаними, після чого Крініс розриває їхні тіла, а потім кидає в безмежну темряву своєї пащі.

[...Також будь ласка не їж їх усіх... нам ще потрібно достатньо для всіх нас і королеви] Я вирішив сказати.

[В.. Вибачте, господарю! Я забулася!] вона запинається.

[Я маю на увазі, що ти можеш їсти, тільки не божеволій] Я змирився.

[Добре!]

Це само собою зрозуміло, але як же ж вона багато їсть... Хотілося б, щоб у мене був такий шлунок. У минулому я відкинув усі покращення шлунку в еволюційному меню, але тепер я дійсно починаю бачити їх цінність. Якщо я зможу вмістити більше їжі або переробляти її ефективніше, мій дефіцит біомаси буде вирішений або принаймні трохи зменшиться. Щось, про що варто подумати наступного разу...

На даний момент мені потрібно розібратися з цими монстрами!

Поки Крихітка спершу пробиває собі дорогу кулаками і блискавка виблискує від нього дедалі сильнішими хвилями, а Крініс починає заводити свою молотарку, я вирішив залишитися позаду та надавати підтримку.

У мене все ще активна конструкція трансформації водної мани, тож я починаю подвоювати її живлення та створювати заклинання.

Водомет!

Оскільки мій потужний головний розум займається цією роботою, запустити його не займає багато часу, і раптом над моєю головою виривається потужний потік води, що вражає монстрів ліворуч від Крихітки та збиває їх з ніг.

Ха-ха! Час контролювати натовп!

Я підіймаюся по стіні та підходжу ближче, щоб випустити всю лють свого водомету на монстрів, що щільно збилися разом. Т иск води, що хльостає монстрів, не завдає великої шкоди, але, безперечно, швидко валить їх з ніг! Звідси я можу стріляти по монстрам прямо перед Крихіткою, не попадаючи по великому дурню, тож я проводжу використовувати заклинання по натовпу, відправляючи монстрів у своїх сусідів імпульсом від удару.

Гвехехе!

Завдяки моїй допомозі, оскільки я не даю ворогам напасти на нього, Крихітка здатний вивільнити свою силу на повну, кидаючись потужними ударами своїх велетенських кулаків і подрібнюючи монстрів з кожним помахом. В один момент він пускає шалений аперкот, що підкидає монстра прямо до стелі! Дідько!

Не бажаючи відставати, я передаю контроль над своїм водометом до підмозку, а іншому доручаю підтримувати та живити конструкцію, щоб я міг зосередитися на більшій кількості заклинань. Перше, що я роблю, це створюю кілька гравітаційних списів і кидаю їх у зграю в різні точки, щоб ще більше дестабілізувати монстрів, полегшуючи життя моїм двом вихованцям. Я також усвідомлюю щось досить неприємне в цьому конкретн ому заклинанні . Оскільки кілька монстрів потрапили в перекриття між ефектами списа, і їх потужно тягне в протилежних напрямках...

Це було не привабливе видовище.

Сили було недостатньо, щоб розірвати монстрів навпіл або щось подібне, але вони точно не виглядали так, наче їм сподобався цей досвід.

Можливо, я міг би сформувати гравітаційну бомбу та закинути її в саму гущу зграї. Монстри все ще вибігають з простору та заповнюють тунель і я буду шокований, якщо їх буде менше тисячі , але я хочу зберегти якомога більше біомаси. Це подарунок, що мчить прямо в наші шлунки, і я відмовляюся його відпускати!

У цей момент стає очевидною інша цікава синергія. Тепер кулаки Крихітки повністю виблискують електрикою, а його тіло починає кидати нею в монстрів поблизу. Завдяки тому, що я використав мій водомет, монстри навколо нього також повністю залиті водою....

ЗАП! ЗАП! ЗАП!

З кожним помахом кулаків Крихітка починає тріщати та виділяти електрику в промоклих монстрів! Електрика розряджається в тіло монст ра, а потім переходить до наступного. Кожним помахом своїх кулаків Крихітка завдає шкоди п’яти чи шести монстрам і починає їх вбивати ще швидше, ніж раніше!

Чудово ! П отрібно п родовжувати використання водомету! Я хотів би сказати, що я це спланував, але насправді ні! Якщо мене хтось запитає.... Я загадково посміхнусь і поводитиму себе самовдоволено.

Мої ноги продовжують вбирати ману з підлоги з шаленою швидкістю, живлячи моє ядро, яке, у свою чергу, продовжує живити конструкцію мани води. Нарешті це покращення може показати свою справжню міць!