Розділ 212 — Атака починається

Нова еволюція, безсумнівно, призвела до значного зростання статистики Жвавої ! А деякі її органи виглядають неймовірно унікально. Орган командування? Вона отримала його через те , що була особливою мурашкою від народження?

Гах! Я повинен був дослідити її ядро вже давно ! Ось що я отримую за недостатню пильність !

«Як ти почуваєшся , Жвава ?»

«Чудово!» вона радіє.

Варто сказати, що вона вже не така маленька, тепер майже такого ж розміру, як я. Хоча вона могла б бути більш ою , якби використала метод швидкого підвищення показник а сили , набираючи більше розмір у , не ущільнюючи м’язи, що швидше збільшує розмір . Проте я припускаю, що Жвава застосува ла набагато більш збалансований підхід і тому має набагато більше потужності, вкладеної в менший корпус.

Дивлячись на її навички та вдосконалення, стає зрозуміло, у якому напрямку рухається Жвава . Фізична сила, потужний захист, все виглядає так, що вона обрала залозу аури під час останньої еволюції, очевидно, вона обрала швидкість .

Схоже, що вона піде шляхом вливання своєї мани для підживлення ряду залоз аури, а не використовуватиме її для безпосереднього живлення магії. Насправді я мав би порекомендувати цей шлях Крихітці . Мана блискавки, яку він має, дає хороший ефект , але вся ця необроблен а мана , що сидить у його ядрі та нічого не робить, коли його блискавичні залози вичерпані. Він був би ефективнішим у бою, якби мав куди вкласти цю енергію.

Мені доведеться подумати над цим.

Через його низький інтелект я хвилююся щодо майбутніх шляхів еволюції Крихітки. Досі, к ожного разу, коли він еволюціону вав , він втрачав х итрість. Якщо він так продовжить і далі , він стане надзвичайно м’язисти м овоч ем з обличчям кажана.

« Що ж, т и, мабуть, тепер маєш достатньо потужні характеристики, щоб битися на передовій», — розмірковую я.

«Ура! Я можу битися з Крініс!» уже не маленька мурашка радісно раділа, а її вусики нестримно за ворушилися в повітрі.

Я міг лише потішитися її чистим ентузіазмом. Якою б виснажливою не була її, здавалося б, нескінченна енергія, вона була такою ж чистою, наче діамант, стиснутий зі снігу чи скла.

«Тобі потрібно бути обережною, — попереджаю я її, — кусай по флангах , не лізь прямо в центр . Ти швидк а і достатньо живуча , але ти не зможеш впоратися з цілим натовпом. Якщо ти потрапиш у біду, н егайно використовуй свою цілющу залозу, не зберігай її на потім . Ми можемо доставити тебе у безпеку і дати їй зарядитися, перш ніж вона тобі знову знадобиться» .

«Так-так!» — вигукну ла мураха, все ще рухаючись .

Вона робить усе можливе, щоб прислухатися до моїх порад, але зараз її енергія надто висока. Хаа . Мені доведеться нагадати їй ще раз пізніше, сподіваюся, що вона не зробить нічого надто дурного у сво їй радості .

[ Крихітка , Крініс, Жвава приєдна є ться до вас на передовій для атаки. Намагайтеся стежити за нею та берегти її. Я хочу, щоб вона була на флангу бою, а не в центрі . Якщо вона попаде в халепу в ближн ьому б ою , спробуйте витягнути її.]

[ Гррр !] Крихітка ствердно буркнув.

[Звичайно , Майстер. Я не дам жодній шкоді статися з нею ] — упевнено заяви ла Крініс.

....

Я був би більш впевнений, якби ти могл а бачити її , Крініс... Можливо, вона могла б тримати щупальця на Жвавій, чи щось подібне ?

Я впевнений, що все якось вирішиться .

[«Гаразд, час готуватися до атаки. Крихітка попереду, Крініс зі мною та Жвава на фланзі. Наша місія — повне підкорення. Усі Кроки мають бути сумочками або стильними піджаками, коли ми закінчимо. Нічого занадто гротескного, щодо моди я консерватор» . ]

Інші дивно на мене дивляться .

[ Майстер, що таке піджак ? Поясніть мені, і я сьогодні ж приготую для вас тисячу!] Криніс вигукує .

Я повинен відмовитися від жартів. Мій талант витрачений на цю аудиторію .

[«Просто вбийте всіх Крока-звірів . Вони є нашою головною ціллю. Якщо ми вб’ємо їх усіх, я вважаю , що хвилі монстрів на колонію припин я ться»]

«Гаразд!» — каже Жвава , ледь не здригаючись від хвилювання.

Крініс залізає мені на спину, перш ніж втягнути свої щупальця та увійти в свій оманливий, невинний режим тенісного м’яча. Крихітка з нетерпінням займає своє місце попереду, уже вибухаючи нетерпінням і час від часу стукаючи себе в груди, намагаючись стримати свою енергію.

Я не думаю, що болото очікує те , що станеться .

Гнітюча аура все ще тут і тисне на нас з повною силою. Але ми сильніші, ніж раніше , та мотивовані захищати колонію. Мені байдуже, який монстр сидить посеред цього простору, душить територію своєю згубною аурою та приваблює монстрів. У мене є кілька хитрощів під моїм панцир ом , які повинні виправити його маленький червоний вагон!

Сповнені мотивації та жаги до бою , ми покидаємо нашу маленьку схованку та просуваємось у Болотний П ростір. Перед нами пишна зелень яскравого рослинного світу простягається настільки далеко, наскільки сягає око, з одного боку простору до іншого. Пагорби просоченої землі, що піднімаються з темних вод, схожі на вкриті мохом черепахові панцири, наповнені яскравими квітами та інколи деревами.

Над голово ю у нас високі дерева, схожі на мангрові ліси, з їхнім величезним перетинчастим корінням , що створюють широкий навіс. На широкому зеленому листі то тут, то там можна побачити невеликі тіні. Ось це місце . Усе це буде належати моїй родині.