Розділ 22 — Знову в пролом

Багатоніжка розчавлюється об кам'яну підлогу печери. Глибокі тріщини з’являються на його панцирі після того, як кінетична сила розриває його тіло, розбиваючи твердий екзо скелет.

Я приголомшений.

Це був моторошний удар! Якби він вдари в мене , мене б , безсумнівно, роз чавило в млинець.

Страшно!

Багатоніжка, схоже , витримала не надто краще . В она смикається на землі та ледве ворушиться. Вовк повільно крокує вперед, а його очі вбивчо блискають. Майже так, наче він думає: « Спробуй це , жук, як ти смієш погрожувати моїй величі!».

Перш ніж він встигає завдати завершального удару, стається щось несподіване.

Шипляча кислота розлітається по повітрю та бризкає по лівому боці вовка , одразу обпікаючи його тіло.

Упс !

Хе-хе-хе.

Вибачте, що перериваю вашу високість , але я не хочу, щоб ця битва закінч ува лася.

Звичайно, одного пострілу кислоти недостатньо, щоб добити вовка , але те ж саме стосується і багатоніжок.

Кігтиста багатоніжка, в яку я поцілив раніше, тепер достатньо відновилася, щоб знову приєднатися до бою. Вона просувається обережно, щоб підкріпити своїх трьох неушкоджених братів проти двох здорових вовків .

Це критичний момент. З однією сороконіжкою, яка фактично загинула, але все ще жива, і один поранен им вовком , битва стала дуже рівною.

Багатоніжки, схоже , не надто хочуть продовжувати боротьбу. Вони продовжують зберігати агресивну позу, але не роблять активних рухів, щоб атакувати своїх більших супротивників.

Вовк , в якого я поцілив , легко поранен ий моєю кислотою, але не настільки сильно, щоб зупинити його від бою . Н е звертаючи уваги на джерело кислоти, він повертається на допомогу своїм союзникам, щоб відбити нападників.

В той момент.

Сплеск!

Ще одна люта кислотна дуга полетіла в повітря на пораненого вовка ! Він починає жалюгідно завивати , коли палаюча рідина знову атакує його, змушуючи його кот итися та дряп ати камінн я , поки він відчайдушно намагається звільнитися від рідини.

Шанс! У цей момент три живі багатоніжки помчали вперед, і сотні крихітних ніжок поков за ли так швидко, що створіння наче плив ли по землі. На мить відволікшись, вовки реагують на атаку надто пізно, і одного швидко ловить в пазурі наступаюча багатоніжка.

Люто гарчачи, вовк махає головою, намагаючись відкинути нападника, а потім розмах ує хвостом, відштовх уючи сороконіжку. Але вже надто пізно, оскільки інша сороконіжка скористалася цим моментом і вдарила своїм отруйним жалом!

Тим часом я ризикнув спуститися з даху та вниз по стіні, обережно наближаючись до околиць бою.

Отруєний вовк виє від гніву і кидається на свого нападника, атакуючи лютими пазурами та іклами. Коли інша сороконіжка наближається збоку, її жорстоко відштовхують хвостом.

Од ин вовк , можливо, смертельно отруєн ий , а інш ий сильно обпечен ий , тому вовки тепер набагато більш зношені. З чотирьох сороконіжок одна висить на волосині, а три інших у тій чи іншій мірі травмовані.

Однак у різанині не стається жодної паузи, оскільки отруєн ий вовк , наче відчуваючи свою загибель, преться далі в бій. Сміливіші вовки , що залишилися, також кинулися в атаку.

[Ви вбили кігтисту сороконіжку рівня 3 ]

[Ви отримали досвід ]

Після кількох швидких ударів нижньою щелепою майже мертва сороконіжка померла , і я тихенько відтягнув її тушу до затишної складки в скелі неподалік.

Битва тим часом досягає кульмінації з іншого боку.

Три багатоніжки, що залишилися, роблять усе можливе, щоб вижити, знову і знову кидаючись вперед зі своїми отруєними шипами, намагаючись відбити відчайдушних вовків .

О труєн ому вовку тяжко, він ледь здатн ен чинити будь-який бій, оскільки отрута робить свою справу .

Останн ій вовк , що страждає від слідів кігтів і кількох укусів, спотикається в критичний момент, дозволяючи сороконіжці спіймати його за плече шипом, вирішуючи його долю.

Розлючена жертва кидається на багатоніжок, зазнаючи при цьому укусів і нападів кігтями. Терплячи біль, вовк вливає весь свій імпульс у потужний помах хвост ом , ловлячи двох сороконіжок і врізаючись у скел ю .

Приголомшені істоти ледве рухаються після того, як неймовірна сила розтрощ ує їм ноги та глибоко тріс кає панцир и у багатьох місцях.

Залишилася лише одна поранена сороконіжка і обгоріл ий вовк , обидва тяжко поранені, і ледве здатні продовжувати бій. Вони повільно кружляють один біля одного, дивлячись і чекаючи можливості .

Вовк шкутильгає, його передні лапи сильно покусані . У сороконіжки все не набагато краще, кілька ніг розчавлені, що ускладнює їй рух .

Майже наче спрацював прихований стартовий пістолет, вони одночасно починають бігти один в одного! Два монстри швидко зближуються і атакують , хапаючись один за одного. Сороконіжка схопила вовка за горло, а той взяв багатоніжк у прямо за голову !

Хто втримається?!

Виявляється, ні т ой , ні інш ий , оскільки обидві істоти поступово падають , повністю виснажені, нездатні продовжувати бій.

Виходячи з тіні, я бачу сцену безглуздої бійні. Три вовки знепритомніли, виснажені та на межі смерті. Їх супротивники, сороконіжки, теж інваліди, нездатні захистити себе.

...

Хм...хе.....хі.......ху ху ха ХАХАХАХАХАААА!

ДУРНІ! Ви весь час танцюва ли у мене на долоні!

Навіть якщо я побачив весь цей процес своїми очима, я все одно не можу зрозуміти, як саме все так добре для мене вийшло.

Усі ці створіння мають крихту здоров’я. Фактично 1 ОЗ . Це безпрецедентний урожай досвіду та біомаси!

Доволі цікаво, як швидко може змінюватися ставлення людини, чи не так? Не так давно я був звичайною людиною. Я жив у нормальному суспільстві і не думав би завдати шкоди іншій людині . Я навіть ніколи не був у бійці у своєму минулому житті.

Але провівши тут кілька днів, я вже звик до таких боїв. Змушеність воювати та позбавляти життя свою їж у швидко змінює ставлення до святості життя...

Можливо, я виправдовую це в своїй голові тим, що вони не люди, а монстри, але хіба я не сам такий же ж ?

П ро це можна потурбуватися пізніше! Мені потрібно забезпечити останній удар по цих вовках , перш ніж отрута вкраде м ої бали досвіду !

Ефективно рухаючись, я переходжу від вовка до вовка , використовуючи нижню щелепу, щоб завдавати ударів укусами, доки в моїй пам’яті не лунає знайомий і заспокійливий голос Гендальфа.

[Ви перемогли д итинча драконо-вовка рівня 4 ]

[Ви перемогли д итинча драконо-вовка рівня 3 ]

[Ви перемогли д итинча драконо-вовка рівня 4 ]

[Ви отримали бали досвіду ]

А потім я переходжу до решти багатоніжок. На жаль, один з них не зміг втриматись і вже помер від ран, а ле інші все ще борються .

[Ви перемогли кігтисту багатоніжку рівня 2]

[Ви перемогли кігтисту багатоніжку рівня 3]

[Ви отримали досвід ]

[Ви досяг ну ли рівня 5, присуджується один бал навичок]

[Ви досяг ну ли максимального рівня, доступне еволюційне меню]

ЩоООоООооОО ?!

Гендальф?! Це правда!? Я можу еволюціонувати ?!

Ні , Ентоні! Не відволікайся, незалежно від того, наскільки тобі подобається ідея еволюції , ти повин ен забезпечити цю біомасу, перш ніж щось з нею трапиться. Оскільки всі ці тіла просто лежать, будь-яка істота захоче отримати шматок пирога!

У цей момент мої вусики вловлюють тремтливу вібрацію, що коливає повітр я .

Я одразу замовкаю.

Ось ! Знову! Слабкий глухий удар проноситься тунелем, починаючи сь далі вгор і та рухаючись в сторону першої печери.

Зачекай.

Ні , ні. Не зараз, не так.

Тільки не зараз!