Розділ 222 — Подальше дослідження болота

[Ви спожили нове джерело біомаси, Sus Aquarum A rmatae , ви отримали одну біомасу]

[ Базовий профіль Sus Aquarum Armatae розблоковано]

[Sus Aquarum Armatae, Б роньована В одяна С виня . Цей велетенський монстр має надійний захист та може похвалитися міцною шкірою і надзвичайно міцним панциром. У нападі Водяна Свиня може застосувати свій жорстокий укус і, як відомо, використовує магію води, щоб атакувати своїх ворогів]

Магія води, га? Цей не корист ува вся нею , але, можливо, він просто не отримав шансу.

Після бою я змусив Крихітку перекинути звіра на спину, що було складним подвигом навіть для нього, а потім ми почали бенкетувати біомасою жирної істоти .

Я, д ещо мстиво , почав з ніг .

Як тобі таке подобається ?! К лята свиня!

На даний момент мої ноги відновилися. Нові кінцівки все ще дещо жорсткі та трохи ніжні, але нічого , що не виправиться за день чи два. Проте той факт , що мої ноги відкусили , в се ще дратує.

[«Нам потрібно переконатися, що ці кляті водяні свині знову не в лаштують нам засідку»]

[Смачно] Крихітка не погоджується.

«Так! Смачно!» Жвава весело висловлює свою думку.

[ Я б уду втричі більш пильною ! Жоден подібний бруд більше не підійде до вас] Крініс люто ворушить щупальцями в повітрі, щоб підкреслити свої слова.

.....

Цій групі дуже бракує єдності.

Точніше, просто слухайте мене, дідько !

Окрім Крініс, двоє інших зацікавлені лише в їжі!

Іноді вона може трохи захоплюватися, але принаймні вона слухає та звертає увагу.

[Дякую, Крініс, я ціную твої зусилля] Я швидко торкаюся вусиком по верхній частині тіла тенісного м’яча.

[ХАГА!]

А ?

Стоячи поруч зі мною, піднявши своє тіло на кількох струнких кінцівках, Крініс завмирає і дуже повільно починає перекидатися, поки не лягає на землю.

«Що сталося з Крінні!?» Жвава кидається до неприродно нерухомих щупалець, тицяючи подругу передньою ногою.

.....

В они всі марні. Сподіва ю ся, що наступне покоління мурах виявиться більш корисним, ніж вони .

Я щойно наврочив себе? Без прапорів! Замовкни , Ентоні!

Доївши кляту свиню та дозволивши Крініс оговтатися, поки вона знову не змогла зайняти своє місце на моїй спині, я зупиняюся, щоб обміркувати наступний крок. Пишн і рослини болот оточу ють нас, повсюди калюжі каламутної води та великі дерева, схожі на мангрові, з їх величезним, надто м’ясистим листям.

Ті маленькі тіні все ще там. Тепер, коли я бачу їх краще , це маленькі форми, що час від часу змінюють своє положення, рухаючись у власн ій простор ій території . Я хочу піднятися , з мене досить ходити тут по землі .

Більше всього мені цікаво, що це за істоти. Що саме вони там роблять?

Повідомляючи іншим про свій план, я прямую прямо до найближчого з дерев і притискаю кігтем до деревини його стовбура. Є щось дивне в цій корі на дотик . Я не можу точно це пояснити. Не те щоб у мене були пальці. Відкинувшись назад, я простягаю передні чотири ноги вперед і намагаюся підтягнутися.

Слизьк о !

Л ипк о !

Що з цим деревом?! Я не можу змусити свої кігті вдертися в нього ? Вони не лише зісковзують, відмовляючись належним чином вчепитися в м’яку на вигляд кору, але й відчувають себе склеєними, наче покрит і якоюсь невидимою речовиною.

К ляте дерево! Як ти смієш опиратися моїм кігтям! Як мура шці , мені не відмовлять у моєму природному праві ходити вертикально по всьому, що мені , в біса , заманеться ! Є навіть види мурах, які можуть висіти вниз головою на склі на землі. Коли дерево спробувало завадити мені піднятися на нього , це запалило вогонь у моєму мурашиному серці.

Я на нього залізу !

Рішучий і переповнений гордістю всіх видів мурашок, я різко відриваюся від землі та хапаюся за дерево всіма кігтями, хапаючи з усіх сил . Давай , покращена хватка ! Зроб и мен е горд им !

Дерево ніяк не реагує . Я відчуваю, як мої кігті ковзають і зчіплюються, але я відмовляюся піддаватися. Хватка, хватка , х ватка!

Наче голірукий скелелаз з шістьма ногами, я простягаю руку та хапаюся, змушуючи кігті глибоко вгризтися в дерево та схопитися перед тим, як підняти решту свого тіла. Добре, що я не надто важкий , як для монстра моєї потужності. Незважаючи на це, мені потрібна вся моя сила, щоб підтягнути своє тіло, і до того часу, коли я досягаю вершини, я повнісю виснажився і тяжко дихаю .

[З вами все гаразд, майстре ?] запитує Крініс у мене за спиною.

.....

Ах . Ц я оманливо важк а куля нескінченного голоду все цей час була на моїй спині. Я забув.

Все ж ! Це дерево надзвичайно стійке до лазіння. Неймовірно стійке . Я можу без проблем ходити вниз головою по мокрому камінню, але піднятися на цю кляту штуку було майже неможливо.

Струшуючи себе, я підкладаю ноги під себе та оглядаюся. Я досяг нув найнижчої з гілок, що простягаються через болото. Перед собою я бачу товст і лис тки , кожен більш ий за мене, і маленькі фігури, що повзають по ним.

Добре . Що це за істоти ?

Зібравшись, я рухаюся вздовж гілки, міцно стискаючи кігтями і , повільно рухаючись, починаю виповзати по довжині гілки до її кінця. Коли я наближаюся до великого листя, істоти, що повзають по ньому, стають чіткішими.

Маленькі, м’які на вигляд зелені мушлі, округле пухке тіло та тонкі паличкоподібні ніжки.

Щось глибоко в моєму мурашиному мозку спалахує, наче мене вдарило блискавкою.

Це... ПОПЕЛИЦІ ?

У моєму животі починає наростати радість .

Багато людей на Землі цього не усвідомлюють, але деякі види мурах займаються землеробством і використову ють його для виробництва їжі вже протягом сотень тисяч років. Мурахи-листорізи збирають листя не тому, що вони їдять листя, а тому, що вони використовують листя, щоб вирощувати різновид цвілі глибоко в своїх гніздах, яку вони їдять. Мурахи-пастухи, серед інших видів, займаються іншим типом господарства. Вони заводять попелиць . Попелиці ласують листям дерев і рослин, і коли до них наближається мураха, вони пропонують солодку рідину, вироблену в їхньому діловому районі, яку мурахи їдять. У свою чергу, мурахи захищають попелиць від шкоди, навіть піднімаючи їх і переміщуючи в найкращі місця на рослині.

Дивлячись на цих маленьких жахливих попелиць, кожн у розміром зі шкільний портфель, що повзають по листю, я починаю замислюватися про можливості, які можуть виникнути. Мурахи та попелиці мають довгу історію спільного співіснування.

У глибині мого мозку формується план ферми .

Я нетерпляче спускаюся по гілці та виходжу на широкий листок, на якому живиться одна з маленьких зелених пухнастих маленьких комах. Листку вдається витримати мою вагу, і я поступово наближаюся до маленького жука. Коли я наближаюся, істота завмирає та лягає на поверхні листка.

Поки я стою над нею , чекаючи, тремтіння істот и поступово сповільнюється, оскільки я не атакую її . Поступово і дуже повільно, маленька попелиця виділяє зі своєї спини густу гелеподібну рідину.

Мої вусики смикаються від запаху.

Біомаса!

Мої очі сяють жадібністю.

Хочеш отримати більше розділів? Отримай доступ до них вже зараз всього за 1 грн/розділ і продовжуй отримувати нові релізи в тому ж темпі після цього по своєму новому графіку, не очікуючи, поки безкоштовний переклад знову наздожене тебе. Перекладено вже майже 500 розділів, і ця кількість збільшується з кожним тижнем. Деталі в телеграмі .