Розділ 229 — Посягаюча приреченість

Відколи ми несподівано знищили Immortalis Garralosh (безсмертний Гарралош ? Навіть я можу це зрозуміти ), прогрес був повільним.

Щільність монстрів зростає. Більш поширеними є не лише Крока-звірі в їх різноманітних формах, але й місцева дика природа. Один з тих дурних черепах-бегемотів зумі в підкрастися до нас і мало не відірва в Крихітці руку, але він встиг вчасно ухилитися, і я нагодував його Гравітаційними Стрілами , поки ми не змогли його вбити. Їхня сила в їх вазі , але це водночас і їх слабкість .

Хе-хе.

Інші речі також набирали сили, а саме гнітюча аура, що наповнює простір . Т епер вона настільки густа, що нависає над нами, наче туман. Навіть з такою високою волею, як моя, вона вторгається в мої думки і наповнює мене примусом.

З такої близькості я чіткіше відчуваю, що намагається передати аура — поєднання страху та вимоги покори. Я не впевнений, чи це залоза створює цю ауру, чи це якийсь побічний ефект потужного ядра, але це гнітіння розгортається хвилями та придушує волю новонароджених монстрів, а також пригнічує інстинкти істот у просторі. .

Що за істота може викликати такий ефект? Я починаю трохи нервувати, оскільки думаю, що ми наближаємося до того, щоб дізнатися!

[«Усі тримаються? Я знаю, що вам нелегко працювати під таким тиском»]

[ Зі мною ... Все добре, пане. Я вас не підведу!]

З одного боку, мене зворушує її вірний дух, а з іншого — мене турбує відсутність у неї інстинкту самозбереження. Крініс віддана майже фанатично, чого зовсім не можна сказати про Крихітк у. Цікаво, чому?

[Я зовсім не турбуюся, що ти мене підведеш , Крініс, я хочу переконатися, що з тобою все гаразд. Якщо ти не може ш боротися належним чином, ти не буде ш в безпеці, і нам доведеться підступити . Чесність це д уже важливо]

[Я зворушен а вашою турботою, пане! Я вірю, що зі мною все буде добре. Якщо я відчуваю, що починаю заважати , я скажу вам]

[Хороша дівчинка , Крініс] Я гладжу її, відігнувши од ин вусик назад і кілька разів постукавши її по голові, поки вона лежить на моїй спині. Наче кішка, вона опускається вниз і перетворюється з тенісного м'яча на жижу . Мені потрібно припинити потурати їй.

[Як щодо тебе, Крихітка? Почуваєшся добре, друже?] запитую я свою вірну кажанячу горилу.

[Хм] він бурчить.

Обличчя бідн ого хлопц я опущене від напруги. Його психічні показники трохи низькі, м’яко кажучи, аура, мабуть, має найсильніший вплив на нього з усіх нас.

[Потрібна битва ], каже він нарешті.

Мені здається, що я розумію, що він хоче сказати. Зі страхом і примусом , що тиснуть на його розум, він хоче битися і отримати адреналін. Або, можливо, він просто відчуває потребу розбити обличчя тому , що змушує його так почуватися. Власне, я зроблю ставку на друге.

« А як щодо тебе, Жвава ? Ти добре тримаєшся?»

Мураха-солдат, більше не маленьке, веселе дитинча, веде себе більш покірно , ніж зазвичай. Навіть її безмежна енергія та ентузіазм були послаблені атмосферою, що нас оточу є .

«Зі мною все гаразд», — відповідає вона, абсолютно позбавлена свого звичного блиску.

«Все буде добре, Жвава , не хвилюйся», — я підходжу до неї та дружньо стук аю її вусиками, як мураха.

« Щойно ми знайдемо цього огидного крокодила і знищимо його, колонія зможе використовувати все, що тут є , і нам не доведеться турбуватися про те, що ці хвилі монстрів будуть вбивати нашу сім’ю. Не забувай, що ми також його з’їмо !»

« Дійсно !» Жвава вигукує, а до її голосу повертається трохи енергії.

Підбадьорений, я продовжую.

«Тільки подумай про це, — зосереджено кажу я, — наскільки сильним має бути цей монстр, щоб створювати такий тиск? Подумай про біомасу . Вона має бути настільки щільною, що кожен ковток буде давати по балу . Якщо взяти до уваги наскільки цей монстр великий, скільки біомаси, на твою думку, міститься в ньому... чому йде дощ?»

Я був настільки зосереджений, уяв ляючи славетний урожай біомаси та спостеріга ючи , як світло починає сяяти в очах Жвавої , що я не помітив, як Крихітка підійшов позаду мене та прислухався. Перш ніж я закінчив говорити, у нього потекли слинки. І все потекло по моєму дорогоцінному діамантовому панциру!

[ Дідько , К рихітка! Припин и слюнявити мене! Гидота!]

[Огидно! Негайно прибери господаря, щоб компенсувати твою невихованість!] Криніс теж вимагає, розлючен а .

[Не думаю, що це потрібно] Я швидко кажу , але вже занадто пізно.

З осоромленим обличчям після слів іншого мого улюбленця Крихітка швидко починає виправлятися. Він тягнеться вниз двома величезними руками, хапає мене посередині тіла та кидає в найближчу болотну воду.

СПЛЕСК!

Він не стримував свою силу ! Я відчуваю, як Крініс відчайдушно тримає мене, поки ми летимо в повітрі, а потім падаємо у воду.

Роздратований, я випливаю з води з мокрою Крініс на спині та бачу, що Крихітка стоїть на березі з надзвичайно задоволеним собою обличчям , а Жвава на його спині сміється , ворушачи ногами в повітрі.

«Хааа хахахахахаха!» вона сміється.

[....] Крихітка гордо мені посміхається.

[« Х аааа»] Я зітхаю.

Почуваючись трохи заспокоєним, коли бачу їх настільки щасливими, я виходжу на берег і струшу ю сь. Наявність панцира означає, що я принаймні не пропускаю в себе воду, але, судячи з ваги на моїй спині, це не зовсім так для тіньової плоті. На щастя, вода була не надто глибока , або я міг би втопитися.

Я бачу, як Крініс простягає кілька щупалець і обертає їх навколо себе, перш ніж стиснути, викручуючи себе, наче губк у . Потік води виливається з неї і стікає по моїй спині, збираючись у калюжі біля моїх ніг. Круто.

[Будь ласка, не кидай мене у воду наступного разу, Крихітка] Я кажу.

Він виглядає трохи розгубленим, але охоче киває на моє прохання. Що мені робити з цим хлопцем? Серйозно. Принаймні цей момент трохи підняв нам усім настрій.

«Хааааа ха-ха-ха-ха-а-а-а!»

«Припини сміятися! Це не так смішно!»

« РРРРРРРСССССССС » .

Глибоке гортанне гарчання про лунало довкола нас так гучно , що листя на деревах затряслося і мої кістки затріщали . Що це в біса було ?!

Раптом тиск, що спустився у глибину мого розуму, повернувся на повну силу, ледь не збиваючи мене з ніг . Це було близько!

Мій мозок набирає обертів, а в сі почуття оживають. Я не збираюся так просто помирати . Давай, Крока , покажи себе !