Розділ 232 — Око звіра, частина 3

Незважаючи на те, що Крока обтяжений декількома гравітаційними стрілами , він все ще може робити кроки вперед, хоча його ліва нога волочиться крізь багнюку. Я продовжую обстрілювати його з водомету, поки монстр не змушений підняти одну руку, щоб спробувати заблокувати бризки. Я не завдаю йому жодної серйозної шкоди, його товста водостійка луска добре справляється з атакою , мінімізуючи пошкодження. Однак поки я продовжую погрожувати його обличчю, він не зможе відкрити свої товсті роти та погрожувати нам своїм смертоносним полум’ям.

У той момент, коли Крока намагається вийти з глухого кута, я кидаюся вбік, змушуючи його змінити своє положення, щоб продовжувати блокувати мій водомет. Я не дам йому шансу вистрілити полум’ям ! Поки я все це роблю, я також збираю ману для іншого заклинання, тримаючи свій мозок на межі . Я не зможу вічно підтримувати цей рівень розумової активності !

Я також намагаюся тримати цього клятого монстра подалі від Крихітки. Велика мавпа, опустившись на одну ногу, неймовірно божевільна та намагається спертися на одну ногу та балансувати на кісточках пальців. Судячи з виразу його обличчя, він не хоче нічого, крім того, щоб вдарити ворога в обличчя . Н а щастя, мої накази змушують його поки що залиш а тися на місці . Мені вдалося потрапити в позицію, щоб він був позаду мене і осторонь, сподіваюся, що він перетвориться на недостатн ю ціль для Крока, щоб визначити його як пріоритет.

Крініс також усе ще ховається, чекаючи мого наказу атакувати . Нам просто потрібна можливість.

« Шанс !»

Якого біса?!

Жвава , що розумно стріля ла кислотою з великої дистанції, раптом вискакує з-за двох дерев за велетенським Кроком і кидається прямо на звіра!

«Що, чорт візьми, ти робиш!» я кричу.

«Кусаю ! » радіє вона .

КЛАЦ !

З неймовірною швидкістю вона з’являється прямо за сповільненою лівою ногою Крока і різко зжимає свої нижні щелепи.

Раз! Двічі! Тричі! Вона кусає знову і знову ! Щоразу, коли її щелепи затискаються, луска розколюється та рветься під її ударом.

«Тікай звідти ! » я кричу.

Надто пізно .

Жвава добре ухилялася від хвостів, що звивалися та били по землі за монстром, але вона надто довго затрималась . Велетенський Крока , наче має очі на потилиці, крутнув і змахнув хвостами під різними кутами, відсікаючи будь-які шляхи втечі.

БАМ !

Дурний солдат відправляється в політ з діркою в панцирі.

Дідько !

«Жвав а ! Зцілюй себе!» я кричу.

Так не може тривати далі !

Я відчуваю, як емоції та паніка б'ють по стінах моєї навички медитації , намагаючись зруйнувати бульбашку спокою , в якій я знаходжусь . Мені потрібно щось змінити, бо ситуація лише погіршується.

Я рішуче припиняю водомет , дозволяючи йому вичерпатися, і присвячую свій розум тому, щоб якомога швидше завершити наступну магію води.

[ Покращена спорідненість магії води досяг ну ла рівня 3]

Сила монстра очевидна по тому, як швидко я набираю рів ні навичок , проте чомусь це не піднімає мені настрій.

Нарешті звільнившись від мого водомет а , що турбує його обличчя, звір усміхається та широко розкриває свої верхні щелепи, готуючись перетворити мене на попіл своїм подихом блакитного полум’я.

Не сьогодні!

Нарешті заверш уючи моє заклинання, потік мани виливається з мене та утворює півколо на землі перед моїми ногами.

[«Тримайтеся! Це буде грубо!»] кричу я.

Потужне Ц унамі!

БУУУМ!

З гуркотом, який би зрівнявся з будь-яким вибухом, вода виривається з-під землі, повністю руйнуючи землю переді мною, і нестримною хвилею нес е ться вперед. Болото виявляється ідеальним місцем для застосування цього заклинання, оскільки каламутні води піднімаються разом з моїм заклинанням, посилюючи хвилю ще більше та надаючи їй непереборного імпульсу. Хвиля сягає понад трьох метрів у висоту та проходить по околицях, без зусиль припиняючи полум’я , та врізається в Крока, наче кувалда, перш ніж продовжити свій шлях.

Сподіваюся, що вона не затопить весь простір...

Одна з його ніг значно пошкоджена та обтяжена силою тяжіння. Він незграбно втрачає рівновагу та падає . Крапля часу ! Я поспішно перевіряю рівень своєї мани. У резервуарі залишилося небагато, але цього має бути досить .

Я поспішно створюю ще три гравітаційні стріли , один під мозок підтримує конструкцію, поки я перевіряю свою команду. Крихітка, на щастя, був позаду мене, тож я міг відвести заклинання від нього, а Крініс змогла закопатися нижче. Я не знаю, куди могла потрапити Жвава , і це викликає у мене занепокоєння. Я не знаю, наскільки вона була поранена і чи її віднесе хвиля...

Я не можу думати про це зараз, ми повинні вбити цю кляту істоту .

Ось !

Піниста вода спадає, показуючи мокрого Крока , що все ще намагається піднятися на ноги.

Ось потрібна нога!

БАМ ! БАМ ! БАМ !

Ще три гравітаційні стріли летять, влучаючи в поранену ногу. Я хочу зробити все можливе, щоб зменшити рухливість цієї жахлив ої істот и , щоб отримати час попрацювати над наступним заклинанням.

[Крініс! Крихітка ! Атакуйте зараз, якщо можете! Не втрачайте рівноваги та робіть усе можливе, щоб НЕ ПОМЕРТИ!]

Частина мене лає ться і кричить проти того, щоб мої вихованці вступ али в бій, але глибоко в моїй медитації я не можу чітко відчути цю емоцію. Це відбувається всередині мене, але поза моїми думками. Усередині бульбашки раціональності я розумію , що мені потрібен час, щоб підготувати заклинання, яке справді могло б завдати пристойної шкоди цьому звірові.

Зрадівши, що його нарешті звільнили, Крихітка викрикує свій рев і починає невпинно мчати вперед. Його напад настільки лютий, що він навіть не здається сповільненим, коли його кулак б'є по бруду, і той летить за ним, набира ючи нестримного імпульсу. Навіть коли він атакує, він продовжує робити дві речі: кричати на все горло та посміхатися.

Він безнадійний.

Крініс, зі свого боку, вислизає зі своєї схованки, наполовину потопленої в багнюці, і створює ліс щупалець. Використовуючи мого іншого улюбленця як маяк для наведення, вона рухається вперед не з маніакальною швидкістю Крихітки, а зі смертоносною грацією, поки її тіло розширюється до повного розміру, а її потужні кінцівки шукають Крока , ковзаючи в повітрі, наче чорні удави.

«ХРАААААА!»

Гнівно ревучи , Крока б’ється та крутиться, намагаючись підвестися на ноги. Щойно йому вдалося виправитися, Крихітка широко розкриває свої ікла кажана і випускає пронизливий вереск!

«КІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ!!!»

МОЇ ВУХА !

Звук просвердлює мій мозок, але я швидко відкидаю його. Кроку, здається, так не пощастило, і він на мить завмирає на достатньо часу, щоб Крихітка кинувся на значно більшого звіра і почав бити його кулаками.

Від сили цих ударів Крока врізається в підлогу , змушуючи землю під моїми ногами вібрувати, наче стався землетрус. Перш ніж Крока встигає дати відсіч, з’являється Крініс та використовує всі свої кінцівки, щоб зв’язати всі руки з правого боку тіла Крока, перш ніж показати свої зубці та почати пиляти кінцівки. У рідкісному прояві агресії вона відкриває рот і опускає свою п ащу п орожнечі на плече Крока, глибоко впиваючись у плоть своїми зубами .

Крока тепер дійсно розлючений, з червоними очима та криками люті, він вертиться та звивається усіє ю своє ю неймовірно ю си лою , щоб відбити об’єднан у атаку моїх вихованців .

Вони не можуть довго так триматися, я це знаю.

У моєму розумі набуває форми дещо нова конструкція , накладаючись на поверхню трансформації води та ускладнюючи її.

Краще б це спрацювало .