Розділ 261 — Ще один голос з темряви

Поки голоси новонароджених лунають по всій кімнаті, і я починаю замислюватися, що ж я на робив, у моєму розумі лунає інший голос.

[ Б уло виявлено новий оригінальний вид . Присвоєно новий тип виду.]

Гендальф?! Ти про що ?!

Він каже, що система розпізнає нових робітників як інший вид, ніж мій? Я зробив надто багато змін...

Чи означає це, що робітники на них нападуть? Це було б жахливо!

Перш ніж я встиг зрозуміти наслідки сказаного, голос сірого продовжує говорити.

[Вас признано родоначальником цього нового виду. Чи бажаєте ви поєднати свій вид і вид вашої колонії з цим новим архетипом?]

Уххххххххх.

Так?

Напевно ?

У ту мить, коли я погоджуюся, навколо і всередині мене лунає чутний гуркіт. Летаргічне почуття піднімається крізь мої кінцівки з кігт ів до моєї свідомості, затягуючи мене у втому , яку я впізнаю як заціпеніння.

[Крініс! Охороняй мене ...]

Перш ніж я встигаю закінчити речення, мої думки сповільнюються, наче застигаючий жир, доки вони більше не рухаються.

...

Я встав!

[Крініс! Крініс! Як довго я спав ?!]

Я переглядаю очима ситуацію навколо мене та намагаюся осмислити те, що сталося. Судячи з усього, мало що змінилося. Новонароджені все ще збираються разом, кричать і сперечаються один з одним дедалі гучнішими голосами. Що змінилося, так це робітники. Їхні рухи сповільнюються, деякі з них вже нерухомі, і я впізнаю повзучу млявість заціпеніння в усіх них .

[Майстер?! В се добре?] запитує Крініс, стурбована.

[Просто скажи мені, скільки часу минуло відтоді, як я востаннє з тобою розмовляв!]

[Лише кілька моментів , я ще навіть не прибула у тунель до вас!]

Всього кілька секунд? Що, в біса, тут відбувається?

Голос Гендальфа казав щось про нов ий вид, і я погодився змінити свій. Можливо, я повинен перевірити свій статус і подивитися, чи щось змінилося.

Дійсно , коли я дивлюся на свій статус, мій вид змінився. Він більше не [Formica], а [Formica Sapiens].

З плином часу робочі особини починають товпитися в гнізді, повза ти тунел ями і залізати в кімнати , після чого відразу ж затихають .

Почекай -но секунду!

Вибігаючи з кімнати , я мчу головним тунелем гнізда, обминаючи Крініс на її шляху. Я ігнорую її спантеличені запитання та кидаюся до кімнати Королеви. Позаду я бачу більше робітників, що пробираються на зовні, натовплюючись біля входу та лізучи один через одного, щоб пробратися всередину гнізда.

У кімнаті К оролеви я бачу, що варта робітників, що постійно змінюється, моторошно застигла. Тиша здається настільки дивною у цьому місці руху та активності в серці колонії.

М’яко відс о в у ючи робітників, я бачу саму Королеву, мовчазну та нерухому.

Хууух . Сподіваюся, що я не на робив біди .

Отже, якщо я правильно розумію ситуацію, у момент народження нового покоління система визнала, що був створений новий вид, а потім дала мені, творцеві цього виду, право змінити всю колонію на нов ий вид ?

Я неспокійно чекаю в кімнаті Королеви на будь-які ознаки руху. Для зміни мого виду знадобилося лише кілька секунд, чому для них це займає набагато більше часу? Чи це тому, що я вже досить близький до того, до чого може розвинутися нове покоління, а інші ні? Що станеться з робочою силою? В они всі перетворяться на дитинчат? Що саме станеться!?

Я такий розгублений !

Нові робітники !

Я мчу тунел ем назад у кімнату , ще раз проминаючи Крініс, що обережно спуска єть ся вниз, намагаючись не заважати працівникам увійти до гнізда.

У кімнаті для виводку двадцять маленьких пташенят не припиняли кричати, навіть поки робітники, які їх доглядали, завмерли навколо них. Відчуваючи трохи занепокоєння щодо цієї ситуації, що постійно змінюється, тепер у мене не вистачає на них терпіння.

« Замовкніть усі! »

«...»

Це було швидко.

Коли я крикнув на них, двадцять маленьких робітників повертаються до мене, одразу затихаючи. Я не усвідомлював, що маю таку харизму лідера. Я вражений собою!

«На даний момент у нас тут в гнізді невелика ситуація, тож мені потрібно, щоб ви трохи затрим али ся, щоб я міг розібратися».

«Добре, старший!» — відповідають вони хором.

[Крихітка, я хочу, щоб ти охороня в гніздо з-під кімнати К оролеви. Крініс, піднімайся на вершину гнізда, але залишайся всередині мурашника, не дозволяй нікому, окрім робітників, спускатися вниз, зрозуміло?]

[Розумію, господарю .]

Крихітка лише бурчить.

Д обре. Вони поки що захищатимуть колонію. Все, що мені потрібно зробити, це тримати цих двадцятьох робітників і чекати, поки решта колонії знову прокинеться. Це не повинно зайняти надто багато часу... правильно ?

Коли останні робочі особини увійшли в гніздо і знайшли кімнат и для сну, у гнізді стає неприродно тихо. У кожній кімнаті робочі особини, яйця та личинки сидять без руху , абсолютно тихо, абсолютно нерухомо.

Незабаром ця ситуація починає діяти мені на нерви. Я почуваюся єдиним, хто пережив якусь жахливу хворобу, оточений ідеально збереженими тілами своїх колишніх членів родини. Прокиньтеся, брат и і сест ри ! Прикиньтеся, мамо ! Я не можу бути самотнім!

Поки я чекаю, стаючи дедалі більш несамовитим з плином час у , я періодично розмовляю з новим поколінням, тримаючи їх на місці , поки ми чекаємо якогось руху в колонії.

Першим, хто віднови ла ся, бу ла , звичайно , Жвава .

«Привіт, старший! Що відбувається? Це так дивно, чи не так? Я була в Підземелл і та несла їжу, коли мене охопило потужне відчуття. Я побігла назад у гніздо, кидаючи свою їжу по дорозі, як дивно . Щойно я прийш ла сюди, я одразу задріма ла , хіба це не дивно? Вони хворіють? Мало їдять? Останнім часом я приношу стільки їжі, що вони не могли надто мало їсти! А ти їв? Ти виглядаєш стурбованим. Ти ж не голодний?».

«Боже мій! ПРИПИНИ !»

«Гаразд!»

Хаа .

«У кожного члена колонії відбувається зміна виду. Я не знаю, як довго вони залишатимуться без свідомості , тож спробуй допомогти мені стежити за колонією. Ти може ш це зробити?»

«О, звичайно! Не проблема!»

«Гаразд. Якщо ти цим займешся , то ді я можу почати навчати цих нових працівників. Гадаю почати зараз нічим не гірше, ніж будь-коли ще . Я не можу будь-чим допомогти іншим ».

«Гаразд, старший! Весел ис я!» Жвава весело махає вусиками, поки я збираю нових пташенят і веду їх до ферм.

Тут ніколи не буває нічого простого.