Розділ 272 — Тріумф тренування

Нарешті я повернувся!

Насправді це, ймовірно, не зайняло багато часу, але керувати цими робітниками та стежити, щоб вони не загинули, було справжньою мукою в моїх фінансових ринках. Незважаючи на те, що вони продемонстрували дивовижну тактичну кмітливість, організовувалися та діяли так, як це вміла лише команда мурашок, викорінити з їхніх голів залишковий імпульс до самопожертви та мучеництва виявилося складно .

«Це найефективніша стратегія», — запротестував мені на одному етапі один із них.

ТВАК !

« Е фективн а яким чином ?! Хоча приманка відтягне більшість зграї, що дозволить решті атакувати дорослого вовчого пса в безпечніших умовах, це суїцидальна місія! Один робітник не зрівняється з десятьма вов ками , навіть якщо вони ще дитинчата!»

Жертва моєї люті потерла свою голову вусиком . «Це економія часу та використання наявних у нас ресурсів для мінімізації втрат!» — протестува в він , — це не те ж саме, що безглузда самопожертва!

« Е фективн е в сенсі час у ?» Я гаркнув, « Д авай подивимося».

Я звернувся до решти робітників . «Хто готовий йти на самогубну місію?»

Дев'ятнадцять вусиків піднялися в повітря. Повертаючись до робітника , що запропонува в план, я виявив, що він також підня в св ій вусик .

«Отже, як ви швидко та ефективно збираєтеся колективно вирішити, хто піде?»

Творець схеми виглядав трохи пригнічено. «Я розумію вашу думку».

«Ні, — виправив я їх, — ти все ще бачи ш лише частину».

ТВАК !

Використовуючи свої вусики , щоб нанести жорстокий подвійний удар, я б’ю робітників головою прямо в землю.

«Ви ВСЕ ЩЕ неправильно вимірюєте вагу свого життя! Накопичений досвід і ресурси, інвестиції, які колонія зробила у вас, потенційну роботу, яку ви можете зробити в майбутньому! Ви б викинули все це за одне полювання? ! Це не варте того, для жодного з вас... ТАКОЖ » Я роблю обурену паузу , « Я кщо б ви хоч трохи подумати, ви могли б зробити так, щоб мураха, якій доручено диверсію, вижила! »

Вони всі тупо на мене дивляться . Б’юсь об заклад, що ця ідея навіть не спала їм на думку.

«Викопайте заздалегідь тунель для втечі, куди ви можете втекти, підготуйте схованку, використовуйте яму- пастку, з’єднайте тунелі, щоб мати змогу повер ну тися назад, є багато варіантів».

Я не сумніваюся, що загроза в моєму голосі змусила багатьох робітників наповнитися холодним потом на внутрішній стороні панцира.

«За те, що ви навіть не думали зберегти ваше життя, ми продовжимо план диверсії, але роль жертви візьму на себе я ».

« Ні !»

«Дідько ! »

«Це мав бути я!»

«До кінця цього дня я планував славно та безкорисливо віддати своє життя!»

«Так, саме так, — глузував я з них, — ніяких небезпечних робіт для вас, лише полювання !»

«Бу!» вони різко освистують мене за те, що я забрав собі їхню «славу».

Після цієї дискусії я змусив робітників наново оцінити свій план і знайти час, щоб підготувати для мене вихід, хоча він мені насправді не був потрібен. Після цієї додаткової підготовки ми бездоганно виконали стратегію, і полювання було успішним.

Незважаючи на те, що вони вже одного разу еволюціонували, робітники змогли накопичити досвід дуже швидко, а Крихітка, Крініс і я перемагали все, з чим вони не могли впоратися, залишаючи їм останні удари. Завдяки покращенню шлунк у , з як им вони не страждали від штрафів за біомасу за свою єдину еволюцію, вони також швидко накопичували бали та мутації.

Загалом знадобилося трохи більше часу, ніж один день, щоб підняти всіх мурах до десятого рівня. Коли я згадую про свої труднощі в ранньому віці і порівнюю це зі срібною ложкою, яку я вручив цим ідіотам , я не можу не відчувати трохи гіркоти.

Терпи, Ентоні! Це для відпочинку в майбутньому! Якщо вони з можуть подбати про колонію, то ді тобі більше не доведеться! Не забувай грати в довгу гру!

Коли ми нарешті повертаємося до гнізда, я змушую мурашок зібратися навколо мене. Я хочу трохи підбадьорити їх перед другою еволюцією. Зрештою, це великий крок у їхньому житті.

«Це великий крок у вашому житті. У цій еволюції ви будете першими робітниками, які оберуть касту, що визнач ить характер вашого служіння колонії. Це система, яку я розробив, щоб дозволити кожн ому робітнику о брати шлях, який вони самі вважають, що найкраще підходить для них . Недоліком є те , що поєднання спеціалізаці й фактично неможлив е , тому що ми починаємо життя настільки слабкими , що це занадто неефективно.

На це всі кивають. Бути ефективним і отримувати максимум від кожного працівника було одним з уроків, які я найбільше у них вкла дав .

«Добре подумайте, який внесок ви хочете зробити. Ви хочете боротися ? Ви хочете піклуватися про виводок? Чи будете ви нашою наступною К оролевою? Або будете допомагати створювати та будувати способами, яки ми ніколи не володіла жодна мураха, чи вивчати магію та допомагати колонії заклинанням и ?»

Я бачу, як думки рухаються головами кожного робітника переді мною. Усі вони палають бажанням зробити свій внесок у колонію, але, на відміну від будь-якої мурахи, яка була до них, вони повинні зробити вибір. Н е якийсь інстинктивний рефлекс, а справжній обґрунтований, зважений вибір. Я не хвилююся, що вони о беруть те, що їм не підходить, ці мурахи до жорстокого чесні з самими собою.

«Уважно обміркуйте свій вибір, і коли ви будете готові, ви зможете розпочати свою еволюцію. Цього разу у мене немає для вас особливих правил. Ви достатньо розумні, щоб приймати власні рішення».

Після цього я їх роз пустив.

[Крініс, Крихітка. Я попрошу вас наглядати за ними, поки вони будуть еволюціонувати ]

[Так, майстер]

[ Г р р ]

Про це подбали... Я йду спати!

Я абсолют но втомлений . Може здатися, що я не робив нічого стресового, і насправді так і є , але моє ядро НЕЙМОВІРНО болить! Я почуваюсь так , наче всі кістки, яких у мене немає в моєму тілі, зламані. К ожен крок болить . Як мені вдалося так довго протриматися? Лише ч иста твердість і рішучість. Я вигодую ці двадцять робітників , і тоді настане мій час відпочинку! Мрія про те, щоб не хвилюватися та переживати за долю колонії, завела мене до цього моменту , але тепер я вичерпаний. Якщо я не відпочину і не відновлюся, то я хвилююся, що моє ядро просто розірветься.

Думаючи, що у мене ще залишил а ся половин а рідкісного ядра, я здригаюся від розпачу всім тілом. Я вже ситий! Як я маю вмістити ще половину , я не знаю. Схрещені кігті, що моє тіло адапту ється до мого більшого, ніж заплановано, ядра.

Я притулився в кутку своєї кімнати саме тоді, коли пташенята почали робити те саме. Після дрімоти я з можу прокинутися, щоб побачити плоди всієї моєї праці.