Розділ 280 — Модифікована попелиця

У моєму прагненні одомашнити попелицю є кілька доступних варіантів. Я міг би спробувати приручити їх такими, які вони є, ніяк не змінюючи їх, хоча я не впевнений щодо того , як це вийде. Хіба монстри не повинні бути жорстокими, безжальними та холодними машинами для вбивства? Сама ідея монстра, який здається настільки мирним, не має сенсу.

Хоча, якщо подумати, життя комах на Землі настільки ж криваве та безжальне, як і те, що відбувається тут, у Підземеллі. Мурахи, павуки, богомоли та інші борються постійно і без жалю, самі мурахи вбивають більше комах, ніж будь-яка істота на моїй стар ій планет і , захоплюючи білок своїх побратимів, щоб годувати власних личинок, щоб стимулювати їх ріст. Навіть у такому надконкурентному середовищі існу ють попелиц і . Нешкідливі істоти, що залицяються до інших, сильніших комах, пропонуючи їм їжу.

Тож я вважаю, що не дивно, що такий монстр існує і тут, у Підземеллі, готовий запропонувати своїм хижакам біомасу, щоб продовжити своє існування. Я не можу не цікавитися ними. Швидка перевірка ядра має допомогти мені точно визначити ситуацію.

Наближаючись до маленьких жуків, що продовжують своє спокійне існування, причепившись до тонких гілок і м’ясистого листя великих дерев, я бачу , що деякі з них помітили моє наближення, повертаючи свої маленькі тільця, щоб дозволити собі продовжувати годуватися, але при цьому одночасно стежити за мною. Кілька більших представників – це те, що я шукаю. Завдяки своєму відчуттю мани я можу виявити, що вони містять ядра.

Як вони взагалі накопичують якийсь досвід, я не знаю, але, очевидно, вони це якось роблять, на цьому дереві є принаймні троє маленьких істот з ядром.

Попередньо я підходжу до одного з більших екземплярів, і істота швидко повертається, щоб показати свій продукт і пропонує мені блискучу кульку біомаси, яку вона виділяє. Я поки що відмовлюся, але дякую, друже. Дозволь мені швидко поглянути на твоє ядро.

Нависаючи над істотою, я простягаю свої вусики, щоб торкнутися ними зеленого панцира та активувати Хірургію Ядер. Мій розум раптово переповнює інформація, і внутрішні таємниці попелиць розкриваються перед моїми всевидючими очима.

Мені потрібно кілька хвилин, щоб об’єднати інформацію в більш цілісну картину. Те, що я бачу, відверто трохи дивує. Пропонуєте біомасу безкоштовно? Н евинні маленькі жучки, які живуть життям без насильства, яким би пишався Ганді?

Я був наївним!

Ці маленькі дурні - отруйники! Це забруднена біомаса! Зрада найвищої міри. Всередині ядра всі їхні секрети розкриті та очевидні, як чистий день, і я бачу процес, за допомогою якого виробляється запропонована біомаса.

Істоти, по суті, добувають живлення з дерев, які самі по собі мають високий вміст концентрованої мани, завдяки своєму положенню тут, у цьому просторі, черпаючи воду з озер, наповнених маною. Більша частина соку, який вони видобувають, використовується як звичайна їжа, стимулюючи ріст і підтримуючи життя, але частина відводиться в окремий процес. «Орган інфузії біомаси» за браком кращої назви використовує ману та хімічний процес для «кодування» соку в біомасу, яку попелиця потім може сама з’їсти. Таким чином виробляється не так багато біомаси, але це точно краще, ніж те, що вони отримали б від битв.

Але є ще один процес, інший орган, який наповнює біомасу тонкою отрутою, щось, що не почне діяти відразу, але якщо істота часто використовує біомасу цих тварин, токсини будуть накопичуватися в їх тілі, поки вони не помруть.

Підступні дияволи!

Я уважно дивлюся на, здавалося б, нешкідливу попелицю, що продовжує пропонувати мені свій зіпсований дар, виглядаючи для всього світу так, наче вона була невинною та нешкідливою, наче дитина. Я бачу тебе наскрізь! Я бачив твоє зле чорне серце!

Що ж, це трохи розчаровує. Мої надії забезпечити колонію стадом попелиць все ще живі, просто мені доведеться змінити спосіб, яким я це з роблю. Схоже, що у мене не залишилося простих варіантів.

Я міг би маніпулювати ядром цієї однієї попелиці, зробивши її безпечною для споживання та лояльною до своїх нових володарів мурах, але це не дуже допоможе. Мені довелося б змінювати кожну попелицю окремо, що нереально, оскільки більшість з них взагалі не мають ядра.

Ні.

Тут потрібно щось інше. Мені потрібно вирішити проблему з отруйною біомасою великої кількості попелиць одночасно, зберігаючи при цьому їх відносно низький інтелект і слабку статуру. У мене якраз є чудовий приклад зі свого особистого досвіду.

Я створю новий вид попелиць! Доброзичлива, лояльна, нешкідлива група істот, що вирощують біомасу для колонії. Як я це зроблю? Я створю новий організм, якого в Підземеллі ще не бачили: королеву попелиць. Королева вироблятиме стільки представників нового виду попелиць, скільки потрібно колонії, таким чином обходячи потребу в управлінні або зміні існуючого виду.

Що добре, тому що для того, щоб створити цю нову к оролеву, мені знадобиться чимало ядер попелиць...

Через деякий час на сусідніх деревах стало набагато менше попелиць, але мені вдалося зібрати чимало ядер, а точніше шість. Проблема, з якою стикаюся, полягає в тому, що кожна окрема попелиця має базову форму попелиці, яку я хочу створити, але в її ядрі недостатньо «м’яса», щоб я міг створити королеву попелиць, яку я собі уявляю.

Те, що я збираюся зробити, це з’єднати ці шість ядер, зберігаючи при цьому тонку структуру закодованої біологічної інформації. Кожного разу, коли я досі сплавляв ядра, вміст перетворювався на повний безлад. Це не мало значення, оскільки я з’єднував їх лише для збільшення енергії, що міститься всередині, і створення особливих ядер, які швидко поглиналися, але цього разу все буде по-іншому. Що більше правок мені доведеться вносити до ядра, то складнішим це стане. Якщо я об’єднаю ядра, але інформація, що міститься в них, стане повністю переплутаною, я не зможу повернути її до функціональної форми, перш ніж величезна кількість необхідних змін зробить подальші маніпуляції з ядром неможливими.

Мені потрібно буде докласти всю свою силу волі та спробувати виконати цей новий подвиг. Заради колонії!