Розділ 291 — Поверхня така виснажлива

Дідько ... Мені потрібн о трохи мани.

Після бігу по поверхні нам вдалося знайти цілу купу нічого. Зруйновані будівлі, спалені ферми та покинуті будинки. Поки моє ядро весь час випаровує ману в повітря. Перевірка мого показника мани показала, що у мене ще приблизно половина повного бак у , але я трохи нервую з цього приводу. Якщо ми продовжимо просуватися вперед, я дійду до того, що мені знадобиться знайти доступ до П ідземелля, щоб зарядити батареї, оскільки я не зможу повернутися до гнізда, перш ніж повністю висохну.

Він ставиться до цього стоїчно, але я бачу, що це також вплину ло і на мого товариша велик у мавп у . Перебуваючи на тому самому етапі еволюції, що й я, але з меншим ядром, Крихітка , тим не менш, зазнає невеликого виснаження. Він не сказав мені про це, але вираз його обличчя напружений та спантеличений, наче він випускав відходи з отвору, про існування якого він не знав і не міг знайти.

Ні, К рихітка, це не відходи, це буквальн о твоя життєва енергія, що висмоктується з твого ядра!

Гах! Вся ця справа викликала у мене головний біль. Не так давно я був формою життя, якій не потрібен дорогоцінний камінь, наповнений маною, у своєму тілі, щоб підтримувати себе. К оли я народився на Пангері, у мене взагалі не було ядра! А тепер подивіться на мене, наповненого до країв маною і залежного від неї, наче якийсь наркоман.

З великою силою приходить велика... залежність? Я не думав, що все колись дійде до цього, коли я був ще новачком у Підземеллі, дивлячись на сяючі блакитні вени на стіні та гадаючи, що це таке, але тепер я хочу все виправити!

Дай те мені ман и !

Навіть мої ноги мало чим допомагають на поверхні. Незалежно від того, скільки б я не намага в ся просочити ману через ноги, у найкращому випадку я отримую пару.

Я зітхнув. Все, що я можу зробити, це просуватися вперед, особливо зараз. Кілька годин тому ми натрапили на слід зграї монстрів, і відтоді Моррелія стежить за ними, наче божевільна та одержима демоном. Її руки міцно стискають руків’я мечів, а потім відпус кають їх, коли вона розуміє , що з робила. Трохи пізніше її руки знову опиняються на тих мечах, а кісточки пальців біліють .

Це дуже розлючений берсерк.

У мене є підозра, що незабаром усе стане погано. Останню годину ми були в дорозі. Після того, як ми вперше натрапили на сліди серед дерев і сільськогосподарських угідь, ми пішли за ними . Д обре, добре, це Моррелія пішла за ними, бо монстри в групі нічого не можуть відстежити . Потім ми потрапили на рівну ґрунтову дорогу, і з тих пір слідуємо нею. Схоже , що ця дорога добре доглянута, тож я очікую, що десь у кінці неї буде значна громада, місто чи маленьке міст ечко , і враховуючи, що дещо велика група монстрів прямує туди (судячи з і слідів ), я відчуваю, що скоро щось станеться .

[Ти відчуваєш щось попереду, Крініс?]

[ Н і, пане. Моя здатність відчувати ману набагато більш обмеженіша за діапазоном, ніж ваш зір. Я вважаю , що я буду набагато кориснішою в межах Підземелля] відповіла вона, дещо розчаровано.

[Тут, на відкритому повітрі, тобі може бути складно , але в місті тобі буде набагато простіше ] Я втішав її, [у кожного з нас є свої сильні сторони, не хвилюйся.]

Вона не відповіла, але я відчув, що м’ячик на моїй спині тепер випромінює більш веселий настрій. Вона така доброзичлива кулька неминучої смерті .

[Я вважаю , що попереду може бути бійка, Крихітка. Будь напоготові.]

Мавпа миттю ста в веселіш им . К лята мавпа! Я хотів, щоб ти був обережним і напоготові! Не щасливи м і готови м бігти на свою дурну смерть!

Аргх.

Нічого страшного, я вже давно знаю, яка у Крихітк и природа. В ін не щасливий, якщо він не в жорсток ій бій ці на смерть . Ч им більше він ризикує собою , тим щасливішим він стає. Лише диво зберегло його живим так довго. Мені потрібно знайти цілителя, щоб приєднати до моєї групи вихованців , інакше я сумніваюся, що він продовжить виживати. Він не має жодного вбудованого лікування, і його міцність не настільки висока, як хотілося б. Він скляна гармата, лише м’язи без розуму та достатньої кількості здоров’я .

Ти, безперечно, постійна турбота, Крихітка .

Об’єкт мого розчарування продовжує підстрибувати на п’ятах, поки ми рухаємось , кидаючи компактні удари в повітря, поки широка усмішка розтягується у нього від вуха до вуха . Він б езнадійний.

О ? Що це я бачу?

Здалеку я помітив сіру пляму на горизонті, і коли ми підійшли ближче , вона переросла в міську стіну, коли ми підійшли достатньо близько, щоб мої мурашині очі з могли розрізнити деталі. Я поспішно створив розумовий міст, щоб поговорити з Моррелією. Вона обов’язково щось знає про це місце.

[Гей] немає кращого способу почати розмову .

[...]

[Гей!] другий раз завжди виходить краще .

[...]

[ Гееееей !] цього разу точно спрацює .

[ Ти можеш замовкнути !? Я намагаюся зосередитися!]

Божечки ! Схоже , що я тицьнув ведмедя... Мені варто прийняти натяк і залишити її в спокої.

[ В -вибач. Просто хотів поставити запитання.]

[...]

[Чи знає ш ти щось про місто попереду?]

[...]

[ Я лише кажу, що б уло б чудово, якби ми мали трохи більше інформації...]

[ АРГХ ! Дурна мураха ! Чого ти хочеш?!]

Разом зі своїм лютим ментальним повідомленням Моррелія накинулася на мене, поки ледь контрольована лють в її очах обпікала мене потужним жаром.

[ Ей , просто заспокойся на секунду. Тут усі друзі, чи не так?] Говорячи, я відсахнувся від її блискучого погляду, і Крініс, відчувши мою біду, поча ла простягу ва ти кілька попереджувальних щупалець до розлюченого найманця.

З помітним зусиллям Моррелія вгамувала свій гнів, і коли вона заговорила, її думки звуча ли тяжкими від напруги. Для берсерка стримувати свої емоції має бути досить складним завданням.

[ Твій клас дійсно б ерсерк? Тому що це було б круто ] я випалив.

На її скроні почала пульсувати товста вена, і я поспішив змінити тему .

[А х , добре. Я просто хотів трохи інформації про те, що, як я підозрюю, є містом попереду. Ми відстежили тут деяких монстрів і я бачу щось схоже на міську стіну, це лише означає, що ми можемо очікувати, що деякі монстри б’ються попереду, можливо, проти вцілілих , тому я сподівався дізнатися, що ти планувал а робити?]

Я швидко заговорив, щоб спробувати вимовити своє запитання до того, як ця розлючена жінка вихопи ть зброю та розріже мене на місці. Зі свого боку, Моррелія за кліпала очима, коли мій потік слів врізався в її голову. Коли я закінчив, їй вдалося стримати гнів достатньо довго, щоб задовольнити мою цікавість.

[Те, що ти сказа в , є правильним. Місто попереду називається Мідум. Це досить великий торговий центр з гарнізоном і міською стіною. Оскільки монстри, за якими ми стежимо, прямують у цьому напрямку, я вважаю, що місто все ще може стояти або наразі піддається атаці. Я намага ла ся підтримувати правильний емоційний стан, щоб увійти в свою Лють Берсерка , навичку мого класу, при перш ій появі ворога. Щось ще?] вона відповіла на мої запитання різким тоном, даючи зрозуміти, що її емоції все ще киплять під поверхнею.

[ Більше нічого . Тільки, ах, не намагайся вбити нас, коли розлютишся.]

Натягнута усмішка — це все, що я отримую у відповідь, коли вона повертається до «підтримки правильного психічного стану». Я не роздратований її напруженим ставлення м , бо чим ближче ми підходимо до міста, тим ясніше стає , що воно хоча б частково горить.