Розділ 317 — Рух вперед

Ми годинами лежали в П ідземеллі. Бруд і каміння, що оточували нас, робили так , що ми нічого не чули від наших переслідувачів, навіть якщо вони проходили за десят ь метрів від нас. В ійна між звичайними монстрами залишалася постійною, як це було завжди, коли їм не промивав мізки якийсь дурний товстий Крок а .

Хааа. Мені справді потрібно повернутися до колонії, від усього цього стресу я починаю говорити багато поганих слів . Трохи відпочинку може піти мені на користь .

[Нам потрібно повернутися в село] Моррелія передала по нашому ментальн ому зв’яз ку , заставши мене зненацька.

Під час нашого перебування тут вона замислювалася та била стіни в нападах гніву. Я міг зрозуміти , що вона була не дуже задоволена тим, що я їй сказа в , хоча ми навіть не знали , чи це правда. Для мене не мало значення, чому імперія старезних ящерів ви пускає монстра з Підземелля на своїх слабших сусідів, важливо те, що вони це зробили, і як ми збираємося на це реагувати .

[Якщо ми помчимося назад до колонії, хіба ми не відведемо їх прямо туди?] Я запротестував.

Наводити орду та Гарралош на мою родину не було моєю ідеєю ідеалу працівник а . Я вже уявляв двадцятьох, що розчаровано обертали свої вусики через новий безлад, який я їм спричинив, відмовляючись мені будь-що казати , тому що я, технічно , був най старшим.

[Ми не маємо справу з новачками , Ентоні] Моррелія гаркнула на мене. Вона була розлючена, розчарована, і від цього була трохи різкою . [Вони вже об шукали весь південь, бо знають, звідки ми прийшли. Можливо, вони це зробили ще до того, як ми ткнули палицею в їхній вулик . Суть в тому, що вони будуть знати про село і колонію. Вони не стануть просто так залишати їх у спокої.]

Боже .

[ Заради маленького сел а та колоні ї нешкідливих мурах? Навіщо йти на всі ці зусилля?] пробурмотів я.

Моррелія пирхнула на те, що я використав слово «нешкідливий», я не думаю, що вона вірить в те, наскільки ми невинні та милі. А може, вона знає, на що ми можемо бути здатні...

[Вони прийшли сюди, щоб викорінити людей, я не думаю, що вони підуть, перш ніж робота буде зроблена. Крім того] вона додала: [Я не думаю, що вони хочуть, щоб ти чи я вижили, враховуючи те, що ми по бачили.]

Має сенс. Н е має особливого значення мати секретну зброю, про яку ніхто не знає, яку ви можете контролювати, якщо хтось бачив, як ви нею керуєте.

Дідько !

[ Отже єдиний спосіб, яким ми справді вийдемо звідси живими, окрім втечі через Підземелля, це згуртувати колонію і село та боротися проти них?!]

Обличчя воїна скривилося, коли я згадав про втечу через Підземелля, наче сама ця думка була для неї огидною. Ей ! Я не думав справді це робити! Я б не залишив колонію напризволяще в час випробувань. Це моя сім'я.

[Правильно] Моррелія кивнула. [Я не знаю як це зробити, але єдиний спосіб це боротися . Якщо ми спробуємо втекти, вони зрештою нас спіймають . Я не знаю, як нам сховатися від їхньої магії спостереження , у нас просто немає потрібних навичок.]

А втеча в пустелю поставила б колонію під загрозу саме в той момент, коли ми починаємо вибухати у своєму потенціалі. Якби у нас був додатковий місяць, я б так не хвилювався, кількість мурах, якими колонія могла б володіти до того часу, розгромила б орду, що слідувала за Гарралош, і затягнула б дурного Крока в багнюку.

У нас просто не вистачає вогневої потужності.

Селяни були приблизно в такому ж становищі. Тренування та експедиції в Підземелля зробили багато, щоб зібрати групу колишніх фермерів, робітників і торговців і поставити їх на шлях стати справжніми воїнами, але вони ще не були готові . Їх було недостатньо, і вони недостатньо розвинули свої навич ки , щоб переломити ситуацію проти такого монстра, як Гарралош.

[Тоді добре. По-перше, нам потрібно забратися звідси, і ми повинні зробити це швидко] Я вирішив.

[У тебе є план?] запитала Моррелія, пильно дивлячись на мене.

[Ні] Я зізнався, [плани не є моєю сильною стороною. Я думав, що ми можемо просто вирватися тим шляхом , яким прийшли, і піти на південь. Це не витончено, але це приведе нас туди якомога швидше.]

Моррелія якусь мить по дивилася на мене, а потім відкинула голову та засміялася.

[Шкода, що Легіон не приймає монстрів у свої ряди] вона засміялася, [Я відчуваю, що ти б їм підійшов.]

Я повернув свої вусики до жінки, підсвідомо читаючи повітря навколо. Вона постійно говорила про Легіон, звісно, не на прям у , але завжди згадувала його тут і там. Я знаю, що її батько серед них велика людина , але як щодо Моррелії? Вона дуже сильна. Чому вона не була членом? Я відмовляюся вірити, що її не прийняли .

[Отже...] Я почав.

[Я пішла після того, як мій брат загинув на службі] вона перебила мене.

...

Як вона взагалі прочитала те , що збирається сказати мураха? У мене навіть немає зовні м'язів обличчя! Проте те, що вона сказала, викликало ще одне запитання.

[Як ...] Я почав.

[Мій батько не сприйняв це добре] відповіла вона.

С удячи зі сталевого виразу обличчя б ерсерк а , я не отрима ю від неї більше інформації. Я все одно вважаю, що дізнався достатньо .

[ Отже ми прориваємо ся напряму ?] запитав я.

[Я вважаю , що, швидше за все, орда повернеться до Гарралош. Вони не можуть дозволити своїм монстрам вічно бігати в Підземеллі, незалежно від того, що вони можуть поповнити свій запас під час хвилі. Давай зробимо як ти кажеш , але якщо ми зіткнемося з надто великим спротивом, ми можемо відійти назад до цієї позиції та спробувати знайти інший вихід] — запропонувала Моррелія.

Зву чить як непоганий план .

[Добре, тоді Крихітка та Крініс, ви готові вир и ватися боєм ?]

При слові «бій» Крихітка буквально ожив, енергія та світло наповнили його очі, а руки стискалися та розтискалися від перспективи бою. Тим часом Крініс розгорнула кілька щупалець і підійшла до мене, граціозно вмостившись на моєму панцирі. Як що темна куля нескінченного відчаю взагалі могла зробити що завгодно « граціозно ».

[Я готова боротися на вашому боці, майстре ], заявила вона.

Що ж , тоді добре.

[Але я змушена повідомити вам] вона додала після миті вагань, [що я досяг ну ла необхідного рівня для еволюції .]

Оооо .

[Справді?! Я перепитав від хвилювання, [це чудово!] Я не міг не простягнути назад своїми вусиками , щоб погладити маленьку кульку.

[Молодець, Крініс!] Я активно хвалив її, [ т и навіть сама мені це сказала ! Це чудово!]

...

[Крініс?]

Дідько. Надто багато похвали, занадто швидко. Її знову замкнул о .