Розділ 332 — Крок вперед

Глибоко в гнізді К оролева задумалася. Вона згадала складні дні відразу після того, як з’явилася в Підземеллі, коли вона прокинулася сама в темних тунелях, що межували з шаром тіні, оточена ревом монстрів і охоплена палаючим бажанням. У той час вона тяжко боролася, народившись з потужним тілом, проте багато разів наближалася до смерті, бо несамовито намагалася задовольнити інстинкт, що палав у її розумі.

У ті дні вона була голодною, агресивною та домінуючою. Вона жорстоко боролася , розчав лювала свою здобич між щелеп ами і вичавлювала з неї життя, поки її панцир тріс кав , а кров сочилася з ран, що вкривали її тіло. Вона мусила боротися , мусила бути швидшою, сильнішою, лютішою, смертоноснішою, ненажерливішою. Не встиг а ла вона поїсти, як вона знову була змушена боротися у нескінченн ій битв і , поки вона просувалася вперед з незламною волею.

Коли вона набрала достатньої кількості біомаси, вона проклала тунель у стіні, вирізала для себе невелику кімнату та почала вирощувати своїх перших личинок, відкладаючи яйця, а потім полюючи, щоб мати їжу для своїх дитинчат, коли вони вилупляться. І коли ті личинки нарешті з’явилися, вона відчула те, чого ніколи раніше не відчувала.

Задоволення. Спокій . Ціль . Створення колонії було причиною її існування, вона усвідомила це в ту мить. Вона була спеціально створена для цієї мети, і, засновуючи свою сім’ю, вона почала чесати свербіж, що палав у ній відтоді, як вона прокинулася під землею.

Відтоді її життя кардинально змінилося. Вона більше не полювала, борючись щомиті, щоб реалізувати своє призначення, тепер вона була захисницею та охоронцем своєї сім’ї. Постійний потік робітників у гнізді був схожий на теплий стукіт дощу, що в г амував її дух.

Зараз багато з них пішли з гнізда, і їй було боляче знати, що вони борються і гинуть десь далеко, де вона не могла допомогти. Коли вона запропонувала піти на передову та боротися зі своїми дітьми, вони рішуче протестували, поки вона не погодилася залишитися.

Вона все ще була обурена цим. Вона боролася за цю сім'ю ще до їхнього народження, чому вона не могла боротися зі своєю колонією тепер ? На її місце чекали дві інші королеви, і ця думка сповнила К оролеву радістю, і навіть не тому, що тиск бути єдиною особою , здатною народжувати молодняк, було знято з її власних плечей, а радше тому, що тягар був знятий з самої колонії . Доля колонії більше не залежала від однієї особини, загроза вимирання була відсунута ще далі, і К оролева відчувала лише радість.

«Все ще не еволюціонуєте , мамо?»

Королева повернула свою велику фігуру так, щоб вона могла дивитися прямо вниз на особу, яка говорила. Белла, формувач ядер , заповзла до її кімнати і тепер трималася за стелю , дивлячись на Королеву.

«Ти також розчарован а побачи ти , що я не поспіши ла зі своїм рішенням, дитино?» — сказала Королева, думаючи про клопітного, який так явно підштовхував її до якнайшвидшого розвитку.

Менший формувач ядред заперечливо похитала вусиками.

«Зовсім ні, мамо, я вважаю, що ви прийнял и правильне рішення, зважуючи свої можливості. Я просто здивован а , що тиск нашої поточної ситуації не підштовхнув вас до дії раніше».

Королева на мить задумалася. Це правда, що колонія зіткнулася з жахливими обставинами, така небезпек а не охоплювала їх від початку хвилі. Звичайно, вона відчувала тиск. Її сім'я повинна вижити, вона не допустить інакшого , усі загрози будуть усунені будь-якою ціною .

«Я дещо стурбована цим рішенням», — зізналася Королева, змусивши всіх мурашок у кімнаті на мить завмерти, перш ніж продовжити свої справи, наче нічого не сталося.

Тільки не починайте . Невже це така велика проблема , що Королева визнала, що чимось стурбована ?

Тим часом Белла лише кивнула головою.

«Я припускаю, що у вас буде багато варіантів вибору, мамо. Після отримання рідкісного ядра і вже будучи такою могутньою істотою, я не можу уявити, як і опції вам за пропону вали ».

Королева не думала, що Белла про це знає, але коли вона заговорила про рідкісне ядро та еволюцію, її вусики схвильовано рухалися . Очевидно, що дитина сприймала свою роль дуже серйозно, якщо вона вже була настільки закохана в силу, що міститься в ядрах монстрів.

«По правді кажучи, я ще не дивилася на меню», — м’яко сказала Королева.

Від шоку Белла мало не впала з і стелі .

«В и навіть не диви лися на нього ? — пробурмотіла вона, — тоді про що ви думає те ?

Дійсно , подумала К оролева. Можливо, молодші члени колонії не розуміли цього, вони були новачками у своїх ролях і, можливо, вони думали, що вони незмінні та постійні, що вимоги колонії зараз і колонії в майбутньому будуть однаковими. Королева знала краще , тому що вона пам’ятала, коли була одна, але тепер її оточували сотні її дітей у величезному гнізді. Вони навіть не були того ж виду, який мала вона, коли починала . Велика турбулентність і зміни, які вразили цю колонію, здалися К оролеві дивними, безпрецедентними, її інстинкти наче остерігалися таких різких змін. У неї було відчуття, що вона знала, хто був каталізатором усього цього ...

Те, про що К оролева намагалася думати , було колонією завтрашнього дня. Вона намагалася з обмеженим життєвим досвідом і кмітливістю вловити хід подій і зрозуміти, що її родині знадобиться від неї завтра.

« Як ти думаєш, що від мене потрібно колонії? » — раптом запитала Королева Белл у , змусивши молоду мураху сіпнутися від несподіваного запитання.

« Що ви має те на увазі, мамо? » — запита ла молодий формувач ядер .

« Саме те, що я сказа ла , дитино. Як ти думаєш, що від мене потрібно колонії? »

Белла все ще була спантеличена. Про що саме її запитувала К оролева? Чого хотіла колонія? Від К оролеви? »

«Продовжуйте жити і залишатися собою, мамо. Ми не можемо більше нічого від вас просити », — сказала Белла так, наче це було найбільш очевидна річ у світі.

Королева повільно вбирала ці слова, роздумуючи, а потім кивнула.

«Дякую тобі за твої слова, дитино. Тепер я приділю трохи часу, щоб розглянути своє меню».

«Звичайно!» Белла відповіла , а її ферономи все ще висіли в повітрі після того, як вона пішла, так швидко вона рухалася.

Королева визначилася зі своїм шляхом. З сім’єю , яка так їй довіряла, не повинно нічого статися .