Розділ 343 — Нескінченна засідка

По межах кипучої маси монстрів спостерігалися невеликі коливання , особливо з передньої та лісової сторін, останні з яких я не міг розрізнити. Коли ми підійшли ближче , я зміг побачити невеликі групи мурах, які, здавалося, вели нескінченну серію коротких боїв з ордою.

Невеликі групи з п’яти чи шести мурашок ви р и в алися зі схованок, або з тунелів, або з-за кордону дерев, і блискавично атакували монстрів, що були найближче до них. Деякі робили кислотні постріли , перш ніж відступ и ти швидкими рухами, інші ки да лися до маси ворогів і вступ а ли з ними в короткі жорстокі сутички, перш ніж відступити та втек т и. У будь-який момент понад тридцять груп атакували орду незалежно одна від одної, і це були лише ті, яких я бачив!

Схоже , що у Віктор були схожі думки зі мною. Завдяки розбиттю на менші групи, які самі керували собою, ризик для загальних сил зменшився, і ми стали надто складними цілями для орди. Якби монстри ганялися за настирливими мурахами, вони б просто втекли, зник ну ли в тунелях або в лісі. Якщо монстри переслідуватимуть надто далеко, то вони прийдуть до тями та вирвуться з-під контролю, який їх зв’язував, що для наших цілей було б настільки ж добре, як і просто в бити їх.

Деякі групи були спіймані, схоплені монстрами, що рухалися швидше, ніж вони очікували, або знищені магією від ящірки- мага та його слуг , але навіть у такому разі одночасно втрачалося б лише п’ять мурах. Очевидно, що втратити п’ять мурах — це на п’ять надто багато, на мій погляд, але я можу зрозуміти тактику, в основному тому , що також хочу застосувати її з людьми.

Після розмови з Ісааком люди об’єдналися в невеликі команди, половина з яких залишилася в резерві, а інша половина рушила вперед, щоб вступити в бій з околицями орди. Я взяв з собою своїх вихованців і також пішов у атаку.

Мені потрібні рівні, і я міг отримати їх лише одним способом. Час боротися.

[Будьте напоготові. Ми не знаємо, що може статися, і тепер ми атакуємо відкрито.]

[ Так , господарю. Поки я жив а , вам нічого не зашкодить!] — заяви ла Крініс.

[ Бий !] Крихітка заревів.

Як скажете .

Було трохи дивно наближатися до орди так нахабно і відкрито. Ми залежали від того, що орда була такою ж незграбною, якою вона була в минулому. Мої чуття були максимально загострені, намагаючись вловити будь-які ознаки того, що відбува єть ся щось підозріле . Але я нічого не виявив.

Коли ми підійшли ближче, я використ а в усі доступні мені ресурси, щоб спробувати виявити Каармодо або, точніше , його слуг-рабів . Крініс також використовувала своє відчуття мани, хоча воно мало менший радіус дії. Підійшовши, ми нічого не відчули, тож я прийняв рішення приступити до дії .

З Крініс на моїй спині ми з Крихіткою підійшли до орди ближче , доки маси монстрів не опинились у межах двадцяти метрів від нас. Побачивши, як ми наближаємося, багатоніжки сердито клацнули кігтями, а вовки загарчали попередженням и , як і ми негайно проігнорували.

Не давши суперникам і секунди, щоб зібратися, ми кинулися прямо в них, з вибуховою силою прориваючи перші ряди !

Крихітка громи в ворогів навколо себе потужними ударами кулаків достатньої кінетичної сили, щоб розбити тіло будь-якого монстра, якого він атакував . З моєї спини Крініс простягнула щупальця до істот поза межами моєї досяжності та почала розпилювати їх на частини, починаючи криваву та жахливу демонстрацію своєї дивної форми .

Зі свого боку, я просто жував, чергуючи між двома навичками, які мені потрібн о було покращити , проколюючи та розрізаючи кожного монстра, коли він потрапляв у зону дії наших щелеп.

Тоді ми втекли!

[Заб ирай звідти свою волохату мавпячу дупу, Крихітка!]

Сварливий і незадоволений коротким сплеском битви , Крихітка відкинув навколишніх монстрів від себе та приєднався до нас у нашій бурхливій втечі від небезпеки.

Бій тривав лише кілька секунд, ми завдали потужного удару і стільки шкоди, скільки могли, та втекли, перш ніж орда змогла нас оточити. Використовуючи свою неперевершену швидкість, ми по мчали назад у пагорби за кілометр від самої дороги.

Монстри переслідували нас близько сотні метрів, перш ніж відступити до основної частини орди, дотримуючись вказівок, даних їм розумом, який їх контролював .

Щоб не дати колонії влаштувати на них таку засідку, як раніше, монстри більше не йдуть переслідувати без підтримки інших монстрів з орди. Це означало, що тепер колонія повинна була показувати себе, щоб завдавати шкод у .

У певному сенсі ми потрапили в пастку. Нам потрібно було завда ва ти шкод у , було абсолютно необхідно, щоб ми зменшили чисельність орди, перш ніж вони досяг нуть колоні ї . Ми не могли сподіватися вистояти проти десятк ів тисяч монстрів в одній битві, вони б просто розтоптали нас.

Коли орда заспокоїлася в тому місці , як е ми атакували (а монстри поглинули біомасу своїх полеглих побратимів), ми трохи почекали, щоб побачити, чи щось змінилося. Через півгодини я був упевнений, що не було зроблено жодних кроків, щоб перешкодити нам знову вступити в контакт, тож ми це зробили.

Це займе багато часу.