Розділ 355 — Блискавка

На сусідньому горбі на узбіччі дороги з’явилися Ісаак і його лучники, натягнувши луки та цілячись у рабів-магів. Коли стріли по летіли в повітр я , маги були змушені розділити свою увагу, створюючи бар’єри, щоб захиститися від обстрілу, продовжуючи власний наступ.

Деякі з магів звернули свою увагу на те, щоб завадити Ісааку та його мисливській групі, кидаючи в них заклинання, які спалювали за собою повітря , а ле на цій відстані їм було складно бути точними та смертоносними. Стрільці змогли вчасно вибратися з небезпечної зони, щоб уникнути травм, але магам вдалося розсіяти лучників, що й було їхньою метою.

Весь цей час Крихітка продовжував пробиратися крізь небезпеку. Він почувався надзвичайно добре, достатньо, щоб я був переконаний, що ми зможемо втекти .

Потім почала падати блискавка...

К лята магічна ящірка! Це може бути трохи нерозумно з мого боку , але я б хотів, щоб ти дозволи в мені вби ва ти твоїх слуг без помсти!

З увімкненим відчуттям мани я бачив , що велик е завдання було закінчен о . Гарралош поповнила своє ядро і прямува ла сюди, а Каармодо мав достатньо вільної уваги, щоб сплести ще одну бликавку . Що було поганими новинами !

[Крихітка , я зістрибую !] Я крикнув і відскочив від великої мавпи, щойно отримав шанс.

Крініс несамовито брела по траві до узбіччя, а її тіло завбільшки з баскетбольн ий м’яч підтримувалося маленькими, короткими постійними щупальцями. Це виглядало б дуже мило в менш смертельній небезпеці.

[Крініс, тягнися до мене!] Я заревів.

Поки вона ворушилася та хиталася, проходячи вперед, Крініс простягнула до мене довгу кінцівку від основного тіла.

РИВОК !

Я активував нав ичку , і витривалість наповнила моє тіло, посилаючи мене мчати вперед з життєвою енергією. Спалахи полум’я з’являлися навколо мене, обпалюючи мій панцир, коли блискавк а почал а падати згори.

Я сконцентрував свої підмозки до межі, використовуючи їх для аналізу інформації з моїх вусиків , тепла, яке я відчував від вогню, і розмитих ліній майбутнього, які шепотіли мені через них . Рухаючись ліворуч і праворуч , я робив усе можливе, щоб збити приціл моїх мучителів, прямуючи до Крініс.

[ Берися !] Я крикнув.

Мій ривок підніс мене настільки близько, що Крініс змогла вчепитися за мій панцир і потягнутись до мене.

[Не відпускай, Крініс!]

[ Нізащо , майстер !]

Це... звучало якось не так. Але зараз не про це , нам треба тікати звідси! Час знову робити ривок !

БУМ! БУМ!

Звук грому більше нагадував мені вибух, оскільки удари припа да ли лише за кілька метрів від мене . Крихітка підскочив до мене , і отримав кілька ударів, уникаючи їх , як міг, і терпів магію блискавки замість мене.

Я бачив Ісаака на пагорбі, що перестрибував з ноги на ногу та кричав на мене. Я н е можу тебе зрозуміти, придурок! Я не збираюся створювати розумовий міст посеред цього фіаско! Його колеги-лучники все ще ухиляються від дивн их вогнян их кул ь та випускають стріли, коли можуть. Було б чудово, якби їхній керівник потурбувався допомогти.

З кожною секундою між ордою, магами та нами з’являвся ще один метр, і ста ва ло простіше ухилятися та уникати заклинань, що зустрічаються на нашому шляху, за очевидним винятком ударів блискавки згори.

З увімкненим відчуттям мани я стежив за вируючою маною над своєю головою. Справді вражає, скільки мани вкладено в це заклинання. Вся ця енергія для одного лише мене ? Каармодо напевно дуже цінує своїх слуг- рабів. Мені було б жаль ящера-мага , якби він не вів велетенського монстра разом з велетенською армією до мого дому.

Жодної пощади окупантам!

Але поки що тікай !

Тікай , рятуючи своє життя!

*ТРІСК!*

Темна хмара, що висіла низько над моєю головою, почала іскрити та д рижати від електрики. Блискавки на мить припинилися , і я міг помітити за відчуттям мани, що сила заклинання згущується до центральної точки.

Глибоко всередині хмари почало світитися світло. Воно става ло яскравішим з кожною секундою, поки не ста ло майже сліпучим сяйвом, що прониз ува ло мої очі. Наближається щось велике! І це мені дуже не подобається !

РИВОООООК !

З характерним звуком, Крініс підтягнулася до мене на спину після того, як накрутилася, використовуючи щупальце, яке вона прикріпила до мене, і тепер вона вчепилася з усіх сил , поки я мчав, а мої ноги аж ставали розмитими в моїх очах , поки рухався на великій швидкості .

[ Крихітка, обережно, зверху ! Відійди від мене!]

Мавпа з обличчям кажана похитала головою та сердито за гарчала, але була змушена підкоритися моїм прямим наказам і відскочила вбік, залишивши нас на певній відстані. Над моєю головою хмара стиснулася і всі залишки мани зосередилися в одній точці.

Ісаак зібрався, тепер я бачив його зі списом у руці. В ін побіг в перед і з потужним ревом запустив спис у високу дугу, яка, здавалося, прямувала прямо до мене.

Секундочку, він прямує прямо до мене! Якого біса!

ХА!

В останню секунду я кинувся вбік, мої ноги спіткнулися одна об одну, і я впав на землю, оскільки сталося кілька речей одночасно.

Спис урізався в землю саме туди, куди я бі г , після чого зброя з металевою рукояткою глибоко проткнула землю і встала вертикально .

Потім спалахнула блискавка.

БУУУУУУМ!

Наче спис з неба. Мій зір миттєво наповнився світлом, і я вже не вперше побажав мати повіки. Це дасть мені серйозний опік сітківки! Удар пробив землю і підняв купу землі в повітря. Сила була настільки жорстокою, що вона прокотилася в повітрі та врізалася в мене, коли я впав, обпаливши мене та змушуючи перекинутись кілька разів , розчавивши Крініс на моїй спині .

Мене піджарили ! Також, я нічого не бачу!

До того ж, в мене у вухах дзвенить, наче я в дзвоні ! Що це , в біса, було?! Я живий? Але весь світ білий !?

[З тобою все гаразд, Крініс?]

[Я... я думаю так !]

[ Крихітка ?]

[Раааа!]

Це добре.

[Е м , Крініс?]

[Так, майстер?]

[ М оже ш сказати мені, куди йти далі?]

[Я-я спробую!]

І ми знову пішли! Стояти на місці - смерть! Використовуючи свою здатність відчувати ману, Крініс відвела нас від орди, і ми побігли вдалину.