Розділ 364 — Розчавлений

Не маючи змоги відмовитися від мого наказу, Крініс була змушена простягнути кілька щупалець, якими вона неохоче почала обвивати мій панцир і стискати їх, що свідчило про її розгубленість і небажання.

[Крініс!] Я закричав у агонії, [Якщо ти не стиснеш мене, я лопну ! Будь ласка!]

Внутнішній тиск продовжував зростати, поки енергія в моєму ядрі небезпечно вирувала, втягуючи все більше і більше сили з рідкісного ядра і збільшуючись з кожною миттю.

Тріск !

Глибоко в моєму тілі пролунав жахливий звук, і хвилі болю прокотилися по всьому моєму тілу, змушуючи мене корчитись і крутитися на підлозі.

[Крініс!]

[Я зроблю це!]

Раптом злякавшись, Крініс простягну ла ще кілька щупалець, обви ла ними моє тіло, покриваючи майже кожен сантиметр панцира, і поч ала стискати.

Я затих нув , але не тому що боліло менше . Н асправді стало боліти лише більше , але коли Крініс мене так міцно закутала, я нікуди не міг подітися! Насправді, поспішаючи підкоритися моєму відчайдушному благанню, вона спіймала одну з моїх ніг своїми щупальцями, і кінцівку відразу розтрощило.

Вона сильна!

Але наскільки ж це боляче ! Внутрішній тиск зростаючого ядра тепер зустрівся з зовнішнім тиском Крініс. У мене немає надійних медичних підстав для цієї процедури, але я керую ся своїм чуттям! Якщо все буде добре, можливо, я виживу...

Будь ласка, закінч уй швидше, будь ласка, закінч уй швидше. НУ ДАВАЙ !

У центрі моєї грудної клітини мої нутрощі подрібнюються і притискаються до ядра. В они використовуються для того, щоб утримати напружений дорогоцінний камінь разом, а також змушені терпіти ядро , що тисне на них. Нестерпний біль, подібн ий якому я відчував лише раз, руйнував моє тіло .

У минулому житті, єдине, заради чого я хотів жити, це моя колонія.

Як не дивно, нічого не змінилося і в цьому !

Я ВІДМОВЛЯЮСЯ ПО МИРАТИ!

[ Чави з усіх сил , Крініс! Не турбуйся про те, щоб заподіяти мені біль!]

[Ааааа - добре!]

Тиск.

Кінцівки Крініс дедалі сильніше тиснули на мій панцир з такою силою, що навіть моя діамантова мушля почала тріскатися та розколюватися під її щупальцями . Зовнішня сила та внутрішній тиск продовжували розтирати мої нутрощі, і я міг лише робити будь-що , щоб не втратити свідомість.

З алоз а регенерації!

У мене жахливе відчуття, що це буде боляче. Але якщо я зможу підтримувати роботу своїх органів ще трохи, можливо, я зможу вижити.

ААААРГГГХХ!

Я б с корчи в ся від болю, але не можу! Скільки там ще ?!

Я закотив очі, поки не помітив ядро, що лежало на землі переді мною, і постійний потік енергетичної пари виливався з нього в мене. Я думаю, що я приблизно наполовину поглинув те, що від нього залишилося. Половина шляху, і я вже ледве тримаюся!

Давай , Ентоні! К оролева б так скиглила і стогнала? Ні ! Тримай себе в руках ! Покаж и іншим мурахам, як це робиться!

Я продовжував терпіти агонію, яка, здавалося, кидала виклик і ставала гіршою з кожною секундою. Біль, п росто припин и ! Ніхто не просив тебе ста ва ти гірш им ! ЕЕРГХХХ. Я втрачаю думки , а також почуття. Принаймні мені здається, що все зникає?

Я налякав Крініс, почавши стукати тою маленьк ою частиною голови , що була вільна , об підлогу кімнати.

Не засинай, Ентоні! Нема є часу спати! Попереду ще багато справ, і тобі не вдасться їх зробити, якщо ти зараз втратиш свідомість і помреш! Стисни щелепи і терпи, ти, син К оролеви!

Сантиметр за сантиметром, ядро болісно поглина єть ся в мене, ця енергія переливалася в моє власне ядро і підживлю є його зростання. Краще б я отримав за це до біса хорошу еволюцію! Незважаючи на всі мої зусилля, мій розум починає згасати. Біль занадто потужний . Це те, що сталося б , якби Крихітка спробува в зайнятися математик ою ? Реальність вислизає з моїх рук.

Це було б так просто . Так просто , просто відпустити все. Але я не буду. В глибині своєї душі я вперта істота.

Чи здався я , коли мене покинула сім’я? Н і. Або коли мене вигнали зі школи, і мене уникали всі, кого я знав? Ні ! Я навряд чи відступлю і зараз, коли є люди (мурахи), яким я дійсно потрібен!

Незважаючи на потужний біль, відчуття мети та рішучості зародилися в мені, і я вхопився за них всіма шістьма ногами та щелепою. Я можу це витримати !

І я це зробив. Я тримався, доки останній струмочок енергії не витік з рідкісного ядра, і не зник нув в мені . В ипробування нарешті було завершено.

Але насправді ні !

Це все ще неймовірно боляче ! Якщо я негайно не еволюціоную, я, можливо, не зможу втримати свою свідомість, втрачу її і помру!

Я відчуваю, що мої кишки пере мішали, подрібнили , відтовкли , перетерли , а потім знову перемішали ! Скільки в мене залишилося здоров’я ?! 6 ОЗ !?!?! І воно все ще падає?!

О х .

[Крініс, ти вже можеш відпустити мене !]

[О! З - з вичайно!]

Те, що мене більше не чавить до смерті мій домашній улюбленець трохи полегшує біль, але не надто . Настав час, мені потрібно відкрити еволюційне меню!