Розділ 367 — Тонути

Я не можу дочекатися, щоб побачити свій статус, коли ця еволюція завершиться. Це буде безууууумно. У мене вже болить голова від однієї лише думки про необхідність оновити всі ці нові органи . Їх багато!

Але воно того варте, можливо, я трохи погуляв по магазин у , але користь, яку я отримав, величезна, не кажучи вже про кращу статистику. Після цього мій розмір, можливо, подвоїться, а можливо навіть більше. Я буду розміром з Крихітку, коли закінчу. Гвехехех.

Добре . Час підтвердити все та звільнити моє небезпечно перевантажене ядро. П росто звільнитися від цього болю вже достатньо , щоб з нетерпінням закінчити з меню та прийняти глибокі обійми заціпеніння. Як це було і в минулому, втома негайно починає охоплювати мене, мій зір стає темним, а відчуття зникають. Ах, більше ніякого болю, жодного відчуття фізичного тіла!

Почекай секунд очку . Я пам'ятаю це відчуття.

Мій розум продовжував занурюватися, спускаючись у себе все глибше, наче я кружляв космічним и трубами до центру світу.

Ну о сь знову. Пішли побалака ємо з Гендальфом.

Це моя друга поїздка до ... де б це не було ... я розслабився і спробував насолоджуватися нею, не відчуваючи запаморочення. Варто сказати, що нелегко насолоджуватися безтілесним досвідом, оскільки в ньому немає будь-якого реальн ого відчуття, а радше лише невиразне запаморочливе відчуття руху. Не маючи жодної здатності сприймати навколишнє середовище та не маючи справжнього відчуття відстані, я помітив, що відчуваю невиразну нудьгу, поки чекав, доки поїздка закінчиться.

[ Мені шкода , якщо ти вважає ш подорож нудною. У мене справді немає іншого способу привести тебе до мене.]

Ах, грубий голос самого Сірого. Дуже дивно, наскільки вони схожі. Це якась форма космічно го збігу обставин ?

Що ж, маємо що маємо . Як справи, Гендальфе?

Глибокий сміх пролунав у моєму вільному розумі.

[Це твоє ім’я для мене доволі смішне. Ти продовжує ш наполягати на його використанні?]

Не те щоб я знав твоє справжнє ім'я, правильно ?

[А якби я сказав тобі своє справжнє ім’я, чи змінив би ти свою манеру звертання ?]

Ні .

[...]

...

[Ти дійсно продовж ив свій швидкий темп,] голос змінив тему, [Я не очікував побачити тебе тут так швидко після останнього разу. Я припускаю, що твої обставини можуть бути певною мірою в цьому винні.]

Ти знаєш , що у мене відбувається? Я трохи шокований.

[Звичайно, це не має тебе надто дивувати . Все, до чого торкається система, у мене під рукою. Цілком природно, що я міг стежити за просуванням такої кількості монстрів, що мчали до тебе .]

Чи є шанс того , що ми можемо отримати від тебе якусь допомогу? Це здається не зовсім справедливим. Як вони взагалі контролюють усіх цих монстрів? Хіба це не зазіхає на твою роль?

[Не зовсім. Певні монстри мають такі повноваження. Це все частина дизайну.]

Як скажеш ....

[Знаєш, ти повинен був померти,] раптом сказав Гендальф, [Ти не був створений, щоб так сильно збільшувати ядро на своєму нинішньому рівні еволюції. Твоє ядро повинно було тріснути, і ти повин ен бу в померти . Зрештою, так була розроблена система.]

... Щ о я можу сказати? Вибач, що розчаровую?

[О, я не розчарований. Зовсім навпаки. Зрештою, ти багатообіцяючий представник . Було б прикро втратити тебе так скоро.]

Мабуть, я просто надзвичайно вмію виживати, коли не варто. Ти сказа в , що система була розроблена, це ти її розроби в ?

[О, думаєш , що ти будеш ставити запитання?]

Я спробував закотити очі, але потім зрозумів, що в мене немає ні тіла, ні очей, які можна закочувати.

Ти прив ів мене сюди, щоб поговорити зі мною? Трохи діалог у - це не так вже й погано?

[ Ти знає ш , я давно не міг поговорити з кимось, як ти . Як я вже згадував раніше, ті, кого я привів у Підземелля, як правило, зазвичай не найбільш стабільні люди , і потрапити в це середовищ е спотворює їх ще більше.]

Сталася пауза, перш ніж голос м’яко продовжив.

[... Як та Гарралош, наприклад.]

Що ж, це повністю мене зупинило .

Гарралош була перенесена , як я?

[Звичайно. Вона навіть з твого світу. Я не можу сказати, чи був її час близьким до твого . В ектори часу , як правило, стають дуже нечіткими під час так их виклик ів . Але так, вона була схожа на тебе . З’явилася в Підземеллі, одна, і їй довелося покладатися на свій розум і жорстокість, щоб вижити. Вона тут вже сотні років. Спочатку в неї все було дуже добре,] міркував Гендальф, [можливо, занадто добре. Вона відкинула кожну частинку себе, що заважала їй вижити, поки не залишилося майже нічого .]

Дійсно , хто б міг подумати, що хтось зробить відчайдушний вибір, якщо кинути їх в яму вбивць і змусити їх боротися за своє життя.

[ Це сарказм ?]

Зовсім ні.

[Знаєш, я покладав на неї великі надії,] міркував голос, [вона була дуже схожа на тебе, швидко піднялася. Проте з точки зору довгострокового впливу ти вже переверши в її в багатьох аспектах.]

В якому сенсі ? Шляхом створення нового виду?

[ Створивши такий успішний вид. Вона також створила свій власний вид. Слабкі , неефективні істоти .]

Гендальф дуже зневажливо ставився до Крока- з вірів, майже так, наче вони якось його ображали.

Зі зрозумілих причин я не великий фанат Кроків , але вони здаються мені досить потужними ?

[Бах. Без підтримки батьків цей вид був би знищений звичайними істотами П ідземелля за десят ь років. Вони не надають жодної цінності.]

Яким чином монстри мають забезпечувати «цінність»? Поки вони вбивають речі, вони служать своїй меті, хіба ні ?

[У певному сенсі так. Але в інших — ні.]

Гаразд, залишайся загадковим , якщо хочеш .

[Мені цікаво, дізнатися , що твій ворог має так багато спільного з тобою змінює щось для тебе ? Ти все ще готов ий боротися проти ближнього?]

Що так е людина? Вона велетенський крокодил, а я величезна мураха. Очевидно , що це нічого не змінює.

[О? Я очікував від тебе трохи більше сентимент ів .]

Я твердо вірю в любов до шкіри/панцира, в якому ти перебуваєш. Я мав людське життя, і воно було непоганим ...

[ Ти замори в себе голодом, пам’ята єш ...]

Ти ніяк про це не забудешся . Воно було непоганим , але воно вже закінчилося . Нове життя, нова сім'я, і я не збираюся дозволити комусь знищити її лише тому, що вони були людиною, перш ніж їх привели сюди.

[Я вважаю твою відданість другому життю гідною захоплення. Мало хто в твоєму становищ і міг сказати те саме. Сподіваюся, що ти прокинешся вчасно, щоб захистити свій дім.]

Зачекай.. Що ти маєш на увазі? Я повинен мати купу часу, прав ильно ?

[ Що ж , ця еволюція трохи особлива. У твоєму ядрі було багато енергії, яку потрібно витратити. Це займе трохи більше часу, ніж зазвичай.]

Ц я новина раптом ввела мене в паніку . Я повинен вчасно прокинутися. Який інакше був сенс моїх страждань ? Я відчував, як мій розум зникає, а моя свідомість повертається до тіла.

К лятий Гендальф....