Розділ 368 — Життя солдата

Це був напружений час для солдатів. За останній тиждень у Грант постійно була на всіх шести ногах . У певному сенсі це було полегшенням, коли ворог нарешті прийшов на поріг! Тепер у неї буде можливість врізатися в них прямо своїми нижніми щелепами і не турбуватися про інші речі!

«Переконайтеся, що ви ретельно стежите за Н айстаршим», — наказала вона охоронцям, що залишилися в кімнаті, де Н айстарший проходив свою еволюцію.

Солдати навряд чи вчинили б інакше, але вони все одно віддали честь члену ради вусиками , перш ніж продовжити уважне спостереження за стінами кімнати . Старший лежав близько до центру кімнати , зазнаючи процесу еволюції. Двоє вихованців сиділи поруч, спостерігаючи за своїм господарем, і Грант обережно дава ла їм простір . Ці дві істоти були дуже шановані в колонії, і їх безмежна відданість Найс таршому була їхньою заслугою.

Грант вийшла з кімнати та попрямувала далі до найновішої частини гнізда. Різьбярі були в захваті від того, що мали привід по-новому розширити гніздо, і еволюція Королеви була ідеальною можливістю. Їй потрібно було більше місця глибше в Підземеллі, що вимагало значного розширення нижньої частини гнізда.

« Хороша робота, солдати. Продовжуйте працювати», — кивнула Грант численним солдатам, повз яких вона проходила.

Вона натрапила на патрул ь з п’ятьма солдатами, що йшли повз не ї в протилежному напрямку.

«Як справи , генерал ?»

«Додаткові патрулі створюють навантаження на ресурси, старш а , — відповів менший солдат, — протягом останнього дня стіни Підземелля створювали істот швидше, ніж зазвичай. Таке відчуття, наче щось змінилося».

Грант стурбовано змахнула вусиками.

«Чи повідомляли про цю проблему інші патрульні групи?» Вона запитала.

« Усі » — підтвердив патрульний.

Грант на мить задума лась . Було кілька наслідків збільшення частоти появи в Підземеллі, і жоден з них їй не сподобався.

«Я поговорю з радою, — запевнила вона патруль, — якщо ми зможемо звільнити від завдань ще солдатів, їх буде відправлено вниз, щойно ми зможемо».

«Я ціную це, старша », — та швидко віддала честь генерал у , перш ніж руши ти далі з рештою свого патруля.

Грант похитала головою. Це не те , що зараз було потрібно колонії. У той час, коли не лише кож ен солдат, а й кож ен член колонії потріб ен був зверху , щоб вступити в майбутню битв у , відрядження ще більшої кількості солдатів до підземних секцій колонії було далеко не ідеальним.

Але це потрібно було зробити. Королева була тут разом зі ст аршим. Будь-який ризик для обох з них був неприйнятним. Вона припустила, що вони могли перемістити всіх членів колонії в надземну частину гнізда на час бою і залишити щойно породжених монстрів боротися один з одним тут, у нижніх тунелях , проте віддавати будь-як у територі ю тим брудним створінням глибоко розлютило Грант, хоча вона не могла точно сказати, чому.

Розмірковуючи над своїми емоціями, вона спустилася в Підземелля, аж поки не дійшла до кімнати, яку рада створила для своїх потреб, прямо над кімнатою К оролеви.

«Найстарший почав еволюціонувати », — оголосила вона, увійшовши.

Почувся полегшений шерех, коли кілька присутніх членів ради трохи зреагували і їхні вусики сіпнулися. Двадцять членів ради були надзвичайно зайняті. Це була не стільки формальна зустріч, скільки постійна серія консультацій з усіма, хто був присутній у той час. На даний момент Мендант, Вікторіан т , Флоренс і Кулант були в кімнаті , інші були у справах. Для багатьох у раді ця зала стала чимось на кшталт кімнати відпочинку, як би соромно не було це визнавати.

«Як воно пройшло ? — стурбовано запита ла Мендант, — поглинання ядр а ? »

Грант замовк ну ла, міркуючи, як описати те , що вона спостерігала з тунелю над кімнатою Найстаршого. Наче дурень , вона боялася за життя Найстаршого, коли його власна рука-охоронець поглинула його щупальцями, що звивалися та стискали з величезною силою. Навіть за стіною , вона відчувала агонію, що хвилями котилася по повітрю.

« Складно . Але Найс таршому, як завжди, вдалося».

«Звичайно, — втрути ла с ь Кулант, — ми з можемо лише дивуватися тому, наскільки могутнім магом стане Найстарший, коли еволюція завершиться».

Грант роздратовано вистромила вусики вперед.

«Я вірю, що с тарший шукатиме фізичної сили, щоб повести солдатів з фронту», — в певнено сказала вона.

Вона бачила це у своїй свідомості — колосальну силу Найстаршого, що розганяв ворогів і різав їхні життя, наче пшеницю косою, разом з солдатськ ою каст ою , що проривається слід за ним .

« Я-як ви думає те , Найс тарший вкладе енергію в цілющу магічну залозу?» — з надією запита ла Мендант.

«Ні», — відповіли інші, від чого цілителька сумно опустила голову.

«Потрібно посилити патрулювання в нижніх тунелях». — сказа ла Грант.

Вікторіант зосередилася на солдаті, і її голос бу в явно здивован им .

«Знову? Сподіваюся, що ця тенденція не продовжиться», - турбувалася вона.

«Нам доведеться почекати і побачити, — відпов іла Кулант , — немає сенсу займатися марними спекуляціями».

Грант кивну ла на знак згоди. Здогадки нікуди їх не приведуть .

«Більшу частину колонії забрали на обов’язковий відпочинок?» Кулант запита ла .

« Я вважаю , що так, — підтверди ла Грант, — я не спілкува ла ся з Берк чи Вілліс кілька годин, але вважаю , що їм вдалося залучити всіх. Верхнє гніздо було передано для спостереження наглядачам виводку , оскільки вони не є учасниками бойових дій, а солдати патрулюють тут».

«Жвава заходила ? »

«Я чу ла , що її затягну ла команда розвідників», — посміхну ла ся Грант.

«Я бу ла там, — підтверди ла Кулант , — знадобилося двадцять осіб , щоб утримати її, а її команду блокували тридцять солдатів. Вона хотіла отримати останній шматок їж і перед початком бою».

Грант зітхну ла . Трудова етика Жвавої була неперевершеною, і вона користувалася через неї повагою всіх мурашок у колонії, але для колонії було набагато кращим вибором, щоб вона та її команда були відпочилими та свіжими для бою, ніж щоб вона отримала трохи більше їжі .

«Зрештою вона прийшла мирно», — продовжи ла Кулант . «Коли ми с казали, що Найстарший повертається до гнізда, щоб еволюціонувати, вона була рада повернутися».

Знову Найс тарший працював для колонії навіть без власної присутності. Справді щось особливе.

«Я йду вниз, щоб порадитися з К оролевою, — оголоси ла Грант, — я вважаю , що Слоан теж там. Я хочу переконатися, що мої солдати на позиціях».

Решта кивнули.

«Продовжуйте наполегливо працювати», — сказа ла Кулант .

« Звичайно » — відпові ла Грант.