Розділ 369 — Королева війни

Грант вийш ла з малої зали ради та поверну ла ся до розширеної головної шахти. Схопившись за стіни, що сяяли інтенсивним блакитним світлом, вона спустилася до найнижчої кімнати гнізда, де зараз відпочивала К оролева.

Коли шахта відкрилася, Грант одразу огляну ла вміст кімнати. Вон а була переповнена мурашками. До захисту цієї кімнати було віддано більше сотні осіб . Відродження відбувалося швидко, тіньові звірі та рослинні монстри виривалися зі своїх коконів у стінах через рівні проміжки часу, і мурахи вони не могли допустити шкоди головному мешканцю цієї кімнати .

Тепер вона стала величезною в очах Грант. Вона сиділа в центрі кімнати, а її захисники оберталися навколо неї, наче вона випромінювала потужну силу, що тримала їх близько, але водночас не давала надто наближатися. Грант побачи ла , як тіньовий звір вирвався з підлоги прямо під велетенською фігурою. Перш ніж вона встиг ну ла оголосити , Королева пересунула свою вагу і вдарила однією ногою, пронизавши тіньового звіра наскрізь. Королева піднесла ногу до рота та одним рухом проковтнула б іомасу.

« Ти прийшла мене привітати, дитино? » — пролунав теплий голос.

Грант стрепенулась і прийшла до тями.

«Ах, так, мамо. Я перевіря ла солдатів і хоті ла поговорити зі Слоан, якщо вона тут».

« Вона тут » . Королева змахнула вусиком в бік одного кута, де Грант могла побачити невелике скупчення розвідників, генералів і солдатів.

Грант завершила спускатися зі стіни та закріпилася на підлозі, дивлячись на нову форму своєї матері . Королева і раніше була найбільшою мурахою в колонії з великим відривом, але її еволюція збільшила це ще далі . Грант також бу ла одн ою з найбільших мурах, будучи дорослим солдатом, що мав переваги максимальної еволюції ядра. Королева височіла над Грант. Її нижня щелепа за розміром майже дорівнювала голові само ї Грант.

Сила, що міститься в рідкісному ядрі, була не жартом.

« Скажи мені, — продовжувала Королева, — турботний повернувся? »

«Так, мамо, — сказа ла їй Грант, — Найстарш ий поча в свою еволюцію в кімнатах нагорі».

Королева підняла голову, щоб по дивитися прямо на стелю своєї кімнати, наче вона могла проникнути крізь шари камен ю і ґрунту, що лежали між ними, і по дивитися на своє норовливе дитя .

«Тоді добре», — прохрипіла вона.

« Ви хвилюва ли ся, що Найс тарший не встигне повернутися?» — поцікави лась Грант.

Королева опустила голову, дивлячись очима на Грант.

«Я завжди хвилююся про нього . Ти вважаєш , що у мене немає на це підстави ?»

Грант поворухну ла ся, почуваючись незручно від пильного погляду. Вона не хотіла визнавати провин и чи неправильн і судження Найс таршого. Як вона могла? Найс тарший зробив для колонії більше, ніж будь-хто інший, включаючи К оролеву. Найстарш ий створи в їхній вид!

«Відомо, що Найс тарший інколи надто перегинає », — могла визнати вона.

Королева засміялася. Запах її сміху поширювався кімнатою та лоскотав вусики всіх присутніх мурашок, змушуючи їх на мить зупин и тися, коли їх охопило тепло її емоцій.

« Мушу погодитися » , — пробурмотіла Королева.

Зараз колонія переживала делікатн у річ. Те, що К оролева не була найстаршим членом їхньої колонії, було, мабуть, безпрецедентним в історії монстрів-мурах. Рада побоювалася, що між двома най більш шанован ими членами колонії може виникнути боротьба за владу. На одній щелепі була Королева, мати всіх їх , яка з нічого підняла колонію. З іншого боку, мураха, що спричинила переродження колонії у щось нове, щось краще, і таким чином претендувала на позицію Найс таршого Formica Sapiens у Підземеллі.

На їхнє полегшення, жодного конфлікту не стало ся або навіть не здавалося, що такий назріває. Королева залишалася відданою всім своїм дітям. Нестримно відданою . Але вона, здавалося, особливо турбується про свою найбільш турботливу дитину. Найстарший , зі свого боку, вияви в ся беззастережно відданим К оролеві та колонії. Обоє, здавалося, щасливі залишити повсякденне управління колонією раді. Що, здавалося, працює добре.

Це було ненормально. Турбуватися про такі речі було не по-мурашиному . Грант тепер могла це відчути . Найстарший затягнув колонію в незвідан у територію , і їм доведеться самостійно шукати вихід звідти.

« Про що вони там говорять ? » — пробурмотіла Грант, дивлячись на групу навколо Слоун.

«Вони обговорюють, як адаптувати плани для майбутньої битви», — несподівано втрутилася Королева.

«Адаптувати плани?» Грант вигукну ла : «Чому вони змінюють плани?! Ми обговорили все , що могли обговорити !»

Королева поворухнулася.

«Це моя провина, — зітхнула вона, — вони намагаються реагувати за те, що я сказала, що зроблю під час бою».

Це вразило Грант.

«Що ви сказа ли , що буде те робити?» — запитала вона, нервуючи.

« Вести спереду, дитино, як мені і належить», — спокійно відповіла Королева.

«Що?!» Грант запанікува ла .

Нінінінінінініні ! Неприпустимо! Королева не могла бути на передовій! Вона повинна бути в гнізді! Глибоко в гнізді! І накрит а солдатами!

Наче прочитавши її думки, К оролева знову засміялася.

«Я обрала цю еволюцію не для того, щоб ховатися в гнізді під час битви, дитино. Я буду боротися , як я роби ла , коли колонія була молодою».

Грант зроби ла кілька глибоких вдихів і подив ила ся на Королеву, оглядаючи її нову форму.

Товсті пластини твердого панцира покривали складки в її екзоскелеті та навколо голови. Її ноги були товстішими, а на їх кінчиках були гострі шипи, що злобно блищали в холодному світлі печери. Величезний розмір К оролеви, можливо, вдвічі більший, ніж вона була раніше, був свідченням м’язової маси, якою вона володіла.

Тіло К оролеви змінилося. Вона більше не була просто великою , вона стала фізичн о потужною . І ц е була лише її зовнішність. Хто знає, які потужні органи чи залози вона обрала як частину своєї еволюції.

«Як називалася ваша еволюція, мамо? Якщо ви не заперечуєте, що я запитую».

« Королева В ійни ».

Королева піднялася на повний зріст, піднявши своє тіло над землею і за панувала над кімнатою своєю величною аурою.

«Незабаром у цій колонії з’являться інші К оролеви, К оролеви, які зможуть виростити молодняк і забезпечити майбутні покоління колонії. Зараз нам потрібна не та К оролева, що ховатиметься за спинами своїх дітей і дозволить їм жертвувати собою заради неї. Я вийду вперед і закрию своїх дітей власним тілом, і якщо я впаду, я впаду, знаючи, що своїми зусиллями я зробила все , що могла, для захисту своєї сім’ї».

Королева подивилася на Грант.

«Можливо, я егоїст , а ле я буду боротися».

Вона сіла назад і підняла потужні передні ноги. Вона вкопала їх у стіну та почала тягнути своє масивне тіло вгору по вертикальній грані тунелю. Грант приголомшено мовчки диви ла ся, як вона піднімається. Думка про те, що матір колонії рветься вперед до майже вірної смерті, довела її до межі паніки.

Коли Королева зник ну ла з поля зору, вона прокинулася та кинулася до купи в кутку.

« Слоун! Щ о ми будемо робити!?» вона крикнула

Генерал люто зиркну ла на неї, коли вона вдерлася на зустріч.

«Ми залишимо її живою, — прошипіла вона, — будь-якою ціною ».