Розділ 377 — Її час прийде

Електрична енергія тріщала над головою, а мурахи продовжували бездумно боротися на стіні. З тріском, схожим на звук змаху батога, перший удар припав прямо на К оролеву. Зберігаючи свою енергію, Королева досі з легкістю тримала свою частину стіни, незважаючи на атаки . Блискавка влучи ла їй у живіт, після чого електрика пронизала її панцир і прокотила ся по нутрощ ах .

Піднявся з апах горілого м’яса, а величезне тіло К оролеви почало диміти. Мурахи поряд були доведені до божевілля від нападу на їхню матір, але були безпорадні помститися хмарам над головою! Сама К оролева зберігала спокій. Її вусики м’яко сяяли світлом, поки вона направляла цілющу магію зі своєї залози мани зцілення , щоб залікувати свої рани.

Вона не зазнала великої шкоди від удару, навіть близько не критичної. Під час своєї еволюції вона значно зміцн и ла себе, рішення, яке тепер принесло дивіденди. Цілюща мана омивала її тіло, в мить відновлюючи пошкоджені м’язи та органи.

Але блискавка продовжувала падати.

*Бум * *Б ум! *Бум!*

Небо над головою тріщало від величезної кількості енергії, і кожен удар безпомилково вдаряв у велетенську фігуру, що височіла над рештою. Очевидно , що Каармодо вважав Королеву загрозою і намагався послабити її, якщо не знищити!

Королева терпіла. З неба падали удар за ударом і мурахи шаленіли. На їхню матір напали! Як вони могли це витримати ?! Королева зосередилася на тому, щоб зцілити себе та переконатися, що жоден із її дітей не постраждав від ударів по ній . Навіть терплячи біль і зосереджуючись на своїй цілющій мані, вона все одно могла тримати свою ділянку стіни вільною, неодноразово атакуючи своїми велетенськими щелепами .

« Мамо! » — скрикнула Віктор та кинулася вперед, коли помітила, що збираються хмари. «Мамо! Ви повинні відступити!»

Королева заперечливо похитала вусиками.

«Я все ще можу боротися », — наполягала вона, клацаючи щелепами нових монстрів. «Мої діти воюють, і я теж буду!»

« Ви починає те диміти ! Ви не може те сказати мені, що ви не отримує те шкоди!» — вигукнула Віктор, намагаючись відчути її запах над бурхливими феромонами, що викидалися навколо.

«Я витримаю. Краще я, ніж діти», — вперто наполягала Королева.

Віктор намага ла ся контролювати свої інстинкти, які вимагали від неї боротьби, щоб захистити матір. Боротьба тут не була виходом. Королеві потрібно було повернутися назад, їй було ще занадто рано брати участь у битві!

Якби лише тут був Найс тарший! Мати слухала Найстаршого , довіряла йому . Скільки ще часу, поки його клята еволюція закінчиться?!

«Колонія божеволіє! Якщо ви залиши те ся тут, зазнаючи цієї шкоди, вони можуть просто кинутися через стіну. Вам потрібно повернутися, хоча б ненадовго!»

*БУМ!*

Зі сліпучим спалахом величезна блискавка в и скочила з розбурханих хмар угорі та попала по Королев і . Мати колонії відкинула голову назад, застигнувши від болю, коли енергія вдарила її тіло, атакуючи її внутрішні органи та спричиняючи різке падіння її здоров’я .

«МАМ О !» — скрикну ла Віктор, охоплен а тривогою.

Королеву охопила агонія, і вона доклала більше зусиль, щоб спрямувати свою цілющу ману та закрити свої рани. Болю було недостатньо, щоб утримати її від свого рішення . Ні біль, ні небезпека чи загроза її життю не звернули б її з цього шляху. Насправді вона була рада. Кожна блискавка, що падала на неї, була маною та зусиллями, витраченими на неї, а не на її дітей. Вона стане оплотом для своєї родини, міцною вежею, за якою вони зможуть знайти притулок.

Вона підсунула ноги під себе та підняла голову, щоб знову атакувати своїми смертоносними щелепами . Вона намагалася відштовхнути голоси та зосередитися. У неї було багато роботи, але один з них проби в ся.

« Подивіться собі на спину! » Віктор вигукнула . Генерал виповз на стіну прямо перед Королевою, спиною до ворога, намагаючись привернути увагу своєї матері.

Королева поспішно відштовхнула значно меншу мураху від стіни та повернула її назад у безпечне місце однією ногою, перш ніж підвести своє тіло, щоб по спостерігати за своєю спиною.

Вона бул а вкрит а мура хам и.

Якби вона була з тих, хто проклинає ться , можливо, К оролева зробила б саме це в даний момент, але вона цього не зробила. Вона обернулася і побігла.

Хмари затріщали над її головою, і Королева, не гаючи часу, кинулася назад від другої стіни до гнізда. Коли вона відступила, шторм над її головою почав розсіюватися, Каармодо, очевидно, не бажав брати на себе роботу утримувати її на місці, якщо вона сама йшла з фронт у .

Коли К оролева зник ну ла з лінії фронту, битва повернулася до більш контрольованого стану . Генерали зуміли організувати і розставити своїх солдатів, розвідники струсили гнів і повернулися до роботи посланців . Протягом наступних кількох хвилин колонія змогла відновити порядок у своїх рядах .

Коли вона кинулася назад до гнізда, К оролева виглядала спокійною, але всередині кипіла від розчарування. Вона хотіла боротися і захищати свою сім'ю, але їй здавалося, наче її діти не дозволяли цього. Коли їй загрожувала блискавка, вони самовіддано залізли їй на спину, щоб спробувати захистити її.

Це був жест, який наповнив її серце радістю , але водночас розбив його. Вона не хотіла, щоб її діти гинули за неї, вона хотіла боротися і вмирати за них!

Члени небойової касти, які вийшли з гнізда разом з нею, супроводжували її назад до нього, занепокоєно бігаючи в усіх напрямках, щоб переконатися, що вона в безпеці. Коли вона досяг ну ла верхівки гнізда, К оролева озирнулася на другу стіну, що була за кілька сотень метрів, де її сім’я боролася і вмирала за своє виживання. Протягом короткої, чудової миті вона могла взяти участь у цій боротьбі з ними, і вона зробить це знову перед кінцем бою .

Ледь зітхнувши, К оролева знову занурилася в темряву. Вона відновить своє ядро, залікує свої травми та підготується знову вийти на поле бою . Битва ще не закінчилася, як і вона сама .

Зі свого боку, Віктор відчу ла полегшення. Королева не збиралася довго сидіти на місці, але на деякий час битва знову була під контролем. Королева та Найс тарший були козирями колонії, їх не можна було використовувати занадто рано. Якби Королева залишилася на фронті та спровокувала вийти Гарралош, перш ніж Найс тарший закінчи ть еволюцію...

Це могло бути катастрофою!

Якщо подумати, вона теж не мала бути на стіні . Коли обидві сторони знову кинулися одна на одну, Віктор побіг ла через решту стін і в гніздо. У кімнаті планування на неї вже чека ла Слоун.

«Схоже, поки що все стабілізувалося, — сказа ла їй Сло у н, — чудова робота».

Віктор заперечливо потряс ла своїми вусиками.

«Це лише питання часу, поки К оролева знову вийде . Наступного разу, коли вона це зробить , я не думаю, що вона повернеться, незважаючи ні на що».

«Але це корисна інформація, — наполяга ла Сло у н. «Ми знаємо, що наступного разу, коли вона буде боротися , нам доведеться використати всі свої трюки».

Дрож страху пробіг по Віктор, поки вона міркувала про те, що могло тоді статися.

« Вона могла там померти, Слоун » .

Її сестра підійш ла ближче і поглади ла її по голові одним вусиком.

«Ми не дозволимо цьому статися. Незважаючи ні на що».

« Незважаючи ні на що » .