Розділ 378 — Терплячі

Антуанет і Вікторіан т сиділи в безпечній кімнаті, в якій еволюціонував Найс тарший. Солдати та розвідники вишикувалися біля стін, доглядачі виводку з їхньою заспокійливою аурою росту теж були присутні, а двоє вихованців спостерігали за всім цим гострим оком зі своїх позицій по обидва боки від свого господаря.

«Як ти думаєш, скільки часу залиш ає ться до того, як Найс тарший прокинеться?» — запитала Антуанет вже вп’яте.

«Я поняття не маю», — так само відпові ла Вікторіант.

Дві підліткові королеви на мить заворушилися, неспокійно змахнувши вусиками по колінних суглобах, перш ніж знову заспокоїтися. Найстарш ий зазна в багатьох змін за останню годину, найочевидніш ою з них було різке збільшення розмір у , але вони все одно не виявляли жодних ознак пробудження. Так глибоко в гнізді бій не можна було ні побачити , ні почуть, але він лежав важким тягарем лягав на їхні х душ ах .

«Я не дума ла , що це буде так неприємно», — зітхну ла Вікторіант.

«Я починаю розуміти, чому К оролева стає настільки неспокійною», — погоди лась її сестра .

«Принаймні мати може виконувати свою головну функцію. Вона може відкладати яйця та створювати майбутнє для колонії. А ми? Нам не дозволено боротися , ми не можемо намагатися отримати досвід і не можемо відкладати яйця. Я почуваюся повністю непотрібн ою ».

« Не сумуй , Вікторіант. Ми знали, що нам потрібно буде бути терплячими, коли ми обирали цей шлях. Якщо подивитися на це з позитивного боку, ми двоє ближче до нашої наступної еволюції, ніж інші члени ради».

«Це лише тому, що інші члени колонії ризикують собою і борються, щоб при н ести нам монстрів і ми отримали досвід».

До речі про це, після короткої бійки біля однієї зі стін, солдат підійшов до них обох, несучи сильно пошкодженого тіньового звіра, і негайно покла в його біля їхніх ніг.

«Дуже дякую», — сказала Антуанет, коли солдат повернувся на свій пост.

«Я на п’ятнадцятому рівні», — сказала Вікторіант своїй сестрі .

« Я теж » , — підтвердила Антуанет.

«Тоді хто отримав досвід минулого разу?»

«Я вважаю , що це бу ла я».

« Добре » .

Вікторіант нахилилася та добила важко пораненого монстра швидким клацанням нижніх щелеп. По правді кажучи, дві підліткові королеви були слабкими бійцями. Їхні великі розміри були не стільки обумовлені потужною статурою, скільки створювали простір для численних органів, необхідних для полегшення процесу відкладання яєць. На відміну від К оролеви, їхня еволюція не була розроблена для боротьби, щоб захищати колонію на полі битви . Найс тарший розробив їхній шлях, маючи на думці лише відкладання яєць.

Ще одна еволюція, і вони зможуть почати виробляти невелику кількість яєць на день, а потім ще одн а , доки вони повністю не стануть Королевами , здатними виробляти сотні яєць щодня, якщо їм буде забезпечена для цього біомаса.

Двоє сестер розсіяно споживали біомасу перед собою . По правді кажучи, вони вже досяг нули максимуму своїх мутацій. Вони їли лише для накопичення біомаси для своєї майбутньої еволюції. Дійсно, колонія охоче спрямовувала ресурси в цю пару, сподіваючись збільшити темпи зростання колонії якомога швидше. Обидв і з них вже мали максимальн і ядра, і обидв і отримали особливі ядра вже деякий час тому. Ще п'ять рівнів, і вони одразу будуть готові еволюціонувати .

Споглядання обох майбутніх королев перерва ла Тунгстант, що увірва ла ся в кімнату згори та полізла по стіні.

«Як Найс тарший?» — запитала мураха-різьбяр з напруженим виглядом.

Вікторіант зацікавлено махнула вусиком у свою сестру , перш ніж відпові ссти .

« Як бачи ш , нічого не змінилося з часу твого останнього візиту» .

Менша мураха розчаровано опустилася , перш ніж піти туди, де відпочива в Найс тарш ий . Двоє вихованців коротко смикнулися від її наближення, не вороже, але перекон уючись , що маленький різьбяр знає, що вони знають, що вона тут.

На щастя, Тунгстант була знайома з ними і віддала належн у повагу опікунам, коли наблизилася. Вікторіан т і Антуанет спостерігали, як різьбяр виконува ла в же знайомий танець вимірювання зросту та довжини Найстаршого, вимірюючи відстань обережними, розміреними кроками. Завершивши роботу, Тунгстант почала махати вусиками над панциром Найстаршого, використовуючи свій нюх і тонкий дотик мікро волосинок , щоб досліджувати будь-які зміни, які вона могла помітити в Найстаршому.

Зробивши цю роботу, маленька мураха розгублено повернулася, але на неї накинулися двоє її сестер.

«Як проходить бій?!» Дві підліткові К оролеви раптом запитали .

Тунгстант відскочила від несподіваного запитання , перш ніж зітхнути.

« Й де підготовка до відступу від другої стіни, наказ повинен бути зроблений щохвилини».

« Лише друга стіна? Попереду ще шість! Скільки триватиме ця битва?» — вигукну ла Вікторіант.

« Щоб в бити десятки тисяч чудовиськ потрібно багато часу, — роздратовано відпові ла Тунгстант. «Ми зробили наші розрахунки в міру наших можливостей. Це була максимальна кількість засобів захисту, які ми могли підготувати вчасно, і цього має бути достатньо, щоб знищити орду, зберігши якомога більше життів».

Вікторіант трохи зду ла ся, розчарован а перспективою сидіти під охороною в кімнаті так далеко від бою. Не маючи можливості вплинути на битву, вони могли лише сидіти та чекати, поки інші борються за захист їхнього майбутнього.

Тунгстант пом’якшила свій тон .

«Я знаю, що це боляче, я майже в тій самій ситуації, що й ти. На даний момент я не можу будь-що викопати чи побудувати, щоб вплинути на бій. Я просто відправляю повідомлення та перевіряю стан Найс таршого. Який досі не показує жодних ознак пробудження!»

«Здається, що він не виріс з того часу, як ти була тут востаннє», — сказала Антуанет. «Можливо, еволюція близька до завершення?»

Тунгстант потрясла вусиками.

«Я боюся, що це може бути не так . Зміна розміру — це, ймовірно, перша і найпростіша частина еволюції. Я не можу багато чого відчути ззовні, але я вважаю, що в його організмі відбуваються значні зміни. Найс тарш ий може потребувати трохи більше час у , поки зміни не будуть завершені».

« Але... — запротестува ла Вікторіан т , — а як же битва?! »

«Нам просто доведеться почекати, — різьбяр зниза ла вусиками , — за моїми прогнозами, ми не зможемо закінчити цю битву без участі Найстаршого, нам просто доведеться протриматися, поки вони не зможуть приєднатися до б итв и » .

Мурахи замовк ну ли, розмірковуючи про наступні кілька годин і майбутнє своєї колонії. Боротьба нагорі була жорстокою та сповненою небезпеки, але кожен з них волів би, щоб їх допустили туди , ніж бути тут, в низу, і чека т и.