Розділ 379 — Інша перспектива

Майстер роздратувався.

Ассан'дірі відчував зростання гніву свого господаря через їхній зв'язок. Подібно до Аспа Почорнілої Смерті, він шипів з постійною частотою, що викликало занепокоєння серед Сецул а .

«Дірі!» — пробурмотів голос поруч.

Він обернувся та побачив, як Чен'тра, його дружина, наближається зліва.

«Майстер втрачає терпець, — прошипіла вона, — його поганий настрій нависає над нами, наче буря».

«Я відчуваю це, моя люба , звичайно, що я відчуваю це. Відколи ми втратили членів наш ої родин и , майстер втрачає віру в цю місію».

Вони розділили хвилину тихої скорботи. У них не було часу виконати належні ритуали, щоб вшанувати пам’ять втрачен их родич ів , що подвоїло їхнє горе. Убиті диявольським монстром, що мучив і знущався над ними так довго , вони не могли належним чином заспокоїтися , доки не будуть дотримані обряди.

Коли вони померли , лють майстра була гарячою, наче піски пустелі. Сецула розділил и його полум’яну інтенсивність. Те, що один з їхніх святих членів бу в втрачений через такого монстр а засму чувало . Істота гралася з ними. Танцюючи на межі їхнього радіусу , вивільняючи магію , якої вони ніколи раніше не бачили, і зникаючи, наче туман.

Вони втішали себе тим, що остаточна перемога буде за ними. Гарралош була налаштована винищити всіх людей з жалюгідних прикордонних королівств і знищити цих докучливих монстрів, оскільки вона вже тут .

Спочатку вони хвилювалися, що люди та монстри втечуть, але зраділи, коли багаторазові спостереження показали, що таких рухів не відбувається. Сецула не бажа ли , щоб їхній хазяїн витрачав роки на гонитву за сміттям у дикій місцевості, і, на щастя, йому не довелося . Вони очікували, що люди та монстри будуть зметені , коли вони прибудуть, розчавлені під вагою тисяч монстрів, що кинулися на них.

Вони не мали уявлення, як помилялися !

« Ти коли-небудь бачи в таку групу монстрів?» — спантеличено запита ла Чен'тра.

«Ні, серце моє», — підтвердив Ассан'дірі, настільки ж збентежений.

Стіни, пастки, засідки, хитрощі. Один за одним, за одним.

« Ти чув, що сталося за останню годину? »

«Третя стіна була взята, чи не так?»

« Так , а ле коли чатка кинул и ся на четверту, мурахи їх затопили!»

«Вони що?!»

«Затопили! І стоти створили криту водойму і вибили стіни. Чатку змило в ями і забрало під землю! Я н іколи про таке не чу ла !»

Обидва здригнулися, і Ассан'дірі простягнув руку, під свідомо шукаючи руку дружини. У тих, хто прожив усе своє життя в пустелях і горах, смерть від вод и викликала мурашки по спині.

Вони стояли глибоко в центрі орди, з усіх боків їх оточували чатка, монстри-раби . Проте б ільше тривоги викликали сотні велетенських крокодилоподібних монстрів, що розділяли цей простір у центрі. Господар зобов’язався досяг ну ти цієї священної мети, і вони будуть служити настільки ж сумлінно, як і раніше, але він шкодував, що не міг залишити свою дружину вдома.

« Пішли , серце моє, давай повернемося».

На його полегшення, його дружина кивнула в знак згоди, і двоє повернулися спиною до бою та рушили до джерела киплячого гніву, що бринів через їхній зв’язок .

Ассан'дірі намагався ігнорувати нащадків Гарралош, коли вони проходили повз. Чудовиська дивилися на дві постаті в мантіях з ледве прихованим голодом. Лише залізна воля їхнього пращура змогла втримати первісних звірів. Навіть усвідомлення того, що господар відірве їхню плоть від кісток, як що вони покла дуть хоч один лускатий кіготь на Сецула, було недостатньо, щоб увійти в їхні прості уми.

Він намагався не бути надто зневажливим до створінь у своїх думках. Його хазяїн присвятив багато часу цьому проекту, і вони не мали плека ти погані думки щодо того, чому хазяїн приділяв цьому таку увагу.

[Не зважай на це , Ассан'дірі. Я сам не маю високої думки про цих істот.]

Ассан'дірі та його дружина обидва спіткнулися від раптового дотику великого розуму свого господаря через зв'язок.

[Майстер. Я вклоняюсь . Я не мав на меті образ ити .]

Він виконав свої слова, негайно впавши на коліна та низько вклонившись землі. Чен'тра без вагань приєдна ла ся до нього.

[ Спокійно ,] зітхнув майстер, [я втрутився у ваші думки, не оголосивши про себе, вам не потрібно вибачатися. У ваших думках немає нелояльності.]

Обидва Сецул а випросталися, а їхні думки були захоплені втомою, яку вони відчули у своєму хазяїні.

[Я відчуваю, що наше завдання підходить до кінця. Т ут швидко зсувається шкейн . П рипливи та відпливи можливостей зміщуються під нашими ногами, але я відчуваю результат . Успіх чи невдача буд уть вирішен і незабаром.]

Двоє слуг багатозначно по глянули один на одного .

[Чи очікуєте ви, що Сецула буд уть використані ? Ми готові служити.]

[ Ні .]

У цій відповіді була остаточність.

[Я не потерплю подальшої втрати З’єднаних . Вона поставила це своєю метою , і саме вона буде виконувати її . Мене одного буде достатньо, щоб задовольнити вимоги ордену щодо підтримки Гарралош.]

Ассан'дірі затиснув ікла та скривився під накидкою . Якби не той клятий монстр, що полю вав на них, господареві не потрібно було б змушувати себе діяти таким чином.

[Невже я впав так низько, що мій власний З’єднаний турбується через мене таким чином, Ассан'дірі?]

Слуга схвильовано зашипів і знову кинувся на землю, щоб низько вклонитися своєму господареві. Навіть не маючи можливості побачити благословенну форму власника зв’язку , він зміг вклонитися прямо в його напрямку .

[ Я н е мав на меті образити , майстре ! Будь ласка, покарайте мене, як вважаєте за потрібне.]

[Достатньо. Якби не З’єднані , що метуш ать ся навколо нас, ми, Каармодо, нічого б не робили, крім дебатів і сплячки, доки нашому виду не загрожу вало б зникнення. Збери сім’ю . Ми повинні знову спрямувати навколишню ману. Якщо Гарралош хоче мати найкращі шанси на успіх, ми повинні переконатися, що її ядро не виснажиться.]

[Як забажаєте , господарю.]

Дотик господаря на зв’язку зник нув , і двоє слуг кинулися виконувати вказівки свого господаря. Схоже , що їхні довгі пошуки нарешті дійдуть кінця . Сецула жада ли гарячих вітрів і стрімких вершин свого гірського дому. Чи досяг не Гарралош успіху, чи зазна є невдачі та залишиться в створеній нею самою клітці, Ассан'дірі більше не хвилювало. Якщо господар зможе виконати свій обов’язок, вони зможуть повернутися додому з гордістю.