Розділ 389 — Тримайтеся подалі

Королева відчула, що стала більшою, коли почала позичати силу своїх дітей. Мурахи відчували, що ставали слабшими , але вони охоче дозволили це. Вони пожертвували б набагато більш им заради своєї К оролеви, для них це бул а ще дрібниця .

Гарралош спостеріга ла з того місця, звідки вона вдарила К оролеву, а її потужний хвіст знову ліниво замахнувся в повітрі, поки вона дивилася на свою жертву жорстокими очима. Вона рухалася повільно, не поспішаючи. Кожен рух велетенського монстра справляв враження могутності та впевненості. Навіть коли слабак перед нею збільшився , вона не відчула загрози.

Мати колонії була стурбована. Її ядро почал о виснажуватися. Королева використовувала всю свою ману, щоб посилити свій панцир, і тепер вона витратила більшу частину того, що залишилося, щоб активувати цю функцію своєї еволюції Королеви Ві йни. Під час еволюції вона отримала дві головні речі. По-перше, це аура, що надає сили та веде її дітей у битві, а по-друге, здатність отримати силу від тих, кого вона особисто народила.

Вона росла, поки не стала вдвічі більшою, ніж була. Вона знайшла мить , щоб заспокоїтися, а потім кинулася.

БАМ !

Вона вдарилася об бік велетенського крокодила та відчула, як істота трохи зрушилася. Королева підбадьорилась і знову широко розтулила пащі.

КЛАЦ !

ХРУСТ !

Її нижні щелепи зімкнулися з нищівною силою, і в повітрі здійнявся звук тріскоту . Королева відступила, щоб оцінити шкоду від свого нападу. Перед її очима одна сяюча луска тепер мала тріщин у глибиною кілька сантиметрів .

Вона відчула небезпеку і стрибнула, від штовхнута всіма шістьма ногами. Гарралош, роздратована пошкодженням однієї з її лусок, нарешті по ворухнулася. Її голова закрутилася зі сліпучою швидкістю, а колосальні щелепи зімкнулися там, де кілька хвилин тому була Королева.

Королева заспокоїлася, перш ніж сліпучий біль заколисав її голову. Її вусик ! Між зубами Гарралош бовта в ся її вусик, так ий маленьк ий та крихітн ий в цих щелепах. Крок а знову клацну ла щелепами, і орган зник нув, перетворюючись на б іомас у для великого звіра.

Х А Ф, Х А Ф!

Гарралош знову розсміялася. Повітря закружляло навколо неї, наче титан стиснув міх и .

Біль можна було ігнорувати , але не загрозу її сім'ї. Королева відкинула свої страждання вбік і знову почала рухатися на своїх шести ногах навколо Гарралош. Грант зневіри лась . Королева стала другим найбільшим монстром, якого вона коли-небудь бачила. Титанічна мураха, яка не змогла б поміститися в гнізді навіть після того, як вони модифікували його для її еволюції! Навіть незважаючи на те, що її сила зросла до такого ступеня, вона все одно не змогла пробити захист цього монстра!

Навіть якби Найс тарший прокинувся, що б він міг зробити ?! Він має н ижчий рівень, ніж Королева, і не має її фізичної сили, чи змож е він навіть завдати рани цій істоті? Невже колонія сьогодні загине ?

Можливо, їм слід було втекти. Вони повинні були сховатися. Чи справді Гарралош переслідува ла б їх? Можливо, якби колонія відмовилася від людей, то ді Гарралош залиши ла б їх у спокої? Чи було б це прийнятно?

В перше вона відчула сумнів. Вона сама побігла на допомогу Королеві, але тепер, коли вона була тут, що вона могла зробити? Вона могла лише спостерігати та намагатися не заважати, поки Королева боролася від імені своєї родини.

Сама К оролева не здавалася. Якої б шкоди вона не змогла завдати, вона допоможе її найбільш турботливій дитині, коли він вийд е на битву . Кожна секунда, поки вона боролася, виснажувала не лише її власне ядро, але й ядро звіра. Кожна мить, яку вона витрим ува ла, була маленькою перемогою. Вона боротиметься стільки, скільки зможе, поки її не забере смерть. Вона могла лише вірити, що клопітк а дитина зможе завершити роботу, яку вона не могла.

Ця дитина... Сповнена дивних ідей і створює такі необережні дива. З таким лідером К оролева була впевнена, що колонія виживе і без неї.

Тому вона могла не стримуватись !

З тихим криком К оролева знову кинулася вперед! Вона взяла більше сили від своїх дітей, через що її ядро почало бризкати та моргати, поки з нього вичерпувалися останні частки мани.

Вона стала ще більшою, і коли вона наблизилася, Гарралош широко відкри ла свій великий рот від захвату. Чи дасть ця здобич їй належну битву ? Цього не ставалося вже так давно ...

Низьке гарчання пролуна ло у горлі монстра та знову струсну ло повітря, але Королева не звернула уваги. Вона завда сть удару за своїх дітей, ніщо не могло похитнути її незламн у вол ю . Гарралош, знову поверну вшись до свого лінивого стану , раптом прискорилася з приголомшливою швидкістю для монстра її розміру і кинулася вперед, а її гострі зуби блиснули на сонці.

Королева передбачила це і знову стрибнула, а її імпульс поніс її вперед і повз тіло звіра, подалі від смертоносної пащі. Вона важко приземлилася з іншого боку свого ворога та одразу припала до землі, коли цей масивний хвіст промайнув у повітрі над нею. Від ударно ї хвилі в повітря полетіла земля , забруднивши вусики мурашок на стіні.

Але мати колонії не мала часу почистити вусик , що залиши в ся . П ерш ніж Гарралош могла переставити свій хвіст, К оролева вже атакувала .

КЛАЦ !

Силою всього свого тіла, витримуючи удар, К оролева вкусила свого ненависного ворога.

ХРУСТ !

І цього разу вона прорвалася. Гаряча кров зашипіла, злетівши в повітря, і Королева отримала приплив дикої радості, коли відчула, як луска зім’ялася під її щелепами та відкрила м’яке тіло під собою .

ГРРРР!

Гарралош загарча ла не від болю, а від злості! Як давно вона вже не була поранена? Здобич повинна знати своє місце! Велике чудовисько вдарило своєю другою рукою, найближчою до Королеви, і відкинуло мізерну комаху назад на кілька метрів. Королева намагалася відновити свою опору, після цього точно буде ще один удар .

Швидка, наче змія, Г арралош крутнула головою, а її горло скривилося, наче воно вилізло зсередини.

«Мамо! Час рухатися!» — вигукнула Жвава.

Менша мураха кинулася в бій, поки Королева навіть не помітила її рух . Однак вона була вдячна, що її донька зробила цей крок, оскільки через мить вона кинулася вбік трохи швидше завдяки аурі Жвавої .

Якраз в часно. В ипнуте горло Г арралош з’явилося з відкритої пащі , а з-поміж її щелеп вилетіла хвил я киплячої магми. Повітря шипіло та диміло, а температура різко підвищувалася. Гарралош повернула голову та знову кинулася вперед, випустивши ще один вибух рідкого каменю. Королева відчайдушно змінила свою позицію, але навіть з допомогою Жвав ої їй не вдалося повністю уникнути бризок.

Магма зашипіла в її наповнений панцир, що змусило Королеву клацати щелепами від болю. Гаряче! Вона швидко відступила назад, щоб зберегти відстань між собою та звіром. Коли вона спробувала втриматися, вона впала на землю.

Вражена Королева перевірила свій стан і з жахом зрозуміла, що її ядро порожнє! Тяжкий біль пронизав її тіло, і вона с корчилася на місці. Мурахи на стіні завмерли від жаху, коли їх мати, здавалося, не могла поворухнутися.

Нащадки Гарралош, що спостерігали здалеку, злобно посміхалися, а з їхніх подовжених зубів капала слина. Можливо, час гри нарешті закінчився, і настав час починати бенкет.

Сама Гарралош жадібно дивилася на свого поваленого супротивника. Вона проковтнула магму, що накопичилася в її стравоході, і потоптала до Королеви, а її рот розкрився в жахливій крокодилячій посмішці. Зараз вона буде бенкетува ти , а потім спалить інше сміття та випустить своїх дітей в мурашник , щоб очистити його від настирливих комах, а потім розчавить людей під своїми ногами. Тоді її помста буде п овною. З кожним кроком вона наближалася до К оролеви мурах , поки не опинилася прямо над нею .

У ту мить, поки чудові образи її перемоги прокотилися в голові великого Крока, вона не змогла відчути густу магію, що рухалася в її сторону . С фера величезної сили врізалася в її бік і розширилася у вир смерті, що намагався розтрощити її тіло на шматки.

ГГГАААААААРРРРР !!!

Гарралош заревіла від болю та спробувала відкинутися вбік. На свій шок, вона зрозуміла , що навіть її власної безмежної сили недостатньо, щоб уникнути впливу цієї мерзенної магії! Вона впилася кігтями в м’яку землю та потяг ну ла себе , щоб уникнути того , що пошкоджувало її бік.

Для мурашок на стіні це заклинання було бажаним видовищем, як і феромони, які вони від чули за ним .

«Відійди від неї, СУКА!»