Розділ 395 — Людина всередині

Я не ви проб ов ував це заклинання раніше, але я знав, як його створити , відколи моя навичка магії розуму підня ла ся в ранзі . По суті, заклинання дозвол я ло вторгнутися в розум іншого. Гарралош майже успішно зроби ла щось подібне своїми чистими, бурхливими емоціями, але моя спроба була більш витонченою. Оскільки вона відкрила себе, вибухнувши через міст, я був би дурнем про пустити цю можливість. Перемогти титанічного крокодила фізично було неможливо, мені потрібно було використовувати інші методи, і це могло стати моєю срібною кулею.

Перенесена на блискучому кораблі чистої мани розуму, моя свідомість перетнула міст і глибоко занурилася в бурхливі води розуму Гар р алош. Це дивне відчуття, я мушу сказати. Моє тіло зникає з-під моїх думок, і я більше не відчуваю від нього жодних почуттів, болю і загальн ого приплив у сенсорної інформації, а всесвіт стає чорним.

Потім, наче водолаз, що врізається у воду, я пробиваю бар’єр навколо думок мого ворог а , і я з усіх боків охоплюю її емоції. Дозволь те мені почати з очевидного . Вона божевільна. Тут божевілля! Навколо я відчуваю бурхливі, вируючі емоції, що розбиваються об заклинання , що захища є мій розум. Спалахи пам’яті з’являються та зникають з вибуховою швидкістю, кожен з них є осколком, що встромляє ться в мене, намагаючись завдати болю чи каліцтва.

Я бачу Гарралош, велик у і могутн ю , що ласує залишками велетенської багатоголової багатоніжки. Рани покривають її тіло, але радість перемоги палає в її грудях, коли вона ковтає б іомасу.

Спалах, а потім інш ий фрагмент пам’ят і .

Крока-звірі тремтять від страху, коли я дивлюся на них очима їхн ьої матері . Єдине, що вона відчуває, — це лють, голод і тяга в її душі, які, здається, ніколи не припиняються. Під її передніми ногами притиснутий до підлоги важко поранений командир. Після дикого змаху кігтів його життя закінчилося, і настав час бенкетувати.

Людина володіє масивною сокирою, наче продовженням власного тіла, її рухи сильні та плавні. Він неймовірно потужний і відбиває Гарралош, коли вона наближається. Її розум палає ненавистю та відчайдушним, шаленим бажанням. Вона так близько. Глибокі тунелі прямо перед нею ! Спалахом людина зникає з її очей, але потім вибух болю вражає її розум, і, коли вона дивиться вниз, одна з її кінцівок зник ну ла.

Я відкидаю ці уламки пам’яті та тисну далі , а моє закляття занурюється глибше в закутки її розуму. Я почуваюся капітаном корабля, що пливе прямо в зуби урагану. Чим далі я рухаюсь , тим більше її спогади атакують мене та намагаються затягнути вниз. Але я продовжую далі . Якщо я зможу проникнути достатньо глибоко, я зможу захопити її розум. У найкращому випадку я зможу захопити контроль над її тілом. Вона не зможе поворухнути жодним м’язом, поки я її вбиваю . Це ризиковано, але будь-який спосіб боротьби з нею ризикований!

Ще глибше.

Велетенська ящірка з і слугами з обох боків безстрашно стоїть перед її могутністю. Робиться пропозиція, укладається угода. Гарралош ледве розуміє ситуацію , її розум вже давно відвикнув рухатися такими заплутаними шляхами. Їй потрібно їсти. Їй потрібно спуститися глибше. Це все, що вона може зрозуміти.

Глибше.

Моє сприйняття стає темнішим, поки я спускаюся, наче камінь, що падає на дно ставка. Більше спогадів нападають на мене. Нескінченні полювання, вбивств а і бенкет и . Я бачу, як Гарралош стає все молодш ою і молодш ою , поки я рухаюся далі. Менш розвинен а , менш а . Минає відчайдушна битва за відчайдушною битвою. Її життя — нескінченний потік боїв, у якому її життя постійно було на карті . Вона була незліченну кількість разів тяжко поранена, але завжди виходила переможницею.

Я відчуваю, як моя судина починає тріскатися під тиском, але я не думаю, що зможу повернутися. Чи витримає заклинанн я ? Не знаю! Частина мене хвилює ться , але інша частина зачарована неймовірними речами , які я бачу. Я хочу знати більше!

Ще глибше!

Тепер починають спливати інші спогади. Давно поховані, вони вимиті та вицвілі. Можливо лише м оя психічн а атака взагалі зм огла їх підняти . Скільки часу минуло з тих пір, як Гарралош вважала себе людиною? Можливо, в якийсь момент вона просто почала уявляти, що в неї ніколи не було іншого життя, що вона завжди була чудовиськом.

Але в глибині душі вона пам’ятає.

Я бачу дівчину, молоду жінку. Можливо, їй трохи за двадцять? В ній гнів і страх. Вона кидається з ножем у руці. Червоні бризки, а потім вона біжить, сміється і плаче. Вона не заходить далеко , вона загнана в кут. Вони розлючені , але їй байдуже. Вона намагається проштовхнутися. Все чорне .

Ще далі назад.

Тепер вона молодша. В она в школі? Я бачу дітей у формі, звичайні класи. Це збиває з пантелику. Не схоже, що Гарралош жи ла на Землі набагато раніше, ніж я. Звичайно, р ечі виглядають трохи застарілими. Я не бачу комп’ютерів. Але це не тисяча вісімсот і чи щось подібне . Скоріше вісімдесяті...

Ого ! Судячи з зачіски цього хлопця, це мабуть вісімдесяті. Це дивно! Чи означає це, що час тече по-різному між Пангерою та Землею? Або, можливо, наші душі були утримані Системою, без свідомості в підвішеному стані, доки ми не потрапили в Підземелля? Можливо, я помер вже давно і просто спав сотні років!

Зосередься, Ентоні , тобі є чим зайнятися , перенеси екзистенціальні кризи на пізніше.

Світ очима Гарралош сірий, ізольований і загрозливий. Вона відсах у ється від людей. За винятком випадків, коли вони підходять до неї , тоді вона рухається назустріч. Я розумію, чому Гендальф зробив її крокодилом. Її укус був досить жорстоким, навіть коли вона була людиною .... Ай .

Я відчуваю справжню втому . Д ійти так далеко вимагало відчайдушної боротьби , і, відверто кажучи, якби не підтримка Вестибюлю Колективної Волі , який все ще вливає в мене енергію, я був би в набагато гіршій формі.

Але я зробив це. Переді мною в темряві левітує чисто-біла сфера. Я простягаю руку і хапаю її.

[Тобі справді варто було витратити трохи більше балів на волю .]

Мої поради, здається, сприймаються не надто добре . Та річ , що втілює собою Гарралош в цьому дивному порожньому просторі, в якому ми опинилися, б'ється і крутиться, наче божевільна, відчайдушно прагнучи розірвати, роздерти , вкусити!

[Спокійно] Я наказую і змушую її замовкнути.

Вона бореться зі мною до кінця . Навіть після того, як мені вдається її заспокоїти, вона все ще корчиться бунтарсько ю енерг ією . Цікаво, скільки часу минуло, відколи вона не контролювала ситуацію?

[Дава й поговоримо .]