Розділ 404 — Несподівана зустріч

Щоб повернутися до нормального життя, я вважаю за найкраще якомога швидше повернутися до колонії. З Крініс і Крихіткою ми вибираємося з села. Невдовзі мої думки починають блукати до В естибюлю Колективної Волі . Він потужний , в цьому немає сумнівів. Постійний потік енергії, що витікає з органу, схожого на дорогоцінний камінь, у мою систему , живить всеосяжним чином. Він змиває мою втому, наповнює інші мої залози, зцілює мене і, можливо, робить також і інші речі. Якби він міг забезпечити мене маною, він був би постачальником усього, що мені може знадобитися.

Як він є, він вже надзвичайно потужн ий . Єдина проблема, яку я маю з ним , — це дивний шепіт і думки, що виникають в моїй голові. Я бачу, що у мене навмання виника ють різні бажання щось робити, і я маю приховану підозру, що знаю, хто це спричиняє та чому, і цей підтекст мене трохи турбує. Я не збираюся робити себе якимось королем, але здається, що наразі колонія розвивається саме так. Я не впевнений, що мені це подобається. Я дуже з нетерпінням чекаю, коли я вирвусь на дослідження Підземелля . Просто на деякий час збільшу відстань між сім’єю та мною, і да м всьому влягтися. Мені потрібен час, щоб пристосуватися до цієї нової еволюції, а Крихіт ці та Крініс потрібно розвиватися та нарощувати свою силу, якщо вони хочуть не відставати від мене.

Перш ніж хвиля повністю зникне, нам потрібно спуститися вглиб, можливо навіть спробувати відвідати другий шар. Поборотися , підвищ и т и рівень кількох навичок, трохи очист ити повітря. Після всього цього хвилювання від атаки Гарралош я не можу дочекатися повернення до більш простого життя.

Отак плутаючись, я йду двадцять хвилин, перш ніж прокидаюся від того факту, що я зовсім не біля гнізда .

[Якого біса?! Де ми?!]

[Я - я не впевнен а , Майстер!]

[ Грр ?!] Крихітка бурчить.

Схоже , що ми забрели в ліс. У мене одразу виникає підозра. Я ніяк не міг заблукати , я ж мураха! Я постійно йду за феромонним слідом , я можу йти стежкою, поки я сплю , і все одно змож потрапити куди потрібно ! Хтось погрався з моїм розумом!

І я можу одразу при гадати одного ймовірного підозрюваного...

[Ухх. Привіт, містер Каармодо. Сподіваюся, ви привели мене сюди для дружнього спілкування. У вас н емає образи з приводу того, що я вбив Гарралош, правильно ? Або за вбивство ваших слуг ? Що ж, м ожливо, мені не варто було про це згадувати. Я маю на увазі, це вони перші намагалися мене вбити. Це просто с амозахист, правильно ?]

Я лепету подумки, нервово спостерігаючи за навколишніми деревами, шукаючи ознак и того, що велика мстива ящірка збирається кинутися на мене і спробувати відкусити мені голову.

На мій жаль, після моїх слів у моїй голові лише тиша, і я не бачу навколо себе жодного руху. У мене п очинає закрадатися сумнів. Невже Каармодо притягнув мене сюди лише для того, щоб погратися зі мною ? Він просто знущається наді мною?

Я з обережністю повертаюся, щоб зорієнтуватися назад до гнізда.

[ГАХ!]

І з нізвідки з'явився Каармодо! В оточенні шістьох своїх слуг з і спущеними капюшонами я щірка- маг в висоту більше трьох метр ів ! Я вражено відстрибую, а Крихітка та Крініс починають займати агресивну позицію, готові стати на мій захист.

[Що , в біса , ви роби те ?! В и ледь не дали мені інфаркт! Ви були там весь цей час, чи не так? Ви жартуєте наді мною?!]

Ящірка трохи переміщує свою вагу, а його очі не моргаючи дивляться в мене. Щось підказує мені, що Каармодо дуже близько до того, щоб за сміятися вголос. Коли я трохи заспокоївся, я добре придивився до цього маніпулятора та його слуг. Я раніше не міг побачити їх так близько, і тепер мені цікаво побачити їх. Сам я щір прикрашений вбраннями. Тут не посперечаєшся , як для велетенської ящірки , він шикує . Ткані гобелени з блискучими китицями з золотих ниток лежали на його спині, їх кольори насичені і глибокі, фіолетові, зелені , жовті, та зображують гірські пейзажі та глибокі печери, наповнені магією. На кожній кінцівці він носить принаймні одну золоту прикрасу , і його шия також вкрита ними.

Слуги настільки ж добре одягнені. Оскільки вони зняли капюшони, я тепер добре бачу їхні обличчя. Я думав, що вони виглядатимуть більше як люди, але вони трохи схожі на ящір ок . Їхні обличчя дуже лускаті , але все ще зберігають гуманоїдну форму. Колір очей варіюється від темно-золотистого до смарагдово-зеленого, але кожен має вертикальн і очі , як у рептилій. У них з олоті сережки в носі та різні намиста, кожне з яких вигадливо вирізане та прикрашене дорогоцінним камінням. Неймовірно пишно, як для рабів .

[Можливо, я мав повідомити про свою присутність раніше.] Голос Каармодо звучить у моїй голові . Примітно, що це не було вибаченням. [Будь ласка, будь спокійн ий , я не прийшов тебе знищити.]

Йой. Це був дуже агресивний підбір слів.

[Отже... ніяких прикрощів з приводу... е-е... нещасної втрати ваших рабів?]

Навіщо ти йому про це нагадуєш, Ентоні? Не гладко! Антонім гладкого!

Сплеск болю встромляє мій мозок через міст розуму, який я тільки почав відчувати, викликаючи судоми в моїх ногах. Я дозволив йому вколоти мене, мабуть, я це цілком заслужив . Ч есно кажучи, я весь час думаю над його створенням заклинан ь . Як, чорт візьми, він може їх так при хов увати , я не знаю.

[Це не мої раби, і тобі пощастило, що вони не почули, як ти їх так описує ш . Вони прив’язані до мене, а я до них. Наші стосунки наповнені з взаємною повагою та залежністю.]

[Гаразд. Як скажете .] Я знизав вусиками . [Для мене це не має значення. Оскільки ви привели мене сюди без наміру знищити мене на атоми, що саме ви хотіли сказати?]

Мені не дуже комфортно розмовляти з цим стародавнім магом . Чим швидше він дозволить мені піти , тим щасливішим я буду.

[Не варто поспішати, молодий. Було нелегко наблизитися, щоб утворити цей ментальний зв’язок, не будучи поміченими твоїми родичами по колонії. Залежно від того, скільки ти знає ш , нам може знадобитися трохи часу, щоб поговорити .]

[ Знаю про що ?]

[Хм... Ти знаєш... де ти?]

Мої вусики трохи смикаються від дивного запитання. Що він хоче сказати ?

[Ви маєте на увазі... Пангер у ? Планет у ? Димлячий попіл того, що колись було королівством Лірія? Нецивілізовані дикі місця? Я не впевнений, що саме ви маєте на увазі.]

Каармодо трохи переставляє ноги, що змушує його слуг на мить по дивитися на нього. Упевнившись, що йому комфортно, вони повертають до мене сво ї прям і , непривітн і поглядами.

[Хм. Це може зайняти трохи часу .]