Розділ 406 — Повертаємося до справи

Нарешті! Назад у гніздо і подалі від божевільних! Каармодо зник нув (сподіваюся), і мені нема є про що турбуватися. За роботу !

Сповнений енергії, я вриваюся в гніздо і біжу по головн ій шахті . Я прямую до Підземелля, і ніщо мене не зупинить! Крихітка, що товчеться позаду, розділяє мій ентузіазм. Він пропустив весь бій, і я бачу , що він засмучений цим. Чим ближче ми підходимо до Підземелля, тим яскравішими стають очі великої мавпи. Коли ми добираємося до нашого старого місця відпочинку, його вуха смикаються від хвилювання. Я з тобою, Крихітка, буде так чудово повернутися до простого життя!

[ Найс тарший.]

Ні, будь ласка, н е роби цього зі мною так. Я був так близько. Так близько!

[Що таке , Віктор?]

Тепер набагато менший за мене генерал виповзає з бічного тунелю, щоб з’явитися в моєму полі зору.

[Я сподіва ла ся поспілкуватися швидко перед тим, як ви підете.]

[Добре, Віктор. Кажи . В чому справа? ]

[Рада хоче обрати Жваву на посаду, що залишилася вакантною після смерті Грант. Вона є логічним вибором як наступн ий най старш ий солдат в колонії, навіть якщо вона, ймовірно, не буде присутня надто часто . Що ви дума те ?]

[ Мене це влаштовує. ] кажу я, трохи роздратовано. [ Я в ам не потрібен , щоб я вирішував такі речі. Просто робіть те, що вважаєте найкращим.]

[Звичайно. Ми просто хотіли переконатися, що ви схвалюєте.]

[ Я не проти ,] повторюю. [ Щ е щось?]

Мені дуже хочеться піти звідси .

Генерал на мить вагається, перш ніж відкинути свої занепокоєння.

[Я вважаю , що нам варто поговори ти з вами , коли ви поверне те ся. Цей час важливий для розвитку колонії. Ми не хочемо, щоб щось пішло не так.]

[Що може піти не так?] Я сміюся. [ Тепер тут нічого не може нас зупинити.]

Навіть я відчуваю легкий холод ок у повітрі, що опускається після моїх слів нахабної самовпевненості.

[Гаразд . Тоді поговоримо , коли я повернуся. Не варто надто ускладнювати . Кожен має продовжувати навчатися , продовжувати розвивати колонію та захоплювати більше території, але повільно. Не потрібно все ускладнювати.]

[Як скаже те , Найс тарший. М и також так вирішили .]

[ Чудово . Я зайду до мами, коли ми спустимося . Побачимося пізніше, Віктор.]

Н арешті я вільний !

Крихітка, Крініс і я нарешті вирвалися в Підземелля! Муахахаха! Час ц им дурн им монстр ам стали моїм зняттям стресу!

Останні залишки хвилі починають зникати, монстри більше не вискакують зі стін повністю сформованими, рівень мани падає назад до того, який я міг на короткий час відчути відразу після свого народження. Хоча він ще не впав до цієї точки, і швидкість появи зі звичайних точок народження все ще вищ а , ніж зазвичай. Колонія була зайнята якнайшвидшим очищенням тунелів навколо гнізда, щоб скористатися цим. Тепер навіть ферми здебільшого занедбані, їх залишили розвивати власні екосистеми. Ми с подіваємось, що з’явиться кілька місць появи , і їх можна буде використовувати, хоча й у меншій мірі.

Це займає деякий час, але зрештою ми знаходимо якусь активність подалі від гнізда, де колонія ще не змогла знищити всіх монстрів, і ми розбиваємо їх, наче м’яч для боулінгу, що котиться в дуже крихкі кеглі.

Крихітка з дикою радістю вивільняє своє розчарування через свої нестримні кулаки. Коли він починає боротися , його обличчя розривається посмішкою, а блискавка танцює на його могутніх плечах. Крініс також спускає свої... щупальця... і холодна лють Медузи знову обрушується на бідних мешканців Підземелля. Я майже бачу холодну усмішку Крініс, поки її звивисті кінцівки виконують свій темний танець, розриваючи кінцівку за кінцівкою та розрізаючи монстрів на стрічки.

Я дозволяю моїм домашнім тваринам виконувати більшу частину роботи, вони потребують досвіду набагато більше, ніж я, і мене на диво заспокоює дивитися на те , як мої двоє друзів борються . Трохи кислоти тут і там — це міра мого внеску. Більше для того, щоб дозволити собі звикнути до моєї нової дальності та можливостей прицілювання, ніж бля будь-чого іншого. Можливість стріляти перед собою, не повертаючись, — це таке благо, що я навряд чи можу це описати. Особливо тепер, коли я настільки великий. Як комаха, я не особливо гнучкий, у мене нема чому крутитися, мені просто доводиться повертатися всім тілом, щоб орієнтувати ділов ий район. Тепер я можу просто високо підняти свої комерційні інтереси, опустити передню частину свого тіла і БАМ ! Кислота полетіла .

Концентрована кислота має підвищену шкоду, тривалість і ефект прилипання завдяки концентраційній залозі. А оскільки вона регенерує швидше, я можу стріляти цілими днями! Загалом дуже задоволений своєю кислотною системою. І з новими органами з’являються нові можливості для мутації! Мені потрібно ще трохи пограти ся зі своїми новими здібностями, перш ніж я прийму вибір , що мені обрати . Якщо я прийму поспішне рішення до того, як у мене буде час подумати, що я хочу робити з моєю кислот ою , я впевнений, що пошкодую про це.

Ось так ми втрьох із задоволенням трощимо жалюгідних і нещасних монстрів, на яких натрапляємо, час від часу зупиняючись, щоб поласувати біомасою, коли знаходимо щось трохи вищого рангу . Ніхто з нас зараз особливо не бореться за біомасу, після споживання Гарралош у нас є могутній запас , але більше ніколи не завадить. Перед тим, як ми пішли, я швидко придбав мутацію, яку використовували мурахи в колонії.

Мій новий шлунок +5 зменшує штраф за споживання біомаси монстра нижчого з мене рангу . Штраф не пропадає , але кожна дрібниця допомагає!

Без зайвих розваг ми спускаємося до Болотного П ростору та знаходимо гніздо-супутник, де зараз проживає К оролева. Ця велика та простора кімната , заглиблена в короткий шлях , який я побудував раніше, на даний момент є серцем колонії, у тому сенсі, що все виробництво яєць відбувається саме тут. Навіть Вікторіан т та Антуанет переїхали сюди .

Враховуючи його важливість, цілком природно, що це місце кишить солдатами та виводком .

[Як у всіх справи?]

Коли я входжу, сотні мурашок на мить повертаються до мене, перш ніж повернутися до своїх завдань. Постійний потік біомаси надходить у простір і доставляється в один кінець, де зараз проживають три К оролеви.

Після своєї еволюції Вікторіант та Антуанет прогресували від підліткових королев до молодих королев! Кожна з них здатна відкласти по п'ятдесят яєць на добу. Це може здатися дрібницею , але з часом це швидко збільш и ться. П ісля еволюції Королева тепер здатна виробляти триста яєць на день, доводячи загальну тижневу кількість до двох тисяч восьмисот щотижня.

Що є великим числом .

[Привіт, дитино,] К оролева тепло вітає мене.

За звичкою , я ледь не готуюся до удару вусиком , але цього разу вона не атакує мене, а повертається, щоб поплескати мене по голові од ним вусиком .

[Привіт, мамо! Як справи у наших нових К оролев?]

[Вітаю, старший,] Антуанет відповідає. [ Н арешті мати можливість щось зробити це так чудово .]

[Нарешті! Я не можу дочекатися, коли побачу своїх дітей в роботі,] радісно каже Вікторіант.

[ У них все дуже добре,] запевняє мене К оролева. [І ти сам . Що ти плануєш робити?]

[ Я з бираюся спуститися в П ідземелля, підвищити рівень деяких навичок, трохи дослідити. Сподіваюся, зможу змусити Крініс або Крихітку еволюціонувати. Я також хочу спробувати та знайти кілька речей.]

[О?]

[Можливо це нічого, але ми побачимо, як воно піде.]

[Дуже добре. Залиша й ся в безпеці. Ти все ще потрібен колонії.]

[Звичайно! Ви мене знає те .]

[Тому я і хвилююся.]