Розділ 414 — Денний курорт

[Більшість нашої цивілізації було втрачено, коли клята система змінила нас. Тобі не потрібні фермери, художники чи поети, коли ти монстр. Важливою була наша здатність маніпулювати ядрами та створювати домашніх тварин, щоб боротися за нас, і протягом багатьох років ми розвинули цю навичку настільки, наскільки могли.]

Ми вдвох відпочивали в будинку Формо, висіченому в стіні навколо кузні. Всередині було так само просто, як і ззовні, невелика кількість кімнат, грубе ліжко та меблі, висічені зі скелі. Формо сидів на кам’яному стільці біля маленького столика, а я стояв на вулиці, просунувши голову в двері. Ця частина міста не була створена для комфортного пересування монстр ів , а Софос бу ли досить маленьким и .

[Я трохи здивований тим, що ви виглядаєте досить схожими. Оскільки ви монстри, хіба вам не слід мати еволюції та все таке? Якого ти взагалі рангу ?]

Перш ніж він заговорив, у моїй пам’яті пролунало пирхання Формо.

[Трохи нечемно запитувати такі речі, старий друже . Але що ж , я не проти. Ми навмисне мало еволюціонуємо , щоб зберегти наші поселення на верхніх рівнях Підземелля. Більшість з нас п’ятого рангу , а деякі – шостого. Ми використовуємо зачарування концентрації мани, щоб підняти ману знизу, щоб підтримувати себе . Якби ми продовжували розвиватися, це стало б непрактичним, і нам довелося б піти вниз. Це поселення вже є певним чином дивиною, оскільки більшість наших громад у другому шарі . Там к ращі ядра.]

[Я можу собі уявити. Чи є шанс, що ви поділитеся цими чарами?]

[Ні.]

[ Дідько .]

Я думаю на мить. Я відчуваю, що мана в повітрі тут більш сконцентрована, ніж у тунелях зовні, і це божевілля, враховуючи, що тут немає жодних жил мани. Вони переміщують ману за допомогою якоїсь системи кондиціонування мани?!

[ Твій друг Тірімон, здається, дуже зацікавився моїм вихованцем Крініс. Чи є для цього якась особлива причина?]

[ Та що зі щупальцями ?]

Я киваю.

[Так,] почав міркувати він, піднявши одну пазуристу руку, щоб погладити своє вузьке підборіддя. [Це досить рідкісний екземпляр. Дійсно досить рідкісний . Дуже новий вид. Ми вперше зіткнулися з ними під час хвилі, я припускаю, що ти також.]

[ Так . Налякав мене до біса.]

[Ха! Це точно ! Для П ідземелля не є дивним викидати нові види під час таких подій, як хвиля, щоб подив ити ся, як вони справляються. Тепер, коли ситуація заспокоюється, ми дуже хочемо відправити експедицію на нижчі рівні, щоб побачити, що ми з можемо побачити.]

Я утримуюсь від того, щоб зазначити, що вони не бачать, тому що вони сліпі. Це занадто дешево, навіть для мене.

[Ніхто ж її не вкраде?] нервово питаю я.

[Що?! КРАДІЖКА!? НІСЕНІТНИЦЯ ! Софос не дрібні злодії! ]

[Здавалося, Т і рімон дуже хотів заволодіти нею.]

[Тірімон — ДОВБАНИЙ ІДІОТ , що випускає свого вихованця в тунелі без нагляду. Якщо він хотів перевірити його ефективність, то мав зробити це тут, на випробувальному полігоні. Я впевнений, що він хотів замінити свій втрачений екземпляр, але отримав те, на що заслужив.]

Він підвівся, а його тонкі ноги трохи за хиталися, коли його величезна голова почала нахиляти його рівновагу.

[ ЙОЙ ! Хоча ти може ш заскочити до стаєнь , якщо ти турбуєшся . Я також був би не проти перевірити своїх вихованців .]

Мені доводиться трохи відступити , щоб звільнити дверний отвір, після чого ми проходимо через кузню, де Софос старанно працю ють , і підходимо до величезних сходів, що ведуть вгору та вниз. Ці сходи настільки масивні, що, я вважаю , навіть Гарралош змогла б ними пройти! Що ж , це має сенс, Софос потрібно якось перемі щати своїх домашніх улюбленців по громаді. Мабуть тому їхні вулиці настільки широкі.

Сходи повільно вигинаються, і незабаром ми прибуваємо в зону «внизу», і мої нижні щелепи рефлекторно розкриваються. Я справді думав, що Софос погано ставитимуться до своїх улюбленців? Я ідіот.

Те, що я бачу, можна описати лише як найрозкішнішу стайню, яку я коли-небудь бачив. Між просторими загонами з високими стінами та різними зручностями звивається потік води, наповненої маною. У тварин є ліжка . ЛІЖКА! І вони виглядають набагато краще, ніж ті, якими користуються самі Софос! З входу я бачу сусідній загін, де один з тих величезних черв’яків зручно вмостився на величезній м’якій подушці. Купа біомаси лежить поруч з млявим хробаком, і я бачу всередині С офос, що масажує великого звіра.

Насправді тут набагато більше Софос , ніж нагорі. Вони пересуваються від загону до загону, перевіряючи істот або навіть просто відпочиваючи поруч з ними. Схоже , що вони не роблять багато фізичної праці, що зрозуміло, враховуючи, наскільки вони слабкі, натомість вони спрямовують інших домашніх тварин на підйом важких речей і рухаються поруч з ними.

[ Схоже , що твої люди проводять тут більше часу, ніж нагорі.]

[Ха! Ти знаєш , що ми більше не можемо мати дітей. Підземелля не допускає природного відтворення «монстрів». Не так, як ми могли раніше. Мої люди найбільше енергії вкладають у своїх вихованців. Вони єдині діти, яких ми будь-коли будемо мати. Звичайно, не з усіма домашніми тваринами так поводяться. Деякі з них одноразові солдати, сумна реальність життя в Підземеллі, але ті, хто був з нами протягом тривалого часу... Це складно , коли вони помирають.]

[Я розумію. Я хотів спробувати знайти спосіб звільнити своїх домашніх тварин.]

[Хм. Ти не хоче ш , щоб вони були змушені слідувати за тобою , але робили це за власним вибором?]

[Правильно!]

Приємно зустріти когось, хто розуміє мій принцип!

[ ДУЖЕ співчуваю , друже, але мушу сказати, що ми не знайшли способу це зробити. Коли ти відновлює ш ядро, утворюється зв’язок, і ми не знаємо, як його розірвати.]

[ Дідько .]

До речі про моїх домашніх тварин, я бачу, що вони відпочива ють в розкоші в загоні. Крихітка, здається, насолоджується , відкидаючись у м’якому кріслі, яке, схоже , призначене для того, щоб витримати його вагу, і жменями жує біомасу. Крініс, зі свого боку, притискається до стіни, намагаючись сховатися від невеликого натовпу з шести Софо с , що , здається, стоять і дивляться на неї, повністю нерухомо.

Тепер я знаю, що вони, ймовірно, ведуть насичену (і гучну) розумову розмову, але я мушу визнати , що це виглядає трохи моторошно.

Я відчуваю, як Формо сплітає розумовий міст за лічені секунди та приєднує нас до того, що я можу описати лише як розумову мережу, багатоланкову мостову конструкцію між Софос.

[ЩО ЗА ШУМ ?!] реве він.

[ ЧОГО ТИ ПЕРЕБИВАЄШ , ДУРЕНЬ !] одразу повертається різка відповідь .

Поки вони між собою спалахують, я підходжу до Крініс.

[Як там справи, Крініс? Як довго вони тут?]

[ Весь. Цей. Час. ]

Йой .