Розділ 432 — Глибина

Монстр кидається туди-сюди, поки я переслідую його своїм вогнеметом. Ха! Це чудово! Я не усвідомлював, наскільки мені холодно, доки не спалахнув величезний вогонь прямо біля мого обличчя. Ой! Потрібно бути обережним, щоб не спалити вусик ! Я опускаю свої два органи чуття вниз , перш ніж вони попадають небезпечно низько під струмінь полум’я. Мана витікає з мого ядра у швидкому темпі, але я вбираю багато енергії ногами. Цікаво, що через мої ноги всмоктується темна мана цього шару , але коли вона потрапляє в моє ядро, вона знову перетворюється на чисту ману без атрибутів. Я підозрюю, що ядро не в змозі прий ма ти будь-який тип мани, крім чистої, незаплямованої енергії.

На щастя, мої запаси поповнюються настільки ж швидко, як і витрачаються, а це означає, що завдяки наполегливій роботі двох моїх підмозків я можу підтримувати цей вогнемет вічно! Гвехехех!

Гори, гори!

Я стрибаю вліво і вправо, наповнюючи монстра навколо себе струменем полум’я, поки його вереск і зойки пронизують наші вуха. Істота навколо нас здригається, бо вогонь спалює її дивне тіло. Гори, нахабний монстр! Гори вогнем свого власного нахабства! І моїм вогнем теж. Я не хочу, щоб ви по думали, що я не причетний до цієї ситуації, я абсолютно причетний. І також отримую від цього велику радість.

Вогонь справді є ахіллесовою п’ятою цього створін ня . Тіло, яке нам було складно ефективно пошкодити раніше, тепер розлетілося попелом на вітрі , буквально . Усюди, де торкається вогонь, чудовисько тане, а повітря наповнюється запахом палаючої плоті.

Ще через десять секунд монстру було досить. Усі краплі відходять від нас, відкриваючи камінь і ґрунт тунелю, що був прихований під ним. Набагато жвавіша, ніж коли вона прокинулася, істота все ще не дуже швидка. На щастя для нас.

[Не відпускайте її ! Нам потрібно знищити її , захопити її ядро та поласувати її біомасою!]

[ Точно !]

[Харрр!]

Мої домашні улюбленці все ще розпалені (хе), і прагнуть переслідувати істоту, що намагається втекти. Радісно тримаючи мій вогнемет активним, ми переслідуємо одну половину монстра тунелем у напрямку, звідки прийшли. Підсмаживши все на шматки, ми розвертаємось і мчимо, щоб наздогнати іншу половину, яка все ще діловито пробирається тунелем. Гори !

[Ви вбили Venator Atramento рівня 41.]

[Ви отримали досвід.]

[Ви досяг ну ли рівень 15. Отримано один бал навичок.]

Так тобі ! Ти хоче ш влаштувати на нас засідку? Хоче ш поласувати цією неймовірною діамантовою шкірою? Жодного шансу! МУАХАХААА!

Від монстра залишилося небагато після того, як я закінчив спалювати його до хрусткої скоринки. Те, що залишилося, теж виглядає не особливо апетитно. Те, що спочатку здавалося крихітними порошинками, насправді є маленькими плямами, більш рідиною , ніж брудом. Кожен окремий шматочок — це крихітна крапля тіньової плоті, яку істота якимось чином здатна поширювати та контролювати, навіть якщо вона немає зв’язку з основним тілом. Це щось , чого я раніше не бачив, і це було, звичайно, моторошно. Все, що залишилося, це безладн е , волог е на вигляд місив о біомаси, як е ми неохоче з’їдаємо.

[Venator Atramento, Чорнильний М исливець (V). Цей монстр використовує свою здатність розсіювати своє тіло, щоб полювати на нічого не підозрюючих жертв. Її н адзвичайно важко перемогти за допомогою фізичного насильства, ця істота має жахливу здатність полювати на слабших за себе.]

О, я в цьому впевнений. Коли вона кидається на когось сильнішого, її піджарюють і з’їдають! Біомаса також виявляється досить багатою. Не настільки багатою , як хотілося б, але ми ділимося один з одним . Останній сюрприз приходить, коли ми підходимо до кінця нашої трапези.

[Виявлено сумісне рідкісне ядро. Чи хо чете ви поглинути його або відновити монстра?]

Хм. Я вважаю , що ми можемо залишити це на потім. Я дозволив Крихіт ці зберегти ядро. Він ховає його десь у своєму хутрі, хоча я не знаю, як саме . Н а мить воно в його величезній руці, потім він тягнеться до пахви, і ядро зникає. Що завгодно, мене не цікавлять деталі . Ця істота справді була п'ятого рангу ? Цікаво. Мабуть, це пояснює, чому вона була настільки дивн а . Якби це був другий чи третій ранг , я б боявся , як би він вигляда в після ще кількох еволюцій.

Швидко відпочивши, ми продовжуємо нашу подорож цим відгалуженням тунелю. Як не дивно, навколо цієї частини тунелю небагато інших монстрів, оскільки на них , ймовірно, полює наш друг мисливець. Невдовзі ми повертаємося до головного тунелю, і я вирішую, що ми будемо триматися одного боку та йти за ним. Тунель продовжує зміщуватися вниз, але в той же час , поки ми спускаємося, ми рухаємося в напрямку колонії. Коли ми будемо повертатися , я планую піднятися тунелями, розвідати рельєф території та відновити зв’язок зі своєю родиною. Таким чином я можу вияв и ти будь-які загрози та виконувати складну роботу для колонії, поки вони лише починають боротися з другим шаром .

Після кількох складних боїв і цілої купи простих, я вважаю , що ми готові побачити, що насправді може запропонувати цей шар . Я хочу потрапити на простір і подивитися, що ми з можемо там побачити. Ми п родовжуємо нашу подорож ще один день. Нам довелося перейти в бічний тунель і вирізати собі місце для відпочинку. Приємні обійми заціпеніння радісно вітали мене, і я був у безпеці, знаючи, що Крініс наглядає за мною.

Природно, мені довелося зцілити Крихітку, перш ніж я міг відпочити, а потім знову, коли прокинувся. Тіньова мана все ще лютує його тілом, постійно завдаючи шкоди. Мої навички зцілення покращилися завдяки постійним зусиллям, але ще недостатньо, щоб підвищити ранг, єдине, що я думаю, може допомогти мені її видалити. Незважаючи на це, оновлені та готові , ми продовжуємо наш у подорож, борючись, коли нам це потрібно, і ретельно уникаючи багатьох форм отруйних рослин, що стають все більш поширеними.

Ще через шість годин заглиблення відчувається помітна зміна ман и в повітрі. Наш тунель викривлявся туди-сюди, але завжди опускався вниз. Я помітив кілька тунелів, що збираються разом, зливаються, і я підозрюю, що знаю чому. Обережно, напруживши всі відчуття, ми просуваємося вперед, і незабаром підлога тунелю опускається, а стеля піднімається неймовірно високо, і величезний відкритий простір неймовірно щільної темної мани с яє перед нами, наче підводний океан.

Це... не те, що я очікував.