Розділ 44 — Щось нове

Походження Глибокого легіону втрачено історії. Вважається, що те, що нам відомо, має більше спільного з міфами , ніж з реальн і ст ю . Частково це пов’язано з відсутністю записів, що пережили великий катаклізм, особливо тут, у Тиберіальній К онфедерації .

Всі погоджуються , що в якийсь момент під час цієї події, що нищила світ, а монстри з найглибших куточків Підземелля вільно бродили по поверхні, спричиняючи руйнування скрізь, де вони йшли, група людей зібралася, щоб заснувати Глибокий Легіон.

Організація швидко розрослася , вербуючи з населення, і змогла ефективно вражати монстрів на поверхні, а також проводити контратаки в Підземеллі. Ніхто не може пояснити, чому вони були такими успішними у тому, що не вдавалося іншим людським силам .

Донині, приблизно через три тисячі років, Легіон залишається незалежною військовою організацією, яка регулярно слідкує за і досліджує Підземелля . У деяких місцях їм досі довіряють регулюючу роль нагляда ти за доступом до Підземелля у їхній звичний суворий спосіб.

«Про походження огранізацій після Розриву , розділ 4 Глибокий Л егіон» , написано вченим Ресселан ом .

-------------------------------------------------- ----------------------------------------------

Трибуна Аурілія пильно дивилася на полонених найманців, зв’язаних по руках і ногах, що сиділи на землі перед нею. Двоє легіонерів стояли на варті з обох боків зв’язаної групи, поклавши руки на леза, готові виконати свій обов’язок у будь-який момент.

« Отже ви хочете сказати мені, що маленький монстр, розбризкуючи кислоту, влаштував на тебе засідку, знищивши твій щит, поки ви здійсн ювали рейд на озеро, а потім пішов за вами назад до вашого табору і викрав кілька ядер монстрів, підкопавши під вашим захистом ».

Ністіна, маг, енергійно кивнула.

«Так , я навіть не змогла побачити маленького виродка » .

Аурілія помасажувала скроні. «Чомусь я навіть не надто здивован а почу ти, що найманців перехитрив монстр».

« Гей, пішла ти ! » — крикнув один з більших чоловіків у групі, — « хто коли-небудь чув про такого розумного монстра тут, у першому просторі?

Він мав рацію, зазвичай монстри в цій місцевості мали винятково низьку хитрість. Було кілька еволюцій, які створювали великих і відносно небезпечних ворогів, але майже всі вони жертвували іншими характеристиками, щоб забезпечити такий розмір і силу.

«Якщо відкинути це вбік, ви мали отримати сповіщення про вихід з Підземелля, яке ми надіслали кілька днів тому . Ч ому ваша група все ще діє на території Лісового Простору проти наказу Легіону ?»

Група відразу ж змінила позу та почала уникати дивитися владній Трибуні в очі.

Аурілія внутрішньо їх вилаяла . Ви що , діти?

«Е-е, мені здається , що наш комунікаційний кристал вийшов з ладу, — сказав нарешті маг, — ми не отримали жодного повідомлення».

«І коли ви помітили, що всі інші мисливські групи звільнили територію, ви не по вважали це дивним? Чи вас надто відволі к ли прибутки, які ви могли б отримати, маючи весь простір лише для себе?» — саркастично сказала Аурілія.

Вона повернулася до одного з легіонерів, що стоя в на варті, і коротко кивнула.

Солдат миттєво зробив крок уперед, присів і жорстоко вдарив мага по обличчю, а потім повернувся до найбільшого з бійців і вдарив його ногою прямо в груди. Чоловік в пав на спину, хапаючи ротом повітря, лежачи в бруді.

« Ви не можете з нами так поводитись, — запротестував інший з бійців, — ми зареєстровані члени Гільдії Н айманців».

« Ніііііі , — протягнула своє слово Аурілія, — ти ідіот, сраний найманець , що став жадібним і заплати ть за це ціну».

Вона звернулася до Центуріона, що чекав інструкцій позаду неї. «Вилучайте будь-які матеріали з Підземелля, якими вони володіють, і конфіскуйте їхні ліцензії. Діти, які не вміють грати за правилами, не будуть грати взагалі».

Винісши свій вирок, вона по черзі втупилася в кожного з найманців. «Якщо вони занадто багато скаржаться, не соромтеся надати їм трохи більше «гостинності» Легіону».

Похитавши головою, Трибуна пішла геть. Найманці були знайдені кількома годинами раніше, поки вони поверталися до свого табору після полювання на ядра біля озер а . Для місцевих найманців було звичайною справою намага ти ся використати Легіон , якщо випадає така можливість , тому останніми роками Легіон навмисно намагався їм відплатити .

Звісно, коли вони це робили, Гільдія Н айманців поч инала плакати до Королев и про те, що Легіон зловживає своєю владою. Це ще одна річ, про яку має турбуватися командир.

Вона знайшла Тітуса, поки той кричав на стажерів і направляв їх до імпровізованого навчального двору, який вони створили як частину свого табору. Виснажені стажери почали збиратися в пари та проводити спаринги, а командир суворо спостерігав за ними, вигукуючи інструкції, коли помічав помилк и .

Аурілія приєдналася до нього і розповіла про дивні свідчення, які вона отримала від найманців.

«Чи не звучить це вам дивно? Що настільки розумний представник цього виду робить так високо в Підземеллі? Як ви думаєте, це може бути той самий, якого стажери по бачили близько до поверхні?»

Тіт ус трохи постояв мовчки, пережовуючи факти своїм повільни м і методични м чином .

« Дійсно». — нарешті сказав він . «З дається занадто малоймовірним , що б їх було двоє. Якщо ми погодимося, що це одна й та сама істота , то як, у біса, ця одна мураха вижила під час нашої зачистки тунелів? Потім пробра ла ся сюди, а після цього вижи ла проти місцевих істот . Цей монстр продемонстрував майже людський рівень інтелекту».

Трибуна кивнула на знак згоди: « Н ечувано, щоб така нерозвинена істота демонструвала такий високий рівень хитрості. Чи варто нам по радитися з Альбертоном щодо цього?»

Командир буркнув: «Він хотів би вивчити такого представника , але ми не маємо часу для марнування . Нам потрібно очистити якомога більше П ростору, а потім знайти гніздо цих істот . М аленька розумна мурашка дійшла так далеко, то му є шанс, що ми знайдемо її там і зможемо винищити її одночасно з рештою».

Він зробив паузу, щоб прокричати подальшу критику на адресу своїх учнів, перш ніж продовжити. «Ми бачили монстрів з інтелектом, близьким до людського, і раніше. Судячи з кількості його потомства в цьому районі, ми повинні припустити, що старий придурок Г арралош нещодавно був тут. Переконайся, що мисливські групи насторожені . В ін не здатний показ ува ти своє товсте обличчя так високо в Підземеллі, але деякі його нащадки вищого рівня можуть».

Гарралош і командир кілька разів стикалися один з одним глибоко під землею . Т итанічна та стародавня істота була, як відомо, найстарішим і наймогутнішим монстром під Лірією. Настільки старі та сильні монстри не могли підн іма тися так високо в Підземеллі, оскільки тут надто мало мани, щоб підтримувати їхні неймовірно щільні та потужні ядра. Такі істоти настільки старі та так багато еволюціонували, що навіть отримали назву від самої системи.

На товстій шкурі звір а було чимало шрамів від тої самої сокири, що лежала в цей момент на плечі Т і т уса, а ле старий Крока був розумним і надзвичайно обережним, вислизаючи з пасток, які вони для нього готували, не отримавши смертельних ушкоджень.

«Щось не так», — перервав Т і т ус блукаючі думки Трибуни .

«Що саме , командире? »

Він повернувся та кивнув у бік лісу під ними. «Я не думаю, що я коли-небудь бачив, щоб ліс виглядав настільки яскравим. Точки появи викидають монстрів майже настільки ж швидко, як ми їх вбиваємо, а хвиля ще навіть не почалася . Все не так , як зазвичай».

Аурілія неохоче погодилася: « Дійсно з дається, що в она наростає швидше, ніж зазвичай. Як ви думаєте, що це означає?»

Тіт ус похитав головою. « Я не впевнений. Я просто знаю, що мені це не подобається. Ця хвиля буде великою. Нам краще бути готовими до най гіршого ».